Залишив навчання в університеті та став на захист України. Згадаймо Владислава Онищенка
У травні 2022 року стало відомо, що батько юнака, який захищав Маріуполь від російських загарбників, потрапив у полон
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Владислава Онищенка.
Розвідник Владислав Онищенко, позивний Поет, загинув 6 серпня 2023 року на бойовому завданні під час форсування річки Дніпро в районі села Козачі Лагері на Херсонщині. Захиснику назавжди 21 рік.
Владислав родом з Кропивницького Кіровоградської області. Там закінчив гімназію. «Влад був добрим, розумним хлопцем та великим патріотом. Він був хорошим товаришем, активно брав участь у заходах та добре навчався. Здобував освіту для себе, без тиску з боку батьків та вчителів. У нього відчувався дух протесту в поведінці, в зовнішності. Пам’ятаю як здивувався, коли він пофарбував волосся в яскравий колір», – пригадав класний керівник хлопця Сергій Полулях.
Навчаючись в гімназії, Влад потрапив у патріотичну скаутську організацію «Січ», де формувалася та зростала його любов до рідної країни. Саме в організації, активним членом якої він був багато років, хлопець зміг виявляти й розвивати свою яскравість, креативність та неординарність. Серед січовиків хлопець мав псевдо Красунчик.
Потім юнак навчався на факультеті іноземних мов у Львівському національному університеті імені Івана Франка за спеціальністю «Німецький переклад і міжкультурна комунікація». Був творчою особистістю. Захоплювався музикою та літературою. Писав вірші та пісні, грав у рок-групі.
Коли почалася повномасштабна війна, хлопець був студентом 3 курсу. У військкоматі Владислав був уже 24 лютого. На той момент йому відмовили у службі, але юнак доєднався до добровольців територіальної оборони у Львові. У березні 2022 року долучився до добровольчого батальйону «Реванш».
У травні 2022 року стало відомо, що батько Влада, який захищав Маріуполь від російських загарбників, потрапив у полон. «За законом військовий може розірвати контракт, якщо хтось з його рідних потрапив у полон. Ми це казали Владу, на що він відповів, щоб ми навіть не підіймали більше цю тему. Казав, що не відступить і не покине своїх хлопців», – розповіли рідні.
Згодом Владислав Онищенко став частиною штурмової бригади Головного управління розвідки Міноборони України. Був у найгарячіших точках: Енергодар, Бахмут, Запорізький напрямок. Брав участь у форсуванні Дніпра, захопленні та розчищенні плацдарму на Херсонщині. Загинув разом із побратимами на водному мінному полі в Херсонській області.
«Поет писав пісні, давав концерти зі своєю групою, навалював на сівіку в перервах між ротаціями. Ніколи не боявся відповідальності, брався за будь-які задачі і завжди виправдовував довіру. Постійно відкривав нове, і тягнув з собою друзів. Він був сміливим від природи. Не тільки на полі бою, а взагалі по життю. Влад хотів озвучувати мультфільми, міг ідеально спародіювати кого завгодно: від президента до безпосереднього командира. Достойний син свого батька, який з 2014 року в АТО. З Владом можна було обговорити все, з ним було кайфово», – розповів його побратим.
Свій позивний хлопець отримав не просто так. Крім того, що Владислав цікавився історією, літературою, правом, також був і дуже творчим – грав на гітарі, писав пісні, вірші, співав.
«Не можу вже багато казати, бо я так багато думав про тебе, і кожного разу, як думаю, то стає пусто в середині, ми так багато мали попереду, мали дорослішати й все більш розуміти один одного, але дорослішати буду тільки я, а ти – спочивати з миром», – написав брат загиблого Нікіта.
«Тисяча крихітних мрій про тебе скляною пудрою в дихальних шляхах. Ти наповнював життям усе, на що була націлена твоя увага. Я маю честь знати тебе – справжнього героя, надійного побратима, молодого, амбітного, норовливого і перспективного, відданого чоловіка і бешкетника. Я так неймовірно хочу до тебе, але я продовжуватиму бути тут, щоб нести цьому світові памʼять про тебе, твої ідеї, думки, творчість, маю нести памʼять про твоїх друзів-воїнів, маю бути допомогою для тих, хто буде мститись за вас», – написала у своєму дописі кохана полеглого воїна Катерина.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0