Мир по-путінськи – це прелюдія до нової війни

16 квітня у відомому американському виданні «Foreign Affairs» з'явилася стаття з промовистою назвою «Переговори, які могли закінчити війну в Україні». Підзаголовок також був знаковим: «Прихована історія дипломатії, яка виявилася короткою, але дає уроки для майбутніх переговорів».

26 квітня у відомому німецькому виданні «Die Welt» з'явилася стаття з не менш показовою назвою «Секретний документ, який міг завершити війну».

В обох статтях ішлося про мирні переговори між Росією та Україною навесні 2022 року. А «секретний документ», який є головним і сенсаційним джерелом інформації для обох публікацій – проєкт мирного договору від 15 квітня 2022 року. І якщо у статті в «Foreign Affairs» хоча б делікатно згадують, що йдеться про російський проєкт мирного договору, то «Die Welt» називає цей «документ» ледь не узгодженим договором, який зірвали противники миру, на кшталт Бориса Джонсона.

Обидві публікації викликали чималий резонанс, а стаття в «Die Welt», зокрема, і в Україні.

Навряд чи поява обох статей на одну й ту саму тему, з одним і тим самим «секретним документом» як головним джерелом інформації, є збігом. Щодо «секретного документа», то це російський проєкт мирного договору, який Путін показував на телекамери влітку минулого року під час зустрічі з африканськими лідерами. Уже тоді прискіпливі журналісти виявили за кадрами відеозйомки, що «документ», який Путін демонстрував як начебто парафований договір, має позначку «проєкт» і дату 15 квітня. Те, що це російський проєкт мирного договору, зрозуміло зі змісту публікацій, і прямо зізнається у статті в «Foreign Affairs». Однак у статті в «Die Welt» його називають майже узгодженим договором. Яке ж узгодження, якщо в обох публікаціях визнається, що українська сторона відкинула цілу низку пунктів цього «договору».

Оскільки це російський проєкт договору, то передати його авторам публікацій у «Foreign Affairs» і «Die Welt» могла тільки російська сторона. У зв'язку з цим виникає логічне запитання: а з якою метою це було зроблено? І чому саме зараз?

Мета цього «витоку» «секретного документа» стає зрозумілою з тональності та змісту згаданих статей. Два головні сенси цих публікацій: 1) війну можна було закінчити ще два роки тому, якби було підписано «майже узгоджений» мирний договір; 2) переговори 2022 року і мирний договір, що готувався, – це корисний урок, гарний приклад для майбутніх мирних переговорів.

А головний прихований сенс обох публікацій – прийнятність миру на російських умовах. А це означає відмову України від членства в НАТО, і, найголовніше, такі обмеження на чисельність і озброєння української армії, які не дадуть змоги нашій країні захистити себе в разі нового російського нападу. Але авторів статей у «Foreign Affairs» і «Die Welt» це не хвилює. Вони вірять у договороздатність Путіна, і натякають (особливо в статті «Die Welt») на договоронездатність української сторони. При цьому взагалі не згадується той факт, що Росія після договірних ігор весни 2022 року анексувала всі території, які вона окупувала 2022 року. І всі передбачувані домовленості про статус територій, захоплених Росією, втратили будь-який сенс. Нагадаю, що тоді українська сторона наполягала на виведенні російських військ на рубежі до 24 лютого 2022 року, і переговорах про статус Криму та окупованих територій Донбасу. Але, схоже, авторів статей у «Foreign Affairs» і «Die Welt» українська позиція абсолютно не хвилює. І на негативні уроки переговорів 2022 року вони просто заплющують очі.

Якщо узагальнити всі ці обставини, то стає зрозумілим, що «витік» «секретного документу», здійснений через публікації в «Foreign Affairs» та «Die Welt», – це інформаційно-психологічна спецоперація (ІПСО) Кремля, спрямована на просування російських умов завершення війни Росії проти України, і, відповідно, на підрив української позиції, «Формули миру Президента Зеленського». І це пояснює, чому згадані публікації з'явилися саме зараз. Формальний привід – друга річниця російського проєкту мирного договору. За датами це дуже помітно. Але автори обох публікацій, напевно, посоромилися робити на цьому акцент, оскільки це показало б, що вони працюють у російських інтересах. А можливо, їх використовували «втемну», зігравши на їхньому бажанні опублікувати сенсаційний матеріал. Насправді, головний інтерес Кремля не в тому, щоб нагадати про свій проєкт мирного договору, а в тому, щоб підірвати Глобальний саміт миру в Швейцарії, який буде присвячений обговоренню Формули миру Президента Зеленського. Кремль прагне нав'язати свою логіку завершення війни в Україні, і свої умови миру.

У перспективі мирні переговори цілком можливі. Але не на російських умовах. Мир по-путінськи – це прелюдія до нової війни. Ми вже в цьому переконалися на власному гіркому досвіді. І прихильникам мирних переговорів на Заході не варто спокушатися з приводу миролюбної риторики, яка періодично лунає з Кремля. Про мир Путін починає говорити тоді, коли йому не вдається домогтися своїх цілей військовим шляхом. Але при цьому Путін намагається домагатися миру на своїх умовах і за допомогою військового шантажу.

Для того, щоб домогтися реального миру і рівноправних мирних переговорів, путінську «стратегію миру» треба обернути проти нього самого. Путіна треба примушувати до миру силовим, військовим шляхом. Кремлівський правитель розуміє тільки мову сили. І перш ніж починати мирні переговори, російську армію треба зупинити. І Кремль має переконатися, що він не зможе перемогти Україну ні зараз, ні в майбутньому. А для цього обороноздатність України і підтримка України з боку наших міжнародних партнерів мають бути максимальними, і зараз, і в післявоєнний період. Тільки це забезпечить можливість реальних мирних переговорів, а в повоєнний період стримуватиме Росію від нової війни проти України.