Якою буде Перемога? Українці мають усвідомити неприємний факт

Коли заходить мова про сакралізоване й омріяне слово Перемога – все-таки дається взнаки луна ментальної та історичної пам’яті про Другу Світову. Ми виросли на її епосі, на її глорифікаційному наративі про всеосяжну й абсолютну Перемогу – тож не дивно, що застосовуємо кінематографічну, яскраву, дуже очевидну історію капітуляції третього рейху й акту його засудження.

А було це 79 років тому, і то була остання з воєн, яка завершилася повноцінною Перемогою, себто задокументованою капітуляцією агресора.

Відтоді жодна з новітніх воєн на планеті Земля не має акту Перемоги в тому класичному розумінні, як це яскраво пам’ятається з 1945. Після Другої світової настала епоха воєн без тріюмфальних переможців. В епоху високоточної, технологічної й масштабно-руйнівної зброї всі перемоги вже по суті є пірровими, а термін «капітуляція» вийшов з ужитку й замінився на «угоду, домовленості про припинення війни, рішення» тощо.

Жити в парадигмі Другої Світової й на свою війну накладати прямі паралелі з тамтих часів (бо інших воєн ми не знали й не вчили) – звісно, можна, але толку?

За вікном ХХІ сторіччя, й війна розв’яжеться за його канонами. Вони теж передбачають поразку ворога. Але вони не передбачають отієї класичної, явної, крахоподібної капітуляції, яка була 79 років тому. Не буде цього. Буде якась інша форма поразки ворога.