Наш народ не здолати. Яскравий приклад

Вже кілька днів лежу в лікарні. Зателефонувала давня знайома, поцікавилась, як почуваюся, і розповіла, що під час нічного обстрілу Києва уламки одного зі збитих ворожих безпілотників упали на подвір'ї її будинку.

Імені знайомої, а вона людина відома, і, звісно, її адреси зі зрозумілих причин не називаю. Головне, на щастя, ніхто не постраждав, і будинок залишився цілий.

Швидко на місце прибули різні служби, а мешканці повиходили на подвір'я: спочатку роздивлялися місце пригоди, обмінювалися враженнями від пережитого, а потім винесли зі своїх помешкань столи, наїдки, напої. І почали святкувати своє друге народження. Адже могли не вижити.

Ті, хто не були доти знайомі чи тільки чемно віталися, почали знайомитися, спілкуватися – і не було в цілому світі для них людей дорожчих, ніж оці їхні сусіди.

Хіба здатні подолати таких людей нелюди, які пишуть одні на одних доноси!