Нас очікує довга війна на виснаження. Але це не причина впадати у відчай

Судячи з шокованої реакції на статтю Time у нас є проблема. Частина суспільства якось непомітно вдягнула рожеві окуляри і відмовляється їх знімати.

Звичайно, статтю легко критикувати: і за сумнівне минуле автора і за безкінечні анонімні коментарі і за дуже підозрілі наративи.

Але базові її тези просто констатують очевидні факти.

Залучати фінансову і військово-технічну допомогу Заходу стає все складніше – те, що шокувало і мобілізувало союзників на старті повномасштабної війни, викликає все менше уваги сьогодні.

Відновлення активної фази конфлікту в Палестині та вірогідна атака Тайваню Китаєм відволікають ресурси партнерів.

Проблеми з корупцією міцно увійшли в уяву західних виборців і політиків. Деякі з яких справді бояться розкрадання допомоги, а інші лукаво використовують цей аргумент, щоб виправдати своє небажання надавати нам підтримку.

Нас очікує довга війна на виснаження.

Все це не є приводом впадати у відчай та складати руки. Визнання проблеми – перший крок до її вирішення.

Вже зараз Україна докладає великі зусилля для розбудови власного військово-промислового потенціалу – ці зусилля мають бути подвоєні.

В наших силах драматично пришвидшити антикорупційні реформи, щоб ефективно використовувати наявні обмежені ресурси і вибити козирі з рук наших політичних противників.

Суспільство має бути готовим до можливості значного зменшення соціальних витрат і збільшення податків для продовження фінансування потреб оборони в умовах війни на виснаження.

Ми всі маємо забути про будь-які політичні чвари до кінця війни і об'єднатися навколо перемоги.

Закриваючи ж очі на реальні ризики, ми лише збільшуємо вірогідність їх матеріалізації.