Мріяв стати моряком та побачити світ, але з лайнера повернувся на фронт. Згадаймо Кирила Бабенцова
Чоловік став легендою націоналістичного руху України
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Кирила Бабенцова.
Кирило Бабенцов воював добровольцем із 2014-го. Військовий загинув від отриманого в бою за Ірпінь поранення 6 березня 2022 року. Командиру бойової групи добровольчого підрозділу «Карпатська Січ» на момент загибелі був 31 рік...
Кирило народився в Одеській області, мешкав переважно у Києві та Ужгороді. Бувши на другому курсі Державного університету інформаційно-комунікаційних технологій в Києві, де вчився на спеціальності «Інженер телекомунікаційних систем та мереж». Вступив до військової кафедри Військового інституту телекомунікації та інформатизації. Завдяки цьому навчанню зміг отримати військове звання молодшого лейтенанта запасу.
Студентське життя було насиченим на розвиток та шукання себе у різних галузях. Кирила цікавив світ у всіх його проявах. Цікавився як інформаційною безпекою, так й програмуванням, трішки згодом вступив на магістратуру, спеціальність «Кібербезпека». Довершив своє навчання дипломом магістра в червні 2018 року. Також цікавився історією Русі, України та ідеологією націоналізму.
На війну потрапив у 2014 році, коли Росія напала на Україну, воював у складі добровольчих батальйонів, зокрема ОУН, «Карпатська Січ», «Госпітальєри» та батальйонах МВС – «Гарпуні» та «Миротворці». У 2015-му між Пісками і Донецьком зазнав двох поранень. Протягом всього часу залишався активістом націоналістичних організацій та займався політичною діяльністю, проводив вишколи для підлітків й дітей, розвивав разом із друзями власну справу.
«Мабуть, немає людини, яка більше вірила у відродження національної України. Усе життя Кобра присвятив боротьбі за свої непохитні ідеї – за них його і поклав. Романтик, ідеаліст, християнин, хоробрий воїн. Він мотивував, власним прикладом змушував попри будь-які поразки вставати і боротись далі. Він вірив у нас. В розвитку «Карпатської Січі» Кобра відіграв величезну роль. Він був справжнім другом і бойовим побратимом. Нам Тебе не вистачатиме... Але Твій дух назавжди із нами в строю. Ця війна повинна бути виграна», – написав після загибелі Кирила лідер «Карпатської Січі» Тарас Деяк.
До початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну хлопець працював за кордоном – на лайнері, понад рік бороздив світ, мріяв заробити кошти на власне житло. У перший день війни звільнився і вже за кілька днів вирушив воювати за столицю.
«Повертаюсь в Україну. Через Угорщину/Словаччину/Польщу. Якщо хтось теж добиратиметься з чужини, пишіть, може скоординуємось. Вже є 5 атовців, які повертаються з-за кордону. Але не факт, що вийде у всіх разом», – написав чоловік 24 лютого 2022 року, намагаючись якомога швидше приєднатися до української визвольної війни.
Побратим Кирила Володимир Сахарчук згадує, що 26 лютого вирушив із Закарпаття на оборону Києва у складі бойової групи «Карпатської Січі», якою командував Бабенцов. «У пам'яті добре закарбувався момент від'їзду. Настрій був піднесеним і песимістичним водночас. Початок масштабного штурму столиці здавався невідворотнім у найближчі дні. Кобра, який щойно повернувся з-за кордону, зібрав усіх, хто зголосився їхати, та сказав, що готовий померти за Київ, бо це рідне для нього місто, але попросив кожного ще раз подумати перед прийняттям власного остаточного рішення», – пригадав Володимир.
За його словами, Бабенцов був лицарем-хрестоносцем 21 століття. «З автономною мораллю та системою цінностей, які важко було осягнути до кінця. Він не любив компроміси й завжди був готовий відстоювати свої принципи: в розмові, в бійці, на війні. З ним можна було не погоджуватися, але його неможливо було не поважати. За своє життя я зустрічав одиниці людей з такими вольовими якостями. Кажуть, що кров героїв ближче Богові, ніж чорнила науковців та молитви набожних. Якщо Царство Небесне можна взяти штурмом, то Кирило штурмував його все свідоме життя і таки взяв», – додав побратим загиблого.
На відео Кирило Бабенцов за 20 хвилин до останнього бою перетинає річку Ірпінь.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0