Тимошенко – не політик. Вона – явище зі сфери релігії

І знову на арену виходить Юля - богиня в білому, невинна жертва Януковича (з яким богиня кілька років готувала грандіозну коаліцію ПРиБЮТ). Свого часу для Zaxid.net я написав політичний портрет Тимошенко із заголовком "Вона – технологія". Тепер, коли вона пережила увязнення, нічого не помінялося. Навіть гірше - в народній вона пам'яті остаточно закріпилася як богиня. Вона дійсно феномен: потужна харизма + технологічність образу + цілеспрямована брехня + геніальне акторство + бездоганна візуалізація + бійцівські якості + перманентна гра на публіку. Кожна з цих якостей відпрацьовується феноменально. Тому-то й коктейль виходить убивчий: граціозний диктатор, добре зло, високопрофесійна непрофесійність, цинічна вона зі слізливими очима. Проти цього коктейлю важко встояти.

Найбільша облуда українського виборця полягає в тому, що він сприймає Юлю Тимошенко за політика. Вона – не політик. Вона – явище зі сфери релігії, де віра ставиться вище за підтримку. Віра заперечує аналіз. Саме тому БЮТ будувався за принципом релігійної спільноти, обєднаної пастором-авторитетом. Виборець Юлі – не аналітик, а адепт, парафіянин БЮТу. Тимошенко – це більше, ніж політик. Мотивація голосувати за Юлю лежить не в площині раціо, а в площині емоційного, емпатійного єднання з візуальним образом. Для люмпена вона просто Юлічка, для дітей – ТигрЮля, для мужиків – Єдиний Мужик У Спідниці, для інтелектуалів – Тверда І Непохитна, для молоді – Ікона Стилю, для середнього класу – Державний Муж, для журналістів – Харизма. Для кожного з нас Тимошенко має свій образ, свій підхід. Вона - апофеоз мімікрії. Вона багатовалентна, тому база її електоральної підтримки найширша.

Але кожен її образ, виведений технологічно, зливається в дуже енергетичне ядро, яким є вона сама. Я називаю це одержимістю. Вона одержима тим, до чого прагне. Одержима самим процесом. Одержима своєю мрією бути єдиною на єдиній вершині. Одержимих бояться, тому підтримують. З одержимими неможливо дискутувати. Одержимі не гребують засобами заради святої місії. Одержимих можна зупинити лише фізично.

Усі (і влада, й опозиція) в тупику: що робити з Тимошенко? Що їй протиставити? Адже вона - економічний марксист, який видає себе за найближчого друга бізнесу. Вона - типово лівий проросійський політик, який оберемками збирає націонал-патріотичний електорат Західної України. Вона - чітко виражений диктатор, який є лідером демократичних сил. Вона - це Україна. Вона - це поле чудес.

А тепер уявімо, що Юля повертається в політику. Ми отримаємо принижену, опущену жінку, яка все життя присвятить вишуканій помсті. Помсті всім підряд. Це буде диктатор у спідниці з важкою психічною травмою і переповненою чашою злості. Це буде ходяче зло зі сльозами на очах. Це буде кінець. Може, краще в Німеччину на пожиттєвий відпочинок?