Чому темпи мобілізації визначатимуть підсумок війни

В доіндустріальну епоху війни розтягувалися надовго, бо продуктивність праці була низькою. Ресурси спалювали набагато швидше, ніж їх могли мобілізувати. Часто війни припинялися не скільки через поразку на полі битви, скільки через неможливість швидко мобілізувати нові ресурси для продовження «заруби». Окремо досягненню миру сприяли обмежені цілі сторін, що стали нормою в період 1648-1789. Коли цілі не максималістські, то домовлятися легше.

В індустріальну епоху війна розтягувалися надовго, бо продуктивність праці виросла в космічних масштабах. Мобілізація ресурсів стала перманентною – швидкість створення нових ресурсів відповідала темпу їх спалення. Війни закінчувалися не скільки через неможливість мобілізувати нові ресурси, скільки через те, що вже просто було нічого і ніяк, як в WWI чи як сукупність перемог в кампаніях і здатності продовжувати мобілізувати ресурси, коли ворог вже не міг, як в WWII. Окрім того цілі стали більш максималістські і домовитися було важко.

Були іще між двома епохами феномени Наполеона і Мольтке-старшого, які любили/вміли швидкі війни на анігіляцію. Наполеону це вдавалося через феномен націоналізму, який давав це зробити La Grande Armee, помножений на його мілітарний талант і гіперцентралізацію управління, а Мольтке-старшому – через більші успіхи Прусії в індустріалізації (в частині залізниць над противниками і децентралізації управління, бо маса стала такою, що вже жодна людина не могла ефективно керувати в режимі реального часу). Наполеона, як відомо, коаліції поставили на місце. А Мольтке-старшого від такої участі врятувала витончена дипломатія Бісмарка, який попередив коаліцію балансування.

Постіндустріальна епоха через деіндустріалізацію – це певне повернення до доіндустріального періоду: здатність мобілізувати ресурси явно менша, ніж швидкість їх спалювання. Проте у випадку війни Україна-Московія, цілі – максималістські, що змушуватиме не шукати компроміс а мобілізувати нові ресурси. Темпи цієї мобілізації будуть визначати хід війни не менше, ніж, власне, те, як воюють сторони.