15 лютого в Україні відзначався день кіберспорту. Кіберспортивні змагання до останнього часу у нашій країні майже зовсім не визнавалися за повноцінний спорт. Тим більше ніхто й не думав говорити про турніри у відеоігрових дисциплінах як про важливий елемент творення іміджу держави на міжнародній арені. Українська кіберспортивна федерація почала працювати геть нещодавно – 2017 року. Проте функціонери цієї структури, видається, й самі не дуже зацікавлені у розвитку цього виду спорт. За таких умов вся робота лягає на плечі ентузіастів.

«Главком» поспілкувався з Віталієм Волочаєм. Він є найвпізнаванішим кіберспортивним коментатором країни ось уже більше 10 років. Нині Волочай відійшов від коментування кіберспорту і очолює компанію Maincast, що транслює кіберспортивні події українською мовою. 

Про те, чим відрізняється робота звичайного спортивного коментатора від кіберспортивного, як Росія використовує комп’ютерні ігри для пропаганди – у розмові з Волочаєм.

Ви 10 років вже пов’язані з кіберспортом. Нещодавно почали працювати зі стрімінговою платформою Megogo, як коментатор класичного спорту. Чим відрізняється коментаторська робота у спорті класичному від кіберспортивного коментування? Яка різниця у технічних вимогах та оплаті?

У кіберспорті значно кращі умови для коментаторів. Просто через те, що ми дуже цінуємо якість роботи в етері. Коментатор має бути вмотивованим. Звичайним коментаторам у нас транслятори платять набагато менше. Місячна підписка на трансляції для глядача у нас коштує 100 грн. У той час, як в Америці спортивні канали дивляться за $50 на місяць, грубо кажучи. Наші транслятори спорту не можуть платити так багато, враховуючи доходи від підписок. 

Для мене коментування традиційного спорту більше – хобі, яке перетворюється у роботу. Кіберспорт – робота вже триваліший час (Віталій Волочай відійшов від коментаторства кіберспорту та наразі керує Maincast. Коментатором звичайного спорту став 2020 року – «Главком»). Готуватися до звичайної спортивної події коментаторам у рази складніше. Якщо беремо футбол за приклад, тобі треба перебрати тонну інформації про футболістів, футбольний клуб. Потрібно розуміти, що ти працюєш у матчі, який дивиться певний уболівальник – англійських футбольних команд «Ліверпуль» чи «Арсенал». Мусиш завжди бути оригінальним, цікаво розповідати історії гравців і клубів.

Розкажіть, які вимоги ви у Maincast ставите кіберспортивним коментаторам? І чим ці вимоги відрізняються від тих традиційного коментування?

Насправді, вимоги приблизно схожі. Але є велика різниця у коментуванні футболу і Counter-Strike: якщо коментуєш футбол, грати у футбол не потрібно. Необов’язково вміти бігати зі швидкістю 30 кілометрів на годину флангом чи гарно бити по м’ячу.

Коли ми беремо коментаторів на роботу у кіберспорті, нам потрібно, щоб люди розуміли гру, самі бували гравцями. Необхідно добре знати, як усе у тій чи іншій комп’ютерній грі працює. Важливо, аби коментатор в кіберспорті не ставився до глядача, як до людини, котра й так уже все знає, відмовлявся пояснювати. Намагаємось зробити так, щоб люди, прийшовши на наші трансляції, і ті, хто давно з Maincast, розуміли, чому умовно команда Navi виграє у турнірі проти суперника. Нам важливо не просто залучати глядача, а й утримати його після трансляції.

Скільки компанія Maincast платить своїм кіберспортивним коментаторам?

У нас є розподіл. На тих коментаторів, які працюють за контрактом, і ті, що запрошені (гостьові). Не буду особливо щось приховувати. Коментатори, які працюють багато та активно, заробляють у нас від $1-2 тис.

Непогана така київська зарплата.

Так, ми намагаємося зробити, щоб наші кіберспортивні коментатори працювали лише у нас. Бо у футболі коментатор змушений працювати ще на двох роботах, щоб забезпечувати собі комфортне життя. Через це страждає підготовка до коментування матчів на вихідних. Працівник не може приїхати ідеально підготовленим. Це неможливо, якщо він весь тиждень працює ще десь, пише якісь статті. Ми робимо так, щоби наші коментатори кіберспорту працювали виключно у кіберспорті.

Той, хто психологічно залежить від ігор, ніколи не досягне успіху у кіберспорті

Чи є проблема хворобливої залежності від ігор у кіберспорті? Як, наприклад, лудоманія в азартних іграх?

Кіберспорт і геймінг – дві різні речі. Залежність від геймінгу – це така штука, як лудоманія. Або залежність від паління чи алкоголю. Залежність, як вона є.

А кіберспорт – вершина геймінгу. Це все одно, що називати людину, котра 18 годин проводить у «качалці», аби успішно виступити на чемпіонаті Київської області з бодибілдингу, залежною від спортзалу. Люди, які є кіберспортсменами, заробляють цим гроші, не є залежними від гри, радше просто величезними фанатами цієї гри. Для того, щоб стати кіберспортсменом, заробляти, тобі треба увесь свій вільний час присвятити грі. Фактично, це повноцінна робота. Чи можна назвати роботу залежністю? Напевне, ні. Коли робота приносить задоволення – це прекрасно.

Той, хто психологічно залежить від ігор, ніколи не досягне успіху у кіберспорті. Тут виграють і програють, це спорт. Тому тут немає сенсу говорити про залежність. Натомість мова про кілька тисяч людей, що приваблюють публіку найкращими у світі навичками у своїй улюбленій грі.

«Ми без допомоги влади зробили з Києва Мекку кіберспорту»

Поясніть, чому нам треба розвивати український кіберспорт. Що кіберспорт може дати Україні, як державі?

Наведу два приклади для розуміння. Перший – внутрішній. З 2010 року у Києві існує компанія Starladder. Компанія займається проведенням турнірів з комп’ютерних ігор. З 2010 по 2020 рік у Києві провели більше 120 міжнародних кіберспортивних турнірів. У тому числі один з найкрупніших в історії – Kyiv Major-2017. Змагання тривало шість днів у палаці «Україна». 4000 людей кожного дня були там. Дивилися матчі, заплативши за квитки.

Що це нам давало? До нас прибували команди з усіх країн світу і змагалися тут. На київський Major приїздили люди з Польщі, Америки, Китаю, Бразилії, Перу.

2019 року ми вели перемовини з КМДА, аби провести у Києві The International – найкрупніший з можливих за масштабами турнір з кіберспорту. Хотіли зробити все на НСК «Олімпійський». Навіть підписали меморандум з київською мерією. Були зустрічі, презентації наших планів. Міська влада погодилася тоді, бо розуміла, наскільки це може бути крута подія. Проведення івенту на кшталт The International дало б 20-30 тис. туристів, котрі тут витрачають свої гроші. Для порівняння, на «Євробачення» у Київ 2017 року приїхало багато артистів, журналістів. І всього 1 тис. фанатів. Не кажучи вже, що кіберспортивний турнір – це залучення багатьох спонсорів.

Поставивши це все на потік, ми зможемо покращувати імідж країни. Ми й самі, без допомоги влади, зробили з Києва Мекку кіберспорту. Будь-хто з мільярда шанувальників кіберспорту у всьому світі знав, що таке Київ у світі кіберспорту. Про українських кіберспортсменів добре знали, про нашу команду Navi знали всі. Залучивши чиновників зможемо вийти ще на вищий рівень.

Тому на це треба звертати увагу. Нині команди Monte та Navi просувають нашу країну у світі через кіберспорт.

Саудівська Аравія зараз вкладає мільйони доларів для перевезення всіх можливих кіберспортивних турнірів до себе. Росія вкладає так само мільйони. Бо це вихід на молодих інфлюенсерів по всьому світу, топових кіберспортивних блогерів. Ці всі люди показують Росію і Саудівську Аравію як класні країни. Хоч ми усі добре знаємо, що це насправді за держави.

До повномасштабного вторгнення Maincast закуповував права на трансляції змагань з комп’ютерних ігор російською мовою. Розкажіть про це детальніше.

Насправді, наша компанія була абсолютним монополістом усього східноєвропейського ринку кіберспортивних трансляцій. Ми – найбільша бродкастингова студія у Східній Європі. З великим запасом потужностей. Дуже й дуже довго билися з російськими студіями за контент, щоб повністю домінувати. 

У кіберспорті є велика принципова різниця в закупці прав на трансляції порівняно з тим же футболом, наприклад. У футболі ви купуєте права, щоб транслювати матчі в країні. А в кіберспорті права купуються глобальні. Трансляція буде на увесь світ, але певною мовою. У нас були права на російську, білоруську і казахську. Купили їх пакетом за угодою до 2027 року. Найбільші турніри цими мовами мали транслюватися у нас. Завдяки цьому не пустили жодну з російських компаній. Росіяни пробували заходити з величезними інвестиціями. 

«Варіанту продовжувати коментувати російською для нас не було»

Що змінилося після початку повномасштабного вторгнення?

Варіанту продовжувати коментувати російською для нас не було. При тому, що ми заробляли дуже багато. Умовна криптовалютна біржа, яка заходить на російськомовну трансляцію спонсором, розуміє, яка це аудиторія. Наша частка російської аудиторії була десь 50%. Спонсори знали, що можна продавати аудиторії. Різні там аксесуари до комп’ютерів, комплектуючі. Бюджети у спонсорів на російськомовних трансляціях були в 10 разів більші, ніж на українськомовних.

Звичайно, ми відмовилися від цього. Домовилися з компанією ESL, у якої придбали права, про відмову від білоруської, казахської, російської мов. Підписали контракт виключно на українську мову. Партнери пішли нам на зустріч. Наша головна мета зараз – розвиток українськомовного кіберспорту. За два роки у нас зростання на 4500% переглядів українськомовних трансляцій. У тому числі починають з’являтися нові спонсорські контракти. У нас зацікавлений український і західний бізнес.

Раніше ви розповідали, що вели російськомовні трансляції на Youtube і Twitch. Таким чином намагалися вести інформаційну боротьбу, щось доносити. Нині ж російські трансляції повністю припинилися?

До червня 2022 року ми безоплатно транслювали контент. Повністю собі у мінус. Але ми мали мету достукатися до молодої російської аудиторії. У нас є чіткий зріз аудиторії російськомовної. 75% – це хлопці від 18 до 23 років. Розуміли, що всі вони можуть бути призвані на війну російською владою. Намагалися кілька місяців вести інформування. Показували їм відео, робили звернення, тощо. У відповідь отримували мільярд скарг, що ми нацисти і таке подібне.

Не дивлячись на все, принаймні, ми спробували доносити правдиву інформацію про війну.

3% глядачів нашого українськомовного контенту – з Росії

Сьогодні, після скорочення спонсорських надходжень через війну, вам вдалося стабілізувати доходи? Скільки заробляєте на трансляціях?

На даний момент ми не можемо похвалитися великими прибутками. Балансуємо між нулем і невеликим плюсом. Потроху до нас повертаються спонсори. Цього року у нас є вже спонсорські інтеграції від $15 тис. до $150 тис.

Класна штука кіберспорту в тому, що наша аудиторія добре реагує на будь-яких спонсорів. Від продавців шоколаду і йогуртів аж до компаній, які торгують деталями до комп’ютерів і букмекерських компаній. 

Люди дивляться і такі: о, ці пацани підтримали кіберспорт! Піду куплю їхню шоколадку. Глядач розуміє, що то не просто спонсор, який вкидає гроші за рекламу. А той, який ще й підтримує розвиток кіберспорту. Тому у нас не було жодного спонсора, розчарованого контрактом. 90% з них знову й знову перепідписують угоди з нами.

Російські спонсори більше не намагаються до вас повертатися?

Звичайно, пробують. Російські букмекери чи компанії, які ніби не працюють в Росії. Ми дуже ретельно перевіряємо всіх. Наразі працюємо з українськими компаніями та західними, котрі мають офіси у нас.

За підсумками 2022 року у вас на стрімах за основними кіберспортивними дисциплінами назбиралося 9.6 млн переглядів. Це все перегляди з України? І які цифри після закінчення 2023 року?

Ні, це не тільки глядачі з України. 75% – це Україна. На другому місці США. Третє місце займає Польща. Розуміємо, що це наші люди, які там. Цікаво, що 3% нашого українськомовного контенту дивляться з Росії. Думаємо, що це, можливо, провайдер трансляцій вважає людей з тимчасово окупованих територій росіянами. Наприклад, людина з Донецька дивиться, а її статистика з Youtube чи Twitch зараховує до росіян.

За минулий рік цифра колосально змінилася. У нас 46,5 мільйонів переглядів турнірів з Dota 2 і Counter-Strike. За перші місяці 2024 року можемо знову спостерігати ріст. Приблизно на 20% почав рости показник переглядів, порівняно з 2023 роком.

У кіберспорті є п’ять основних мов транслювання змагань: китайська, англійська, іспанська, португальська, російська. Минулого року ви казали, що шостою має стати українська. І зараз робота над цим триває. Які кроки треба зробити ще?

З точки зору рейтингів українськомовних трансляцій, ми вже наздогнали португальську мову. Наша мова вже на шостому місці. Наближаємося до п’ятого. З офіційної точки зору, проблеми є. Щоб бути офіційною мовою кіберспорту, українській треба бути в застосунку гри Dota 2 або Counter-Strike. І на офіційних сайтах ігор. На даний момент нам поки не вдалося домовитися з компанією Valve про це, але ми продовжуємо перемовини (Valve – студія-розробник серії ігор Couter-Strike – «Главком»). Також ми ведемо перемовини з іншими компаніями. Ми вже домовилися з Riot Games, відтепер українська є офіційною мовою турнірів з Valorant. Домовилися з компанією Ubisoft про введення української, як офіційної мови турнірів з гри Rainbow Six: Siege.

До 2022 року ви декілька разів їздили коментувати кіберспортивні події в Росію. Багато разів каялися за це. Як вас там зустрічали? Ви ж іще й самі з Волині. Одного разу ви приїхали на турнір до Москви і у готелі вас попросили не визирати з вікна, бо якраз була репетиція параду до 9 травня…

Було таке. До мене там ставилися завжди з пересторогою. У 2016 році був Major у Москві. Мене туди запросила компанія Valve. Це рішення було не зовсім правильним, так. Через те, що я ніколи не приховував своєї ворожості до Росії, мене часто допитували на кордонах, перевіряли соцмережі. Останні два рази до російської столиці їздив 2016 і 2017 років. Всі рази по приїзду мене сприймали як людину, котра хоче розвалити російський кіберспорт. Я цього й справді хотів.

Які гроші РФ у ті часи вкладала в кіберспортивні змагання?

Мені мої колеги писали, що до них приходили з Федерації Кіберспорту Росії, яка отримала державний грант на проведення кубка з кіберспорту в розмірі 700 млн рублів. Турнір робився за 200 млн, а решту розпилювали.

Тоді росіяни витрачали $3-4 млн на рік на кіберспорт. От зараз має бути турнір у Казані. Бюджет події – $10 млн.

У нашій найвідомішій команді Navi до широкомасштабного вторгнення було 27 росіян. Тепер їх двоє. Чому організація їх залишила?

Так, там двоє росіян. Дмитро Ілюшин (Suygetsu) і Андрій Кіпрський (Shao). Обоє виїхали з Росії. Офіційно попросили прибрати прапори РФ, щоб не асоціюватися з країною-агресором. Navi просто не могли взяти і вигнати отак половину. У них там раніше були казахи, білоруси. Був такий дуже важкий процес. Треба було б довго шукати, ким замінити гравців

Зараз у Navi є японський склад. Є склад польський, литовці, фіни, румуни. Дуже радий, що вони позбуваються прив’язки до недокраїни.

Гравець Navi Олександр Костилєв у 2021 році сказав, що Крим належить Росії під час стріму. Як ви до нього ставитеся, враховуючи таке минуле нині патріотичного гравця в Counter-Strike? У нас такі приклади є у шоубізнесі, коли людина співала у Росії, а потім за секунду стала щирим українцем.

Коли мені це питання ставлять, наводжу приклад Олександра Усика і Василя Ломаченка. І наскільки повномасштабне вторгнення змінило Усика. А Ломаченко, навпаки, зовсім не змінився. Вимагати від футболіста, боксера чи кіберспортсмена ідеального розуміння всього, що треба робити й говорити, не можна. Вони не настільки добре в усьому розбираються.

Коли ляпнув Костилєв про Крим, то потім дуже багато виправдовувався. Тиждень тому він дав інтерв’ю українською. Його запитали, чи перейдете ви в команду Cloud9 (американська кіберспортивна команда з чотирма росіянами у складі – «Главком»). Олександр відповів ні, бо там грають росіяни. Мовляв, як я можу з ними грати?

У мене немає сумнівів у позиції людини, яка минулого року на новий рік задонатила $100 тис. на українську армію. Інша справа, що спортсмен чи кіберспортсмен може не вміти правильно подати свою позицію. Я, як коментатор, повинен вміти це робити публічно, але не маю права вимагати цього від людей на зразок Олександра Усика, або ж Олександра S1mple Костилєва. Над цим має працювати пресслужба команди. У нас проблеми з деякими іншими кіберспортсменами, які досі грають пліч-о-пліч з росіянами, вважаючи, що це цілком нормально.

Що це за такі українські кіберспортсмени, які грають у командах з росіянами?

Є така російська команда Team Spirit. Сьогодні вони базуються у Сербії. У їхньому складі три росіяни і два українці. Один з них родом з Бучі (Ілля Yatoro Мулярчук), а інший – з Луцька (Мирослав Mira Колпаков). Ці люди щиро не розуміють, чому українці проти них вболівають. Говорили на інтерв’ю, що наші вболівальники дуже токсичні. Треба віддати їм належне, вони донатять на військо. Це правда. Але продовжують грати з росіянами. Пояснень, що не можна так робити, що вони цим самим легітимізують наших ворогів, вони не розуміють. 

Є ще один хлопець. Роман Resolut1on Фомінок (народився у Нікополі, дворазовий фіналіст чемпіонату світу з Dota 2 – «Главком»). Дуже відомий кіберспортсмен. На момент повномасштабного вторгнення грав за команду Team Secret із Європи. Потім пішов з неї в російську найвідомішу команду Virtus Pro. Неодноразово команда виступала із заявою, що не підтримає Україну ніколи...

«У російської і китайської федерацій кіберспорту був договір про сприяння і співпрацю»

Про пропаганду у російському кіберспорті. Ми з вами згадували про турнір у Казані, який розпочався 21 лютого. Що вам про це відомо?

Ми активно працювали з командами з інших країн, щоб переконати їх туди не їхати. Контактували з американською командою Nouns і командою Nigma з ОАЕ. Зв’язалися з ними, пояснили, що до чого. У результаті ці кіберспортивні колективи відмовилися від участі у російському турнірі. 

Братимуть участь у ньому чотири команди з Китаю, три команди з Перу і дві команди з Філіппін. А ще одна команда з Малайзії. Наскільки нам відомо, на церемонії відкриття цього турніру планувалося відеозвернення Володимира Путіна. Однак, у підсумку обоє диктаторів були присутні особисто. 

Путін на відкритті «Ігор майбутнього» у Казані. Лютий 2024 року

фото: sputnik.by

І всі ці хлопці, які туди поїхали, стали частиною російської пропаганди. Ми їм це все пояснювали. Що у них можуть бути проблеми з візами, якщо їхатимуть до Британії або Америки (турнір «Ігри Майбутнього» у російській Казані проходив з 21 по 26 лютого. Про подію писали всі російські та білоруські ЗМІ, щоб показати, наскільки масштабний планується захід. 

У нас є інформація, що у російської та китайської федерацій кіберспорту був договір про сприяння і співпрацю. Призові там складають кілька мільйонів доларів.

Які ігри росіяни найчастіше використовують у своїй пропаганді, окрім Counter-Strike чи Доти?

Росіяни пробували використовувати мережу невеличких мобільних ігор з Google Playmarket та AppStore. Для того, щоб знаходити з їх допомогою локації наших блокпостів, військових об’єктів. Але це не вдалося, бо мало хто з розробників хоче бути частиною цього. Тому тепер РФ зробила ставку на проведення турнірів, щоб відбілити свій імідж. При чому, не лише в Росії проводять турніри, а й, наприклад, в ОАЕ під патронатом російських компаній, наприклад, BetBoom Dacha. 

Нині розробники відеоігор активно перекладають свої творіння українською. Яка українська локалізація вам сподобалася найбільше за останній час? Поясніть читачам, чому важливо робити українські переклади ігор.

Мені дуже сподобався переклад The Witcher 3 (над українізацією проєкту працювала команда Nexus Mods – «Главком»). Також подобається переклад гри Cyberpunk 2077. Більшість локалізацій зараз любительські, бо ми лише заходимо на цей ринок. Я комунікував з однією класною компанією, яка робить круту AAA гру для PlayStation 5. Представники компанії шукали людей для створення українського дубляжу, але не знайшли вільних, бо всі актори дубляжу залучені у переклад українською фільмів для Netflix. Ринок розвивається поступово. Українських озвучок ігор поки що мало. Але не тому, що розробники не хочуть за це братися, а тому, що банально, не можуть знайти вільних людей, щоб найняти для створення дубляжу. Років через п’ять, сподіваюся, 90% комп’ютерних ігор буде з українською мовою озвучення. 

Найвідомішими серіями ігор українського виробництва є Stalker та Metro. Від GSC Games та 4A Games відповідно. Кого б іще з українських відеоігрових студій розробки ви виділили? 

Frogwares. Вважаю їх дуже крутими. Роблять серію ігор про Шерлока Холмса. Минулого року вийшла Sherlock Holmes: The Awakened. Неймовірно крута гра. Абсолютно вся серія ігор про Шерлока просто прекрасна. Майже 20 років випускають ці ігри. Ви там розслідуєте різні речі від імені знаменитого детектива. І це просто неймовірно. Повністю український продукт. Дуже рекомендую пограти в ігри Frogwares. 

Всі чекають Stalker-2 і всі мають зіграти цю гру, але творіння Frogwares не менш гідні уваги. 

Можна грати 10 років і ні копійки не заробити

Раніше ви розповідали, що можна вивчати історію, наприклад, за комп’ютерними іграми. Як приклад навели гру Valiant Heart. Які ще ігри згодяться для вивчення історії? Української чи світової. Або якихось інших дисциплін та предметів?

Важко так відразу сказати. Наприклад, якщо ми візьмемо ще одну українську гру «Козаки». Вона не вчить історії загалом, але вчить історії конфліктів у ті часи. Показує, яка була тоді зброя, чому у британців була перевага на морі. Ти розумієш, погравши, чому британці сильні на морі, а в України були сильні та швидкі козаки. Я б виділив таку гру. 

Є величезна кількість інших ігор. До прикладу, в яких показано історію громадянської війни в Америці, чи війн на Близькому Сході. 

Щодо інших предметів, то фізику можна вивчати за грою Cut the Rope. Можна прекрасно зрозуміти принцип роботи законів фізики через цю гру. У мене маленька дитина грає цю гру і вже добре розуміє. Знає основи термодинаміки і таке інше. У Канаді, Кореї та США зараз намагаються гейміфікувати навчальний процес у школах. 

Рекомендую чудовий симулятор побудови мостів Bridge Constructor. Крім того, можна вивчати урбаністику за грою Motor Ways або SimCity. 

Назвіть найкращого українського кіберспортсмена, не враховуючи вже згаданого Олександра Костилєва. І найкращого кіберспортивного коментатора після себе.

Серед кібеспортсменів можу назвати Віктора Оруджева (SDY) з команди Monte. Один з топ-30 найкращих гравців у Counter-Strike, за версією HLTV минулого року. Впевнений, що у нього всі досягнення ще попереду.

А ще є у складі Navi один юнак –  Валерій Ваховський (b1t). Йому лише 21. 

З коментаторів хочу виділити Андрія Сухецького. Він працює у нас в Maincast. Як і я свого часу, він крім кіберспорту займається ще коментуванням спорту звичайного. Коментує біатлон на Суспільному. Ще скажу про нашого коментатора Дениса Журіда. Коментує Counter-Strike. 

Чому молодим людям взагалі варто йти у кіберспорт? Через скільки років після початку кар’єри кіберспортсмена можна почати заробляти пристойні гроші? 

Якщо ти цілеспрямовано ідеш за грошима – тобі не у кіберспорт. Спочатку треба довести, що ти найкращий серед кращих у своїй справі. Якщо ви готові до сотень годин без можливості піти гуляти з друзями, без розваг, сидячи за комп’ютером та покращуючи свої навички – ідіть у кіберспорт. Це надзвичайно важка праця. Ні разу не легша від шахів чи якогось іншого, більш традиційного спорту. 

Можна грати 10 років і ні копійки не заробити. Так само, як у футболі. Тут вже як вийде. У нас в Україні деякі хлопці вже у 16 років мають професійні контракти. Декому нічого не вдається. Тут не просто треба багато грати. Потрібен ще й талант на додачу до всього. 

Богдан Боднарук, «Главком»