Мер Білопілля Юрій Зарко: Йде масова евакуація. Людей розміщують у лікарнях Сум
Інтерв’ю
«У місті залишилося декілька тисяч людей»
Через посилення ворожих обстрілів влада Сумщини оголосила про обов’язкову евакуацію двох міст на прикордонні з Росією – Ворожба і Білопілля. Від липня минулого року, коли було оголошено евакуацію із сіл, що за п’ять кілометрів від кордону, і дотепер з небезпечних районів евакуювали близько 12,5 тисячі людей, стверджує влада Сумщини.
Ймовірно, причиною для негайної нинішньої обов’язкової евакуації є не тільки масовані артобстріли, що в останні дні стали невпинними, а й потенційна загроза наступу російських військ на Сумщині? Так, днями в інтерв’ю The New York Times очільник Головного управління розвідки Міноборони України Кирило Буданов спрогнозував, що окрім Вовчанська на Харківщині, де триває термінова евакуація людей через прорив ворога вглиб території області, росіяни можуть розпочати наступ і на Сумщині.
Від центру Білопілля до кордону з Росією – всього 10 км. Вся ця територія на сьогодні стала сірою зоною, в якій опинилися понад 20 сіл.
В інтерв’ю «Главкому» міський голова Білопілля Юрій Зарко розповів, скільки людей уже евакуювалися, пояснив, чому не слід боятися великого наступу росіян на Сумщині і окреслив найбільші потреби громади та складність підрахунку збитків.
«Бажання евакуюватися виявили 100 людей»
Наскільки охоче люди погоджуються виїжджати? Скільки уже виїхали з моменту оголошення евакуації?
Евакуацію було оголошено 10 травня. Люди й раніше почали самостійно виїжджати до безпечних місць, тому що були щоденні прильоти КАБів, артилерія била, РСЗВ. У місті немає району, куди би не прилітало, багато руйнувань.
Водночас лишилася певна кількість людей, які не мали змоги фізичної або матеріальні кудись виїхати. Їм запропоновано місця компактного тимчасового проживання у Сумах. Наразі 70 людей записалися на евакуацію, а загалом виявили бажання евакуюватися близько 100 людей. 14 травня прибули перші автобуси, тож 28 осіб виїхали до Сум, серед них шестеро дітей.
Є у нас у місті й маломобільні люди, прикуті до ліжка хворі, пенсіонері. Будемо визначати дні, коли їх вивозитимемо.
До повномасштабної війни у місті проживало 16,5 тисячі людей. Зараз залишилося декілька тисяч. Більшість вже виїхали своїм ходом.
А загалом у нашій громаді інакша ситуація, ніж у самому Білопіллі. Є території, де менше обстрілів, туди повиїжджали мешканці прикордонних населених пунктів. Тобто люди з прикордоння перебралися до найближчих безпечніших сіл, аби залишатися ближче до роботи і мати змогу своє помешкання контролювати.
У громаді 54 населених пункти. Які з них у черзі на евакуацію після Білопілля?
Раніше було 20 населених пунктів, а зараз, мабуть, трошки більше стало. Додалися ще два-три села із десятикілометрової зони побіля кордону.
З найближчих до кордону населених пунктів (зона у 5 км від кордону) була оголошена евакуація ще 30 липня 2023 року. Тоді всі, хто хотів, виїхали. А хто не хотів, у тих ми зібрали в паперовому вигляді відмови від евакуації. Тобто люди згодилися, що самі є відповідальними за свою долю і долю своїх близьких. Але якщо зараз у них з’явилося бажання виїхати, вони можуть до нас звертатися.
У селах, що в п’ятикілометровій зоні, скільки залишилося людей? Яка їхня доля?
Є деякі території, де просто вже немає людей, бо села повністю зруйновані. Умовно кажучи, це як сіра зона. Першим селом, звідки всі виїхали, було Волфине. Натомість є села, куди важко дістатися з безпекових причин.
Є деякі території, де просто вже немає людей, бо села повністю зруйновані. Умовно кажучи, це як сіра зона
Щодо геть знищених сіл, то це Рижівка. Там із 976 жителів залишилося шестеро, решта виїхали. От туди дуже складно добратися. Подібна ситуація у селах Павлівка, Катеринівка. Наші спеціалісти не можуть туди навіть поїхати, аби подивитися на стан будівель, щоб потім допомогти з відновленням. А в селі Ободи вже рік немає світла і немає можливості його відновити через постійні обстріли.
На Донеччині є чимало населених пунктів, де відбувалася примусова евакуація дітей. Скільки дітей примусово евакуйовано з Білопілля?
Ні, ми до цього не вдавалися, щоби примусово вивозити. Нам вдається знаходити аргументи для того, щоб переконати людей і вони самостійно виїхали з дітьми. Дітей дуже мало у Білопіллі лишилося. На вулицях я їх практично не бачу. Оскільки здебільшого люди самі евакуйовуються, то основна маса вже виїхала разом з дітьми.
Мешканці невеликих міст і сіл переважно проживають у приватних будинках, де є господарство, худоба. Корів і свиней допомагаєте евакуювати?
Люди, в кого є господарство, не хочуть виїжджати саме через те, що не хочуть його кидати. У нас була показова ситуація у селі Рижівка. Там річка гарна дуже, гарні луки, пасовиська, всі умови для скотарства, тож багато хто розводив овець, корів. Так люди спочатку самі тікали від обстрілів, а потім, як ставало спокійніше, поверталися до хат, відпускали корівку свою на вільний випас. Потім знаходили інші міста чи села, де було безпечніше, і перевозили туди худобу. На превеликий жаль, дуже мало людей, в яких є худоба, виїжджають.
Зараз проблема з домашніми тваринами – котами, собаками. Слава богу, ми свого часу організували пункт перетримки домашніх тварин, у нас зоозахисники дуже потужні були. Ми намагалися стерилізувати якнайбільше покинутих тварин, щоби вони не розмножувалися. То ми вивезли цей притулок, люди з інших міст нам у цьому допомагали. Якісь тварини, звичайно, ще лишаються, але небагато.
За словами Кирила Буданова, Росія може розпочати наступ на Сумщині. Що ви про це думаєте?
Я вам скажу, що про заяву Буданова ми прочитали тільки вранці 14 травня. Я ще не бачив оригіналу тексту, тобто як саме Буданов сказав. Не було коли читати. Ми займаємося в міській раді тим, що переїжджаємо зараз до підвалу, в укриття. А перед цим проводили евакуацію, а ще раніше у нас не було електроенергії, бо в місті був приліт...
Наразі ми не бачимо тієї можливості (для великого наступу росіян – «Главком»), яка є в росіян під Харковом, не бачимо можливості, щоби вони розширили фронт і пішли на Суми. Якщо зараз наша армія зможе за кілька днів стабілізувати ситуацію під Харковом, де росіяни мають перевагу, мають велику кількість ударних військ, то яким чином невеликою кількістю військ біля Сумщини вони зможуть піти на Суми, які знаходяться набагато далі від кордону, ніж Харків? Логіки немає в цьому.
Не бачу можливості, щоб росіяни розширили фронт і пішли на Суми
«Розміщуємо людей у палатах лікарні по 10 – 15 осіб»
То міська влада залишається в місті чи виїжджатиме?
Звичайно, залишаємося, працюватимемо в укритті. Якщо міськрада вирішить виїхати в інше місто, то люди відразу почуватимуться покинутими. А потрібно вирішувати багато питань тут, на місці.
У нас закриваються магазини, установи, будівлі Пенсійного фонду та «Укрпошти» розбомблені, банки не працюють, або працюють декілька годин на добу. Це пов'язано з безпековою ситуацією. За десять метрів від «Ощадбанку» прилітали «Гради». Тому якщо щось і працює, то дуже короткий час, аби уникати скупчень людей.
У нас закриваються магазини, установи, будівлі Пенсійного фонду та «Укрпошти» розбомблені, банки не працюють, або працюють декілька годин на добу
В яких умовах розміщуєте евакуйованих людей? У шкільних спортзалах у Сумах?
Пункти тимчасового прибування – це місця компактного проживання. Це не спортзал, звичайно. Умовно, це може бути палата якогось медичного закладу, де зроблений ремонт, де стоять сучасні ліжка. Такі кімнати можуть бути на 10–15 людей. На поверсі є душ, туалет.
Організовано мінімум один раз на день харчування. Зараз працюємо, щоби було дворазове гаряче харчування. Це все повністю безплатно. Також надаємо продуктові набори.
Коли люди розселяться, ми поїдемо і подивимося, в яких умовах вони живуть та які потреби мають. Задля того, щоби задовольнити ті потреби, залучатимемо або власні резерви, або підключатимемо фонди.
Якщо хтось вирішив їхати не в Суми, а далі, то у нас є пропозиції для розміщення у Полтавській, Черкаській областях і є евакуаційний автобус. Або можна поїхати поїздом до Києва. Ми допомагаємо з такими переїздами. Людям виділяється грошова допомога, і далі вони на ці кошти можуть зняти квартиру на місяць, а за цей час собі ще щось підшукати.
Про які суми персональної допомоги йдеться?
Наскільки я знаю, певні фонди видають, умовно, 3200 грн чи 3600 грн на місяць на людину впродовж трьох місяців. Тобто якщо сім’я складається з двох людей, наприклад, то за ці кошти можуть знайти житло, теоретично кажучи.
У Facebook ви написали, що евакуація до Сум тимчасова, тривалістю до одного місяця. Хто визначив цей термін і що робити далі, якщо у вашій громаді і через місяць не стане безпечніше?
Це термін, який нам повідомили обласна і районна військові адміністрації. Але це все умовно, тому що ситуація дуже динамічно змінюється. Перший варіант – ситуація нормалізується, люди повертаються до своїх домівок, до звичайного життя. Другий варіант – ситуація не нормалізується, а погіршується. Тоді ми своїх людей можемо забрати з місць, де їх зараз розміщуємо, і пропонувати інші варіанти. Наприклад, у нас через Асоціацію міст України є база даних зі списком громад, які охочі прийняти наших людей. Тобто зараз у мене є можливість перевезти умовно 100 людей і розмістити на постійній основі у Черкаській чи Полтавській областях чи ще десь. З цих 100 людей приблизно 20 дітей.
Зараз громада під інтенсивними обстрілами. Чи є загиблі і поранені після активізації обстрілів? Ви розумієте, куди цілить ворог?
У його діях жодної логіки немає. Логіка така: прокинулися росіяни –давай накриємо «градами» ось цей район. Після обіду керовані авіабомби давай запустимо по центру міста. Ще через якийсь час – «градами» ще кудись.
За 20 метрів від моєї хати розірвалися «гради». У Білопіллі немає безпечних місць, ворог б’є всюди.
Весною в нас були і поранені, і загиблі. За час повномасштабної війни маємо понад 20 загиблих. Є також десятки поранених. І це винятково про цивільних людей мова, серед них діти.
Які пошкодження від прильотів є у Білопіллі? Збитки підрахували?
Тільки під час одного з останніх прильотів КАБів у чотирьох багатоповерхових будинках у центрі міста було повністю вибито усі вікна, двері. Це сотні квартир. Загалом може йтися про 1200 – 1300 пошкоджених квартир і будинків. На кожній вулиці міста є будинки, в яких якісь пошкодження. Є й такі, які відновленню не підлягають.
Збитки порахувати неможливо. Бо є будинки, по яких по декілька разів прилітало. Ми раз підрахували, а потім – ще один приліт. І як тут рахувати суму збитків?
Неправильно рахувати збитки з огляду на залишкову вартість будівлі. Наприклад, історична будівля – школа, де навчалися Казимир Малевич, Олександр Олесь, – була побудована у 1874 році. Її залишкова вартість дорівнює практично нулю. Але ми розуміємо: для того, щоби побудувати цю школу, потрібно буде 100 млн грн. Знищені у нас також промисловість, магазини, будинки...
Школу, де навчалися Казимир Малевич та Олександр Олесь, побудовану у 1874 році, повністю зруйнували росіяни
На мій погляд, якщо будівля знищена повністю, то треба рахувати повністю вартість майна, яке було втрачене.
«Лишилося працювати 10% малого бізнесу»
Який бізнес виїхав з Білопілля, а який залишається працювати?
Приблизно 10% малого бізнесу, який був раніше, залишається працювати. Великий знищений. Навіть той бізнес, що був пошкоджений, але до останнього часу працював, закривається, люди виїжджають. Мова про Білопільський машинобудівний завод, Білопільську макаронну фабрику, зокрема.
Трохи більше місяця тому президент відвідав Сумщину, оглядав будівництво фортифікаційних споруд. Зараз багато закидів щодо того, що немає фортифікацій, або їх недостатньо. Евакуація населених пунктів вашої громади означає, що захисних споруд тут недостатньо?
Ні, це абсолютно різні речі. Я не можу розказати, чи є фортифікаційні споруди і які вони, бо ми не військова адміністрація, ми звичайна міська рада, цивільні люди. Фортифікації – це не мої повноваження, заради своєї цікавості їздити і перевіряти стан цих споруд я не буду. Моя задача – максимально сприяти їх спорудженню.
Але як ви долучаєтеся тоді?
Минулого року ми четверту частину бюджету громади віддали на потреби оборони. Разом з субвенцією на освіту наш річний бюджет становив 120 млн грн. Ми допомогли технікою, екскаваторами, тракторами. Це і комунальна техніка, і залучена приватна техніка. До речі, наша комунальна техніка практично вся знищена обстрілами. Нам дарували гуманітарну допомогу, автобуси, Угорщина та Чехія. Але й ті автобуси вже знищені. Чехія подарувала автомобіль «швидкої допомоги», але в ньому зараз уже вибито вибуховою хвилею лобове скло.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0