Костянтин Машовець: Маємо спробу спровокувати Україну. Те саме відбувалося у Грузії

Останній тиждень став справді надто гарячим для України. Провідні світові політики, згідно з їхньою інформацією, ледь не щодня попереджають, що на нашу країну може бути здійснено прямий напад Росії. Провідні держав евакуювали посольства, деякі західні авіакомпанії змінили графіки польотів або ж взагалі скасували свої рейси до України – тобто паніка увімкнулася на повну.

До 20 січня тривають спільні воєнні навчання Росії та Білорусі «Союзная решимость», у рамках яких Москва нагнала на кордони з Україною півтори сотні тисяч військових та купу техніки. Зокрема, із можливістю запуску балістичних ракет. Є прогнози, що це скупчення військ може бути використане для атаки на Україну за будь-яким вигаданим приводом. І він вже вималювався…

Останніми днями на Донбасі почалося провокацій з обстрілами цивільних об’єктів, а самопроголошені «республіки» оголосили евакуацію населення нібито через наступ українських Збройних сил. При цьому чоловіків від 18 до 58 років припинили випускати з території «республік». Хоча свідки з окупованих територій станом на вечір п’ятниці переконують, поки що ніхто нікуди особливо евакуюватися не збирається.

Координатор групи «Інформаційний спротив», що регулярно відстежує події на окупованих територіях, Костянтин Машовець розповідає, чого очікувати від чергового витку протистояння.

Військовий експерт Костянтин Машовець: «З воєнної точки зору, Росія може досягти результатів лише бліцкригом – якомога швидшим падінням України як держави»

«Популярність війни в Росії наразі не є високою»

– Не бачу нічого особливого в ситуації на кордоні. Російські війська зосереджені в певних місцях, але вони й раніше там знаходились, – звертає увагу військовий експерт, але далі уточнює нюанси.

Термінова оголошена «евакуація» мешканців «ДНР» та «ЛНР» до Росії через нібито напад України – це таке «алаверди» евакуації західних посольств з Києва?

Вони підіграють своїй версії про те, що Україна збирається на них наступати. І всі ці історії з ДРГ, які начебто розмовляють польською мовою, для цього теж придумали. Тобто йде створення фону для воєнної операції та ескалації на Донбасі, щоб стало незрозуміло, хто що робить і за чиєю ініціативою відбувається агресія. Це дозволяє Кремлю діяти під «чужим прапором». Але Захід вже не вірить у всі ці «приколи», тому головний адресат цієї операції – це російське населення, бо популярність війни в Росії наразі не є високою.

Багатьох громадян з цих «республік» можуть евакуювати просто, аби не було витоку від них інформації. А можуть просто вивести на камери пару осіб. Будемо дивитися, кого і як вивозитимуть. На сьогодні це більше така собі інформаційна декларація.

Станом на 19 годину вечора за Києвом кремлівські ЗМІ повідомили, що з Донецька вирушає перший автобус з евакуюваними дітьми…

Про які додаткові потенційні можливості свідчить збільшення кількості військ?

Ці війська здатні на проведення воєнної операції в обмежених локальних масштабах. Зараз є декілька угрупувань військ, які не розгорнуті у бойові порядки. В Білорусі, на Північному Сході, на Півдні і в Криму. За різними оцінками, це 125–150 тисяч військових. Дійсно, військ в таких масштабах раніше не було, до того ж, вже розгорнута відповідна інфраструктура. І треба звернути увагу на групування у Білорусі, яке нависає над Києвом. З воєнної точки зору, Росія може досягти результатів лише бліцкригом – якомога швидшим падінням України як держави. А нанесення удару в будь-якому місці, окрім Києва, не призведе до падіння української державності. Їм треба бити тільки по голові, де зосереджені всі ланки управління, гроші та все інше.

На мій погляд, на повномасштабне вторгнення на сьогодні Російська Федерація навряд чи спроможна, але на локальні прикордонні операції – цілком. Більш масштабні операції росіяни навряд чи зможуть провести швидко.

Українська влада запевняє, що Київ, який є пріоритетною потенційною жертвою, захищений дуже міцно. Та й на кордоні з Білоруссю надто мало військ, які можуть атакувати.

По правобережжю Дніпра масштабна операція є неможливою. Зараз росіяни створюють «казус беллі» (привід для війни – «Главком») на Донбасі, а не в районі Києва. Можливо, це відволікаючий маневр, ніхто вам зараз нічого гарантовано не скаже. Ситуація змінюється кожного дня.

Але знову ж – тих російських військ, що вже зосереджені на кордоні, достатньо для обмеженої наступальної операції і не тільки на Донбасі.

Активізація бойових дій в «Л/ДНР» на цьому фоні про що свідчить?

Це спроба спровокувати Україну на активні дії у відповідь. Це те саме, що відбувалося під час війни в Грузії, коли грузини на це повелися. Росія намагається актуалізувати внутрішньо український порядок денний щодо зміни влади. Їм треба розбалансувати ситуацію в країні.

Так вони її вже стільки років «розбалансовують»…

Кремль не збирається окупувати Україну. Йому потрібна зміна влади на таку, яка погодиться на Мінські домовленості та інші їхні «побажання». На короткий термін Росії треба буде ввести сюди свої війська, доки не розгорнуться лояльні їй колаборантські сили, яких тут знайдеться достатньо. А колаборантський режим має допомогти знищити партизанський спротив.

«Кількість високоточної зброї у Росії є обмеженою»

Вам не здається, що Путін своєю поведінкою просто «тролить» і Захід, і Україну?

У Путіна нема реальних важелів впливати на НАТО, Україну. Окрім воєнного, в якому він, до речі, поступається альянсу. Намагання шантажувати всесвіт ядерною війною – також не те рішення, яке допоможе йому досягти результатів, які він запланував. Сенс лякати має, коли твій опонент лякається, а коли ні…

Насправді, єдине, що може врятувати Україну – це миттєве прийняття її до НАТО. Навіть визнання США нас основним союзником не ліквідує основну проблему з боку Путіна.

Що Росія може мати на увазі під «воєнно-технічною відповіддю» в результаті відкидання її ультиматуму?

Все що завгодно – від розміщення певних систем озброєння до бойових дій. З’явиться привід розмістити ракети середньої та малої дальності безпосередньо біля кордонів НАТО, націливши їх на столиці держав альянсу. Я дуже сумніваюся, що Путін зупиниться на Україні, якщо в нього тут щось вийде. Він далі націлиться на країни Балтії, від яких він вимагає, аби вони ледь не вийшли з НАТО. Дуже різноманітні можуть бути засоби.

Щодо ролі російських комплексів, що можуть досягати європейських столиць, – наскільки вона може бути суттєвою?

Кількість високоточної зброї у Росії є обмеженою. І швидко накопичити її в необхідних обсягах вона не може. Навіть деякі російські експерти вважають, що такої зброї вистачить лише на п’ять-сім днів використання. Причому з дуже сумнівною точністю, порівнюючи з західними аналогами. Цього навряд чи вистачить на дистанційну війну та не примусить 40-мільйонну країну до капітуляції.

Наскільки, за вашими даними, готова наше ПВО до можливої атаки з повітря?

Угрупування ПВО в Україні озброєне не за останнім словом відповідної техніки. Але вони знаходяться в більш-менш боєздатному стані. Зокрема, супротивник може використовувати крилаті ракети, якими він буде бити по ключових об’єктах інфраструктури, аби паралізувати управління країною та Збройними силами, та місцях, де, ймовірно, знаходяться люди, що приймають рішення. Це все наші сили ПВО мають прикрити. Наскільки це все зараз ефективно – питання дискусійне. Ця техніка переважно радянського виробництва і є достатньо знайомою та зрозумілою для нашого супротивника.

«Байдену потрібна зовнішньополітична перемога, Путін йому підіграє»

Ваша група дуже детально викриває російські фейки та досліджує інформаційні спеуоперації Кремля. Що змінилося останнім часом в цій сфері?

Інформаційно-психологічні операції відбуваються за тими ж принципами, що й воєнні. Є три рівні – стратегічний, тактичний та оперативно-тактичний. Умовно кажучи, якщо треба ускладнити підтримку України західними партнерами – то це операція стратегічного масштабу, яка впливає на загальну військово-політичну обстановку. Є оперативно-тактичні операції, що проводяться, аби вплинути на ситуацію в певному регіоні – наприклад, на Закарпатті. А тактичні операції проводяться безпосередньо в районі бойових дій. Наприклад, я в 2014–2016 роках стикався на Донбасі з ситуацією, коли росіяни впливали на місцеве населення певним чином. Різними чутками і так далі, особливо в прикордонних областях. В рамках стратегії гібридної війни це є одним з основних методів впливу.

Є думка, що ми стали жертвою спільної інформаційної операції США та Росії, які хочуть до чогось нас змусити. Ви в це вірите?

Джо Байдену потрібна зараз зовнішньополітична перемога, бо в нього проміжні вибори, історія з Афганістаном… Тому він хоче показати себе людиною, яка зупинила Третю світову війну. А Путін йому підіграє в вирішенні цієї «Карибської кризи», намагаючись «втюхати» нам Мінські умови. Реально воювати ніхто не збирається, але цю кризу вони намагаються вирішити за рахунок України. Ми виявилися «розмінною монетою».

Павло Вуєць, «Главком»