«Другий початок» війни, або на що Росія робитиме ставку тепер

Я не військовий експерт, щоби пророкувати кінець через 2-3 тижні або ж казати про ось-ось закінчення запасів ракет на російських складах. Я дам свою скромну оцінку новій фазі війни, яка почалася у понеділок й яку я б назвав «другий початок».

Перший тайм виграли ми. Повномасштабна окупація з падінням державної влади провалилася. Не повністю – а частково, бо, як-не-як, 20% території анексовано. Другий тайм починається з перезавантаження ворога. Враховано всі помилки й на арену випущено нового форварда.

Масовані обстріли – це дебютний робочий день Суровікіна, чиє поганяло – «генерал Армагеддон». Ще з Чечні й Сирії воно має славу безбережного, шаленого переламника ситуації. Його характеризує перегин і абсолютна нечутливість до канонів ведення війни.

Невипадково він – керівник повітряними військами. Перший тайм був більше сухопутнім і позиційним. Там ворог зазнав дошкульної поразки. Другий тайм намічається повітряним, бо це єдиний компонент, у якому ворог має перевагу. Найбільше ми уразливі саме з повітря. Як бачимо, акцент зроблено якраз на це.

Позаяк війна вже зайшла в фазу каральної акції, остаточно обрано метод диверсійно-терористичний. У другому таймі проти нас – православний ІДІЛ з усім набором тероро-дій. Це може вирівнятися лише тоді, коли антипутінська коаліція нарешті стане антитерористичною. Антитерор передбачає нелінійність, нестандартність і перехід меж дозволеного.

Воєнно-політичне протиборство вже не актуальне. Почався відкритий терор із метою вигризати перемовини на предмет визнання анексій. Все під тим же ядерним шантажем.

Бен Ладена грохнули в далекій пакистанській пустелі. Спецоперація називалася Спис Нептуна. Було задіяно лише 79 спецназівців і 1 дресований пес. Це могло статися лише тому, що на верховному політичному рівні терорист оголошений як військова мішень.

Пора.