Змінив трембіту на зброю. Згадаймо Андрія Чепіля
Чоловік проходив строкову службу у військовому оркестрі почесної варти при президентському полку
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Андрія Чепіля.
«Ти не вирішуєш: воно само тебе знаходить. У мене взагалі сім’я творча: тато – артист, тож я з першого класу ходив на народні танці, пізніше – у музичну школу. Художня самодіяльність почалася з 7-8 класу, а може, і ще швидше». Так про себе розповідав Андрій Чепіль в одному з інтерв’ю, присвяченому музиці.
Андрій родом з Івано-Франківська. Щойно у музичній школі він опанував сопілку, викладач порадив взятися за кларнет. Запевняв, в Андрія особливий талант. Вже пізніше він самотужки опанує гітару, трубу та клавішні, бо на запитання: «Ким ти хочеш стати?», упевнено відповідав: «Як тато».
«Коли Андрій закінчив музичну школу, я купив йому саксофон, бо він дуже хотів опанувати і цей інструмент. Спочатку вчився у друзів, останнім часом брав платні уроки в одного з американських саксофоністів, бо він дуже хотів круто грати джаз. Планував навіть їхати в Америку, щоб там навчитись», – розповів батько Андрія Ігор Чепіль. За його словами, син мав чудову вдачу. Де б не був, біля нього об’єднувались люди, бо вмів жартувати, співати, веселитись. Словом, був душею компанії.
«Коли Андрій їхав зі строкової служби з Києва, за ним приїхали пів потяга гостей. Коли він лише приїжджав додому, друзі відразу сходились. Часто їздив на фестивалі. Вдома його практично не було. Лише мав вільну хвилину, то займався на інструменті, або їхав у гори, або на фестивалі», – додав чоловік.
Трембітою Андрій захопився, коли йому запропонували місце у фолькрок-гурті «КораЛЛі», з яким він виступав майже шість років. Крім того, він проходив строкову службу у військовому оркестрі почесної варти при президентському полку. Також чоловіка знали як лідера «Студентського братства», учасника Революції Гідності та активного пластуна. У Пласті Андрій перебував разом зі своїми братами – старшим Віталієм та молодшим Орестом. Після 24 лютого 2022 року всі троє стали у лави ЗСУ, а ще були взірцем та прикладом для наймолодшого брата Ігоря, який закінчує 11 клас.
Спочатку Андрій служив кулеметником, брав участь у звільненні Ізюма та Куп'янська на Харківщині. Потім разом з Орестом служили у 47-й окремій механізованій бригаді «Магура». Старший сержант та командир бойової машини «Бредлі» Андрій Чепіль пройшов спеціальні навчання в Німеччині. На фронті його знали як командира із позивним Кріс.
«Чому Кріс? А пам’ятаєте пісню: «Ой у Львові, на Високім замку, там соловейко собі заспівав, там молодий жовнір, стоячи на варті, сперся на кріса та й ся задумав». Кріс – це рушниця. Він був міцним і сталевим, як кріс. Андрій взяв собі цей позивний, бо у час війни змінив свій музичний інструмент на більш потужний», – пояснив батько Андрія. Востаннє він отримав повідомлення від сина 27 червня 2023 року. Тоді він написав «Виїжджаю з хлопцями на вихід… Люблю вас дуже».
«Коли він став командиром відділення, взводу, повів людей за собою. Він був з тих, хто вмів людей запалювати і мотивувати власним прикладом. Він був із тих, хто першим йде у бій… Упевнений у собі, твердий у діях та думках попри те, що був творчої натури», – розповів бойовий медик із позивним Магура. Каже, на передовій Андрій часто грав на гітарі та співав. «Зазвичай співав українські пісні, повстанські. Але чим ближче до фронту, тим менше було повстанських пісень, бо це завше дуже сумно», – зауважив Магура.
«Андрій чудово володів зброєю», – запевнив його побратим із позивним Француз. Він теж був у тому бою, який став для Андрія останнім. «Він йшов поміж перших. Ми йшли на штурм, але потрапили в засідку. Я пам’ятаю два підриви і кулеметні розрахунки, від яких загинули наших чотири хлопці», – розповів Француз. За його словами, українським бійцям вдалося майже впритул підійти до ворога.
«Це була кулеметна засідка. Бій було чутно навіть мені, за 700 м від хлопців. Нас чекали, тому підпустили максимально близько… Останні слова Андрія були про те, що він поранений, що ворог дуже близько. Наступного разу він вийшов на зв’язок і сказав, що втрачає свідомість», – поділився Магура.
Через три тижні побратими Андрія повернулись на місце бою. Втім, ворог уперто не давав винести тіла. «Я зі своєю групою, а нас було четверо, витягували тіла під обстрілами», – пригадав Француз.
«Ореста не було в тому бою. Перед останнім виходом він отримав поранення і перебував у госпіталі. Орест казав, що нізащо б його не залишив, навіть якби довелося загинути разом із братом», – зауважив батько Ігор.
Андрій Чепіль загинув 28 червня 2023 року поблизу села Роботине на Запорізькому напрямку ще з трьома побратимами під час виконання бойового завдання зі штурму ворожої позиції. Хлопцю було 29 років. Його два рідних брати продовжують захищати Україну на фронті.
У Андрія залишились батьки, молодший брат Ігор та дружина Богдана, теж музикантка. «Щира, дуже відважна людина, патріот нашої країни. Більше б таких людей, як він. Андрій жив ідеєю патріотизму. Хотів жити й дихати вільним повітрям у нашій державі. Але, на жаль, життя обірвалося в дуже юні роки. Це – велика трагедія для нас, нашої родини й України. Завжди хочеться пам'ятати людину у найсвітліші моменти, життєрадісним, позитивним. Найсвітліший момент – це весілля, його щасливе обличчя, коли вони присягали одне одному з дружиною, як вони сяяли», – поділився старший брат загиблого Віталій Чепіль.
«Любити. Любити один одного, всіх, хто навколо тебе, – навіть тих, кого не знаєш». Так свого часу відповідав Андрій на запитання, що б він побажав українцям. А ще додавав, що його життєвим кредо було дарувати людям добро і музику.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0