Будинок вщент зруйнувала російська авіабомба. Згадаймо шестирічну Мирославу Кузнєцову
Через сильні обстріли дівчинку та її прабабусю декілька днів не могли поховати
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Мирославу Кузнєцову.
Мирослава Кузнєцова загинула 8 березня 2022 року в селищі Донець Харківської області. Тоді ввечері російські військові завдали кілька авіаударів по селищу. 500-кілограмова бомба влучила у двоповерховий котедж на вулиці Діденка, 2. Там у ванній кімнаті шестирічна дівчинка ховалася від обстрілів.
«Першу бомбу скинули перед селищем. Сім'я Міри почула потужний вибух. Вони побігли у ванну кімнату. В одній стороні приміщення були мама із тримісячною дитиною та чоловіком, а в іншій – Мирослава з прабабусею. А потім у їхній будинок влучила авіабомба ФАБ-500… Дім зруйнувало. Міра та її прабабуся загинули, важко поранило прадідуся, який перебував у кімнаті навпроти», – розповіла вчителька Мирослави, Валентина.
Мирослава Кузнєцова народилася у селищі Донець на Харківщині. Навчалася у Шебелинській загальноосвітній школі І-ІІІ ступенів. Мала здібності до природничих предметів. Мирослава відвідувала секцію з гімнастики, бо мала проблеми з ніжками. Цей вид спорту повинен був покращити ситуацію. Дитину також хотіли віддати на плавання, але не встигли через карантин, коли почалася пандемія «ковіду».
У родині дівчинки за кілька місяців до повномасштабної війни народилася сестра Єва, появі якої вона дуже раділа.
У 2021 році Міра пішла у перший клас. Дівчинка навчалась із великим задоволенням – їй подобалося писати й читати, швидко все вивчала.
«Мирослава була активною, позитивною, розумною, креативною. Мала багато друзів. Під час уроку з нагоди Дня єднання, 16 лютого 2022 року, ми розмовляли про війну. Діти активно обговорювали тему. І тут Мирослава каже: «А війни не буде, у мене день народження в серпні, я вас усіх чекаю і вас запрошую, Валентино Володимирівно», – пригадала вчителька.
«З двох років готувала зі мною. Тільки брала посуд, а вона одразу опинялась поряд. Також їй хотілось полежати разом, подивитись мультики», – розповіла мама дівчинки Аліна Ципуга. Вона з двома доньками та другим чоловіком жила разом зі своїми бабусею і дідусем у селищі Донець Харківської області.
25 лютого 2022 року неподалік селища впала частина від ракети. «Відтоді почали ночувати на першому поверсі. Дві доньки та ми спали на одному дивані», – пригадала Аліна.
На ділянці родина мала погріб, але через двох дітей збори туди займали багато часу. Тому під час обстрілів вирішили ховатися у ванній кімнаті.
8 березня 2022-го увечері родина готувалась спати. Сиділи на першому поверсі котеджу. Аліна розмовляла телефоном з мамою, як почула вибухи.
«Я кинула слухавку. Взяла Єву, чоловік Віталій взяв Міру… Бабуся також була з нами у ванній. Дідусь не хотів ховатись, говорив, що обстрілюють сусіднє село. На один із вибухів почало миготіти світло та почала сипатись штукатурка. Дідуся сховали в котельню. Я вимкнула світло, зайшла у ванну, закрила двері, й нас засипало», – поділилася Аліна.
У будинок влучила авіабомба ФАБ-500. Його вщент зруйнувало. Під час та після удару Аліна була при свідомості. Її з немовлям на руках, наче дахом, накрило плитою. Маленьку Єву мама прикривала собою. Чоловіка Віталія по пояс засипало цеглою, він відкопав себе і допоміг вибратись дружині.
«Я чула, як він кричить. Кликав Міру. Я нічого не бачила. Просила: «Не кричи, відкопуй». Він мене випхав, підсадив наверх. Сказав, щоб я кричала, аби хтось прийшов на допомогу. Я стояла на поверхні того, що залишилось від будинку, і кликала людей. А чоловік внизу шукав Міру», – пригадала жінка.
«Надія згасла, коли останнім прийшов чоловік. Я знала, що він не прийде без неї. Коли він прийшов, я зрозуміла, що її більше немає», – додала мати загиблої дівчинки.
Дідуся дістали з-під завалів. Він був живий. А тіла Міри та її прабабусі Валентини змогли відкопати тільки наступного дня.
«Перше моє відчуття під час розкопок – її зараз дістануть. Вона у нашій маленькій ванній була на відстані витягнутої руки. Надія згасла тоді, коли останнім прийшов чоловік. Я знала, що він не прийде без неї. Коли він прийшов, я зрозуміла, що її більше немає», – розповіла Аліна Ципуга.
Домовини Мирослави та її прабабусі стояли у церкві кілька днів. Загиблих не могли поховати через постійні обстріли. У Мирослави Кузнєцової залишилися батьки, сестра, прадідусь.
Зауважимо, згідно з останніми даними ООН, російські терористи за час повномасштабного вторгнення вбили щонайменше 10,5 тис. і поранили майже 20 тис. мирних українців. Серед загиблих – щонайменше 587 дітей, поранених неповнолітніх – майже 1,3 тис. При цьому в організації зазначають, що реальна кількість жертв значно вища, оскільки отримання інформації в умовах війни ускладнене.
За останніми даними Офісу генпрокурора, в Україні через російську агресію загинуло щонайменше 535 дітей. Ще понад 1257 постраждали. Ці цифри також не остаточні. Триває робота щодо їх встановлення у місцях ведення бойових дій, на тимчасово окупованих та звільнених територіях.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0