Винахідник, який відмовився від карʼєри заради України. Згадаймо Бориса Чубіна
Ще у 15-річному віці юнак відхилив заманливе запрошення – переїхати в одну зі спеціалізованих гімназій Саксонії, віддавши перевагу розробці важливого проєкту для української армії
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Бориса Чубіна.
Воїн 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка та відомий винахідник Борис Чубін загинув 30 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання під Авдіївкою на Донеччині. Захиснику було 24 роки.
Бориса Чубіна з дитинства називали винахідником і генієм, він був семикратним чемпіоном із соціальних інновацій, мав запрошення навчатися за кордоном, знав шість мов. Вчився у кількох навчальних закладах одночасно, проходив престижні стажування, став лідером студентського руху.
У два роки Боря майстрував із коробок космічні кораблі. Тоді ж почав вивчати англійську мову. У п’ять років захопився винахідництвом і почав опановувати німецьку. А в п’ятому класі взявся вивчати китайську. Батьки записали хлопця в гурток робототехніки та програмування. Бувши підлітком, він, уже знаючи досконало кілька мов, окрім програмування, вивчав макроекономіку та юриспруденцію.
Йому пророкували блискучу кар’єру європейського політика, але 24 лютого він зробив вибір захищати країну. Спочатку патрулював вулиці Одеси, потім був інструктором морської піхоти, згодом офіційно вступив до лав Збройних сил, ставши воїном 59-ї окремої мотопіхотної бригади імені Якова Гандзюка. Чимало бійців можуть сказати, що їхнє життя врятували настанови талановитого інструктора.
Хлопець завжди любив свою Батьківщину. Ще у 15-річному віці Борис, який є автором наручного навігатора для сліпих людей та інших винаходів, відмовився від заманливого запрошення – переїхати на навчання за грантом в одну зі спеціалізованих гімназій Саксонії, віддавши перевагу співучасті у розробці важливого проєкту для української армії.
Як уточнювала тоді мати хлопця Тетяна Чубіна, син відклав престижне навчання за кордоном, бо переймався за долю країни. Після визнання переможцем всеукраїнського конкурсу «Інноваційний прорив-2013» він долучився до групи вчених, конструкторів та програмістів, що займалися розробками інноваційних проєктів для оборонної промисловості.
Підліток був переконаний, що за сучасного розвитку технологій Україні слід серйозно переглянути концепцію озброєння та обороноздатності. Борис почав розробляти прилад, здатний зменшити людські втрати під час наступів. Для нового винаходу він використовував знання в галузі медицини, географії, топографії, фізики, математики, логіки, військової справи. Пристрій мав визначати позицію противника та напрямок наступу. А також – дислокацію кожного українського солдата: у разі поранення прилад мав передати дані спецканалами зв’язку для висунення мобільної швидкої допомоги.
Одного разу, коли Борис їхав на курси китайської мови, він побачив, як підлітки сміються з незрячої людини, яка не могла зайти до тролейбуса. Його це збентежило, він допоміг чоловікові. Після цього випадку хлопець замислився, як полегшити життя людям з порушеннями зору.
Так, Борис створив прилад iHelp, який допомагав незрячим безперешкодно пересуватися містом. Пристрій, що нагадує годинник із вбудованою системою GPS, мав допомогти людям із порушенням зору орієнтуватися в просторі: попереджати про перешкоди, визначати сигнал світлофора, розпізнавати номінали купюр, прокладати маршрут і за допомогою голосового сигналу повідомляти, де перебуває пішохід. Передбачалася і тривожна кнопка: щоб у разі небезпеки можна було викликати екстрені служби.
Юному автору розробки запропонували пройти стажування в бізнес-школі США і представити свою роботу в Кремнієвій долині. Також хлопець розробив додаток для смартфонів Garden club, який допомагає садівникам орієнтуватися, як і коли необхідно висаджувати різні рослини.
Ще один проєкт – соціальна мережа для сліпих і людей з вадами зору з голосовим управлінням і одночасним перекладом мовою користувача. Людям усього світу вона надавала можливість знайомств, аудіобібліотеку, аудіомагазин, різноманітні клуби. Також хлопець вільно володів англійською, німецькою та китайською мовами.
Семиразовий чемпіон України із соціальних інновацій, переможець престижних конкурсів Малої академії наук, у школі своїми успіхами Боря не хизувався, згадує його класний керівник Елла Гаврюшенко. Дотепний, веселий, з купою друзів, він завжди був готовий допомогти хлопцям, і, звісно, давав списати. Водночас вважав, що успіхів може досягти кожен.
Борис був єдиним випускником на Одещині, який зміг вступити відразу на другий курс одночасно у два виші. Він вивчав банківську справу та міжнародні правові відносини. Так, він закінчив Київський університет ім. Тараса Шевченка, інститут міжнародних відносин з відзнакою, підтвердив свою кваліфікацію в одному із закордонних університетів. Стажувався в берлінському університеті ім. Гумбольдта, написав наукову роботу в дюссельдорфському університеті ім. Генріка Гессе, був учасником Європейського Форуму в Брюсселі.
«Він був талановитим, йому не було потрібно, як середньостатистичному юристу, щодня приходити в офіс, – розповів друг Кирило. – Він міг, наприклад, перекласти чи скласти угоду постачання товарів з Британії в Таїланд і отримати за це хороші гроші. При цьому він міг пів заробітку чи повністю взяти і роздати. Міг все до останньої копійки віддати незнайомій людині. Зняти з себе куртку та віддати тому, хто замерзає взимку. Нагодувати когось, навіть якщо в нього самого залишалася мінімальна сума на дорогу до університету чи на обід. Він не цурався знедолених, намагався максимально допомогти тим, від кого відмовилися інші, кого всі обійдуть стороною».
На початку повномасштабного вторгнення Росії Борис долучився до лав захисників. Загинув 30 серпня 2023 року під час виконання бойового завдання на Авдіївському напрямку. За словами побратимів, він часто повторював слова героя Гете: «Лише той гідний життя і свободи, хто щодня за них іде на бій».
За годину до смерті Борис давав інтерв’ю кореспондентам «Радіо свобода», у якому говорив про те, як важко втрачати побратимів на війні.
«Повертаємося з Дніпра, де я опізнала останки свого сина. Де російські… не можуть перемогти в чесному бою, вони випалюють і знищують нас ракетами. Мій єдиний син прийняв на себе страшну мученицьку смерть у 24 роки. За час війни він підготував понад 2 тис. солдатів до штурму та контрнаступу. Він падав від утоми з ніг. Його сильну, але сприйнятливу душу поранили смерті товаришів. Кожного дня та кожної години. Але він завжди казав мені: я сам можу врятувати сотні людей. І підтвердженням цих слів залишилися прапори з написами подяки за його роботу – від генералів до солдатів. Мій син був людиною з великою душею та великим серцем», – поділилася своїми почуттями мама загиблого Тетяна.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0