Пів року прожив в окупації і вступив до лав ЗСУ. Згадаймо Олександра Меньшова родом з Херсона
До великої війни чоловік писав гостросюжетні історичні та детективні романи
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Олександра Меньшова.
Молодший сержант 22-ї окремої механізованої бригади Олександр Меньшов загинув 17 листопада 2023 року на Бахмутському напрямку поблизу села Кліщіївка на Донеччині.
Олександр народився у Херсоні 13 березня 1977 року. Навчався у Херсонському національному технічному університеті, згодом працював на комбайновому заводі.
«Завод, 2000-і роки, зарплати не було. Ми з ним тоді вже зустрічалися, шукав роботу, щоб гроші платили. Пішов працювати на приватні підприємства: спочатку меблі кухонні проєктував, потім став менеджером з продажу електротоварів», – розповіла дружина Людмила.
Олександр був дуже скромною людиною, мав хобі – досліджував історію Херсонщини, зокрема національно-визвольний рух на цих теренах. А ще підтримував «Пласт», бо був справжнім романтиком. Також чоловік писав детективні романи й альтернативну історію.
«Це для нього віддушина була, він приходив з роботи і біг за комп’ютер. Я казала: «Сашо, йди хоч поїш». А він мені: «Почекай, почекай, мені треба записати думку». Постійно щось писав, шукав. Коли карантин був, відкрили доступ до архівів, він в них копошився, шукав історичні факти про Херсон. Отак він свій вільний час витрачав. Хоча, ні – спочатку уроки з дітьми, а потім вже хобі», – зауважила жінка.
Перша книга Олександра вийшла у 2019 році, а четверта «Формікаріум» – коли родина разом із двома дітьми була в окупованому на той час Херсоні. «Ми були в окупації, нам не могли вислати. І вже коли ми переїхали у Вінницю, то нам видавництво надіслало примірники книги», – пояснила дружина письменника.
Чоловік пів року вів щоденник «Я, Фокс і окупація», занотовуючи особисті думки, історичні факти, розповіді рідних та знайомих, плани й сумніви, смуток і радощі. Новину, що книга вже вийшла, він так і не встиг дізнатися.
Олександр писав у таких жанрах, як детектив, альтернативна історія. Наприклад, одна з його книг «Репринти незакінчених чернеток» – про Херсон часів окупації під час Другої світової війни.
Чоловік не займався історією професійно, він був інженером, технарем, але творчою людиною, натхненником, мрійником, українським активістом.
Наступного дня після оформлення статусу ВПО Олександр поцікавився, де військкомат. Швидко пройшов обстеження – і Олександру навіть запропонували одразу в десантно-штурмові війська, але згодом вирішили, що пізніше – обіцяли зателефонувати. У лютому 2023-го викликали до новоствореної бригади. Військового досвіду Олександр раніше не мав, втім, хотів захищати рідну землю. Одразу ж після приїзду до частини Олександр пройшов навчання: спочатку в Україні, потім – на базі в Німеччині. Спершу казали, що відправлять на Південь, але зрештою відправили на Схід. Воював під Бахмутом.
У нас виходу немає, не ми почали цю війну, цю агресію проти нас. І я б хотів, щоб мої діти жили в мирній і сильній Україні, хай краще ми будемо воювати і зараз вирішимо це питання, ніж вони. Сподіваюсь на нашу перемогу, все в нас вийде.
Олександр Меньшов
У війську Олександр книжок не писав – казав, що більше збирає матеріали для майбутнього. Напевне, під час цієї битви за Україну у нього народилося багато сюжетів та ідей, які вже ніколи не втіляться...
Писати книжки треба після війни, коли я все переосмислю і буду розуміти, що саме треба робити. Зараз я займаюсь тим, що звільняю землю від окупантів.
Олександр Меньшов
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0