Вадим Воротинський Кандидат політичних наук

Молодіжні політичні ліфти в Україні

Протягом наступних трьох років варто очікувати появи нових громадських лідерів вже з досвідом, суспільною підтримкою і медійною вагою

Фраза Віктора Цоя «Перемен требуют наши сердца» стала гімном кількох поколінь, і в цьому році набуває особливого змісту.

28 червня День Конституції України ділить з Днем молоді. Це мимоволі змушує задуматися над тим, чи є місце молодим лідерам на сучасній політичній арені. Парадокс полягає в тому, що за видимим персональним оновленням депутатського складу питання функціонування політичних ліфтів стало ще більш актуальним, ніж в період наступництва влади. Цю тему прийнято акуратно обходити після парламентських виборів минулого року, але новинна повістка тільки загострює проблему, а політичні очікування молоді стають більш вираженими.

Політичний ліфт в класичній конструкції передбачає зростання ваги молодого політика разом з його компетенціями. Цим політична система схожа з подібними механізмами в соціальному і кар'єрному ліфтах. Припустимо, молодий співробітник без досвіду приходить в компанію і отримує найнижчу посаду. Це перша кар'єрна сходинка, яка дозволяє поступово нарощувати необхідні навички. Більше навичок – вища посада. Не дарма існує стереотип, що керівний склад у великих компаніях завжди займає верхні поверхи. Так разом з ростом професійних компетенцій молодий співробітник отримує можливість піднятися вище.

Керівники HR-відділів виробляють цілі системи знаходження талановитих фахівців, а також стежать, щоб найбільш перспективні з них отримали місце в кар'єрному ліфті. У політичній теорії ліфт виглядає аналогічно – молоді люди отримують перший досвід, і разом з ним збільшують власну публічну вагу. Найбільш перспективні займають більш високі поверхи, доповнюючи команду або замінюючи гравців, що вибувають. Приплив нових облич приносить з собою не тільки свіжі ідеї та енергію для їх реалізації, а й дозволяє політичній системі залишатися гнучкою.

За набір груп в політичний ліфт на першому поверсі відповідають молодіжні осередки партій (HR-відділи), які створюють механізми залучення активних молодих людей, виявлення талановитих і розподіл між ними щасливих квитків. Як правило, перша серйозна боротьба за свіжі голови йде в старших класах школи і на перших курсах університетів. При цьому американська практика пішла ще далі, і починає працювати з підлітками ще в молодших класах. Варто тільки згадати скаутські організації або дискусійні клуби – перше політичне сито з високим рівнем рейтингу серед населення. Для функціонування політичного ліфту важлива система. Щоденна робота з року в рік дозволяє відбирати дійсно обдаровані кадри і готувати їх до великої політики. Неможливо запустити двигун всього один раз, і таким чином повністю змінити політичну ситуацію в партії або країні. В такому випадку починає руйнуватися весь будинок.

Нові люди, які потрапляють до важелів управління, не мають необхідних навичок, оскільки «проскочили» етапи, обов'язкові для отримання ключових компетенцій. Політичне поле втрачає експертність, а разом з нею, і довіру виборців до системи. Криза в традиційній структурі становлення нових еліт працює на руку міжнародним гравцям, які розвивають проекти у полі молодіжних ініціатив. Грантові можливості, які відкривають фонди зі світовим ім'ям в Україні, отримують прискорення через вакуум. Ініціативні молоді люди, готові до об'єднання і самоорганізації отримують фінансову підтримку і можливість реалізувати свої проекти. Це поширена практика альтернативних політичних і соціальних інститутів більш ніж виправдана, але тривожним сигналом цього року стало те, що багато хто з представлених в Україні фондів заявлять, що отримали рекордну кількість заявок. Більше проектів – краще працює сито, виявляючи потенційних громадських і політичних лідерів. Але чиє це сито? Українське? Очевидними стають три моменти.

По-перше, криза некомпетентності завжди призводить за собою запит на експертів. При зламаному політичному ліфті це стане відчутним вже на місцевих виборах 2020 року і цілком очевидним на наступних парламентських.

По-друге, відсутність традиційних систем активізує розвиток альтернативних. Це означає, що протягом наступних трьох років в Україні варто очікувати появи нових громадських лідерів вже з досвідом, суспільною підтримкою і медійною вагою.

І по-третє, очевидно, що систему політичних ліфтів в країні чекає перезавантаження – розвиток паралельних систем отримання компетенцій для існуючих і майбутніх еліт.

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів

Коментарі — 0

Авторизуйтесь , щоб додавати коментарі
Іде завантаження...
Показати більше коментарів
Дата публікації новини: