«Чарівний пендель» для Лукашенка, або Як працює «натяк Китаю»

Про кризу мігрантів на польсько-білоруському кордоні не писав тільки ледачий. Люди їхали, штурмували кордон. Польська влада будувала паркан.

Але далі сталося цікаве. Білорусь подала заявки на вступ до ШОС і БРІКС. Успіх залежав від позиції Пекіна. І той виставив певні умови. Як офіційно опубліковані (проєкт меморандуму з дорожньою картою), так і не надто публічні. Де, серед іншого Мінську натякнули, що треба поступово вилазити з пікіровки з сусідами.

Лукашенко спочатку зробив вигляд, що не зрозумів. У результаті прогрес, що намітився на китайському напрямку, був не просто зупинений, а навіть була демонстрація можливості «відкату назад». Наприклад, на саміт «поясу і шляху», куди Білорусь, виходячи із зафіксованого рівня політичних відносин (вкрай високий, вищий, ніж із РФ), із Мінська не запросили не те що ПапуКолі, а й натякнули, що не візьмуть нікого з більш-менш статусних чиновників.

Натяк був зрозумілий. І в Мінську швидко почали працювати над домашнім завданням. Підготували угоду про захист інвестицій (фактично схвалили китайський варіант), зменшили оберти у войовничій риториці. Що дозволило організувати візит Лукашенка до Сі. І вже напередодні візиту білоруська влада послала ще один сигнал – кількість нелегалів, які штурмували західні кордони, почала стрімко зменшуватися.

Далі КНР з листопада пішла на різку інтенсифікацію контактів. Причому, підкреслено вибудовуючи білоруський трек окремо від російського. Але, при цьому стежачи за поведінкою мінських партнерів.

Ті вирішили бути слухняними. Свідченням чого є статистика польських прикордонників у розрізі «кризи з мігрантами». З 1 по 27 січня було 88 спроб нелегального переходу польсько-білоруського кордону. Для порівняння, за січень 2023 року – понад 1500, за січень 2022 року близько 1000.

Ось що пендоль китайський чарівний робить.