Дуже проста мораль Євробачення

Недискваліфікація Калуша – це культурна політика на нашу користь, і це прекрасно
Недискваліфікація Калуша – це культурна політика на нашу користь, і це прекрасно

Якщо ти не один – ти можеш змінювати правила

Із трьох наших перемог на Євробаченні лише одна була не політичною – Руслана, якраз сьогодні, 18 років тому. Два наші воєнні переможці (Джамала і Калуш) – це ідеологічні, дуже вчасні й символічно надважливі переможці, переможці насамперед країною й контекстом війни. Це не Євробачення стає політичним – це культура завжди була політикою.

Недискваліфікація Калуша – це культурна політика на нашу користь, і це прекрасно. Синьо-жовті наліпки на німецьких та ісландських учасниках – це теж культурна політика. І підсвічені в наші кольори хмародери за спиною в оголошувачів голосувань – це культурна політика. І високі бали різних країн – це більше культурна політика, а не музичний вибір.

Мораль Євробачення дуже проста: культура і є політикою. Мова, нац.ідентичність, усе гуманітарне і все ціннісне – це найвища політика. Бо могла там стояти квартальна фаворитка Паш із пластику, який не гниє 300 років. І міг оргкомітет льогко дискваліфікувати Україну – як це сталося з Грузією в 2009 році, коли після анексії Осетії вони хотіли заспівати We Don't Wanna Put In, і за це були дискваліфіковані, бо омофонімічно Put In звучить як прізвище. І європейці могли льогко голосувати за професійну музику, яка об’єктивно була на дві голови вище в інших країн.

Друга мораль Євробачення: якщо ти не один – ти можеш змінювати правила. Не було б Ісландії й Німеччини – нас би дискваліфікували. В цьому і є суть європейської сім’ї: ти мусиш бути не один у встановленні нової норми. Європа – це сильні альянси, а не відчайдушні вискочки. Це ціла філософія.

Третя мораль Євробачення: прихильне голосування важливіше за професійне. В час війни важливе добросусідство – тому Україна мала дати максимум балів Польщі, яка є найпалкішим твоїм сусідом (навіть якщо й виступ посередній). Це – канон культурної політики. Музика тут другорядна. Бо якби музика важила найбільше, то Калуш би й не переміг. Членам журі треба було розцінювати Євробачення в умовах війни винятково як культурну політику. Я розумію їхні оцінки, але не підтримую. Це ще один неприємний досвід, коли професійність шкодить вищому тренду.

Вітаю Калуш із украй потрібною перемогою! Наступного року було б добре Євробачення прийняти в котромусь із розбомблених орками міст. Така собі культурна промоція перемоги над звіром. Хай європейці подивляться, як виглядає нульовий рік Європи.

Джерело: блог Остапа Дроздова

Думки авторів рубрики «Думки вголос» не завжди збігаються з позицією редакції «Главкома». Відповідальність за матеріали в розділі «Думки вголос» несуть автори текстів.

Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі ()
1000 символів залишилось

Читайте нас Google News Telegram

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies