Орбан готується «окупувати» Брюссель

Мине ще кілька місяців, і Угорщина перебере на себе головування у Євросоюзі. Ситуація направду виглядатиме карикатурною, позаяк останнім часом з Будапешта лунає геть не проєвропейська риторика незмінного прем’єра Віктора Орбана. Причому, складається враження, що сам мадярський очільник черпає своє антидемократичне натхнення з методичок, укладених пропагандистами Кремля.

До прикладу, ось як Орбан змальовує Захід: «Вони починають війни, руйнують світи, перекроюють кордони країн і пожирають все, як сарана. Ми, угорці, живемо інакше і хочемо жити інакше».

Здавалося б, хочете – то й живіть.

А послухавши колись найяскравішого антиросійського політика Східної Європи, людину, яка стала символом угорської весни завдяки своїй активності та зокрема виступу на церемонії перепоховання Імре Надя, страченого радянцями 1958 року, направду дивуєшся такій несосвітенній трансформації поглядів.

Тоді Орбан виступав за виведення радянських військ з Угорщини, а зараз порівнює Брюссель зі столицею… імперії. Так-так, Євросоюз для мадярського прем’єра майже тотожний покійному СРСР. Саме такі паралелі виникають після того, як ретельніше вивчити контекст орбанівських виступів проти Брюсселя. Наведену вище цитату взято з промови Орбана на урочистостях з нагоди революції 1848 року проти імперії Габсбургів. Саме у цьому спічі він легковажно заявив, що час свого головування у Євроунії має намір присвятити «окупації Брюсселя». «Народи Європи сьогодні бояться, що Брюссель відбере у них свободу. ... Якщо ми хочемо зберегти свободу і суверенітет Угорщини, у нас немає вибору: Ми повинні окупувати Брюссель», – сказав Віктор Орбан.

Якщо оцінювати цей та схожі виступи українського сусіда з такої позиції, то можна дійти саркастичного висновку про те, що Орбан прагне позбавити Київ нового «імперського майбутнього». Адже всі пам’ятають, як хижо і безкомпромісно угорський прем’єр намагався завадити початку перемовин України про вступ до Євросоюзу, і, зрештою, як принизливо змушений був «вийти на каву» під час вирішального голосування.

Фінт з блокуванням Орбанові тоді не вдався, як і, зрештою, спроба завадити наданню Євросоюзом допомоги Києву 50 мільярдів євро. А це, своєю чергою, повпливало і на орбанівські плани виборчої кампанії до Європарламенту. Він дуже хотів використати «миротворчу», а по суті, – антиукраїнську карту на цих елекціях, апелювати до специфічного електорату євро-популістів та радикалів, педалювати теми «втоми від війни», тягаря від утримання українських біженців. Тобто, – увесь джентльменський набір наративів, які шаленими темпами розкручує в Європі російська пропагандистська машина.

Та, слід думати, розрахунок Орбана виявився провальним. Він не зможе переконати навіть євробюрократів у потребі загальмувати інтеграційний процес з Україною.

Щобільше, – у себе вдома Орбан лише наплодив внутрішніх проблем. Причому, джерелом цих проблем стала людина з фідесівського середовища, недавній друг та соратник прем’єра Петер Мадяр. Останніми днями він збирає у центрі Будапешта велелюдні мітинги з вимогою відставки свого колишнього однопартійця.

Протести спричинені недавнім скандалом – відставкою президентки Каталін Новак, яка підписала документ про помилування екскерівника дитбудинку у передмісті Будапешта. Ендре К. – так подають прізвище засудженого за сексуальне насильство над неповнолітніми, – мав відсидіти майже три з половиною роки.

Помилування педофіла глибоко обурило типово католицьке угорське суспільство, і відставка Новак видалася йому надто низькою платою за аморальність. Якщо врахувати, що разом з президенткою своєї посади позбулася і міністерка юстиції Юдіт Варга, і що обидві були фаворитками чинного глави уряду, то можна собі уявити істерику в оточенні Орбана.

Олії до полум’я пристрастей хлюпнув акурат Петер Мадяр – колишній чоловік Варги. Він саркастично натякнув Орбанові на його боягузство: «Навіть на хвилину не хочу лишатись частиною системи, де справжні дійові особи ховаються за жіночими спідницями», – написав Мадяр у фейсбуку. Коли ж однопартійці почали закидати йому зраду, то він, не гаючись, відповів: «Чи був фон Штауффенберг зрадником, намагаючись убити Гітлера?». І анонсував протест вже не тільки у Будапешті, а й по всій країні, на 6 квітня.

Ось у такому непевному, ба навіть скандальному контексті Орбан готується «окупувати» Брюссель. Звісно, це не означає, що він відкладе антиукраїнську риторику в найдальший закуток. Вона йому знадобиться ще не раз і не двічі. Але не для того, аби вбити клин у відносини між двома країнами чи сподобатися своєму кремлівському другу Володимиру, а для того, аби, – як те характерно для Орбана, – щось виторгувати для себе. І якщо раніше цей гендель вимірювався мільйонами європейських (ага, – імперських!) дотацій для угорської економіки, то тепер, найімовірніше, – мова йтиме про втримання влади.