Хто готовий битися за Нігер?

Більш-менш вимальовуються позиції регіональних країн щодо ситуації в Нігері. А саме регіональні країни відіграватимуть ключову роль у розв'язанні цієї кризи, а не Франція чи США, які не хочуть відправляти свої війська в Африку.

Я нарахував чотири групи африканських країн, які зайняли різні позиції з приводу ідеї військової інтервенції в Нігер заради відновлення демократії.

Група 1. Це країни з яскраво-вираженими антизахідними (не)військовими хунтами – Малі, ЦАР і Буркіна-Фасо, які принципово не хочуть поступатися і готові військовим шляхом захищати колег у Нігері. Тут усе зрозуміло, для них важливо захистити їхнє право на владу шляхом перевороту.

Група 2. Це країни з військовим правлінням або дуже серйозною роллю військових у владі, але які не хочуть великої війни через Нігер і вважають за краще балансувати, підтримуючи стосунки із Заходом. Це Лівія, Чад і Гвінея. З цієї причини вчора в Нігер літав президент Чаду, намагаючись вирішити питання мирним шляхом.

Група 3. Це країни з цивільним урядом, які хотіли б дати відсіч військовим хунтам, щоб показати, що переворот не можна просто так здійснити і вийти сухим з води + вони рухаються у фарватері західної політики. Це Нігерія, Сенегал, Гана.

Група 4. Це країни з цивільним урядом, але в яких правителі не хочуть створювати прецедент успішної військової інтервенції з метою повернення до влади прозахідної адміністрації. Серед таких, мабуть, можна згадати Бенін, Того і Кот д`Івуар.

Ось цей розкол негативно впливатиме на здатність африканських країн організувати скоординовану інтервенцію в Нігер.

Тому зараз, наскільки я розумію, пріоритет віддається або дипломатичному рішенню, в рамках якого військові Нігеру швидко проведуть вибори незабаром, і передадуть владу цивільним.

Або другий варіант: загроза військової інтервенції, яка повинна переконати частину нігерійської армії провести контрпереворот і повернути владу поваленому президенту Базуму. Надія тут на те, що частина армії все таки не підтримують путчистів. Тобто, в ідеалі для всіх, щоб до самої інтервенції не дійшло, але щоб її погроза спрацювала, тоді і репутація ЕКОВАС не постраждає, і вдасться уникнути зайвого кровопролиття.