Пам'ять про Героя, чи його образа

Герой України Мацієвський – це не поп-знаменитість у музеї воскових фігур мадам Тюссо, аби потішати прохідну публіку ідеальною схожістю з прототипом, один до одного.

Герой України Мацієвський – це не рецидивіст-злочинець у Печерському чи іншому районному суді, якого треба відділити скляною перегородкою, аби не втік.

Якщо це скло ще й броньоване, то Герой України Мацієвський – це не Папа Римський, якого треба возити в прозорому папамобілі з панорамним оглядом вірян.

Герой України Мацієвський – це не муляж для селфі та фотографій випадкових перехожих, які забредуть на Київську Фортецю глянути одним оком на моторошну однаковість фігури з Героєм України, який самотньо стоятиме за заляпаним склом, наче в акваріумі.

Диву даюся, як можна було докотитися до такого попсового «увіковічнення» останнього перед загибеллю погляду. Це не питання смаку. Це питання шанобливої й достойної пам’яті.