«Хрещений батько» бойових медиків у ЗСУ. Згадаймо Євгена Храпка
Чоловік ще з 2014 року пішов добровольцем на передову
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Євгена Храпка.
Інженер симуляційного центру медичного факультету Харківського національного університету ім. Каразіна, інструктор та бойовий медик 92-ої окремої механізованої бригади Євген Храпко загинув на фронті під час виконання завдання 11 червня минулого року.
«Дуже організований. Іноді навіть занадто. Не вживаю алкоголь. Не палю. Захоплююсь тактичною медициною, страйкболом і нумізматикою», – так коротко писав про себе Євген Храпко. Друзі та колеги називають його одним з найкращих інструкторів з тактичної медицини країни.
Євген Храпко народився у Миколаєві. За освітою був інженером-програмістом, а не медиком. Закінчив Миколаївський університет кораблебудування та певний час працював за спеціальністю «програмне забезпечення автоматизованих систем». Парамедицини вчився у 2014 році в Харкові й відтак стояв фактично біля витоків тактичної медицини в Україні.
Серйозно тактичною медициною він захопився після початку бойових дій на Сході України. За рік пройшов усі можливі курси з цієї спеціальності в Україні й пішов добровільно здобувати практичний досвід в АТО, а вже у 2015 поїхав на спецнавчання до Литви.
Друзі Храпка переконані: з таким розумом і характером він міг стати ким завгодно, хоч освоїти ядерну фізику, хоч полетіти в космос.
У 2016 році Храпко підписав контракт із ЗСУ, згодом він став командиром навчального взводу.
Євгена називали «хрещеним батьком» бойових медиків у Збройних Силах України, завдяки якому з'явилася військово-облікова спеціальність «бойовий медик» та штатні посади для медичного персоналу без медичної освіти.
У 2021 році чоловік став членом команди професійної медичної організації – долучився до команди сертифікованих інструкторів Європейської ради реанімації, проводив курси з базових реанімаційних навичок, професійні реанімаційні курси для лікарів та молодшого медичного персоналу.
З цивільною дружиною Тетяною (також медик) Євген мешкав у Харкові, разом виховували сина Тетяни від першого шлюбу. Офіційно був не одружений, своїх дітей не мав.
25 лютого 2022 року, Євген терміново повернувся зі службового відрядження до Харкова і відразу пішов до військкомату, аби проситися на передову і займатися порятунком життів. За три з половиною місяці на передовій після повномасштабного російського вторгнення в Україну здійснив понад 100 виїздів на евакуацію.
Євген Храпко загинув вранці 11 червня 2022 року поблизу села Українка в Харківській області, коли його автомобіль наїхав на міну під час евакуації поранених бійців з-під самого «нуля».
«Я дуже пишаюся моїм сином. У нас була міцна чоловіча дружба. Коли почалася ця війна, він був у Львові. За один день доїхав до Харкова. Він телефонував кожен день і розказував жахи, що він руками відкопував людей з підвалу», – пригадав батько загиблого.
Для всіх рідних та друзів ця втрата дуже болюча, адже Євген був надзвичайною, унікальною людиною. За словами батька, він мав непростий характер, високий рівень сарказму та різкості, однак його розум, харизма та організованість були винятковими.
Над останньою рисою характеру часто піджартовували друзі, називаючи його заучкою або ботаном, та все сприймалося з гумором, без образ, усі поважали Євгена.
Зауважимо, минулого року до Дня захисників і захисниць України президент Володимир Зеленський вручив державні нагороди українським військовослужбовцям. Зокрема, звання Героя отримав Євген Храпко, який із 2014 року служив добровольцем у зоні АТО на Донбасі, а з 2016-го – у складі ЗСУ.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0