Росія кинула у бій «наполеонівську» вундервафлю: нова брехня Кремля

Москва намагається звинуватити Вашингтон у «бонапартизмі» та все більше схожа на Берлін навесні 1945 року. Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки зібрав головні фейки та наративи пропаганди РФ за 20-22 січня.

Пригожин повторить долю бен Ладена та Распутіна

Міністерство фінансів США визнало ПВК «Вагнер» транснаціональною злочинною організацією. Про це 20 січня заявив речник Ради національної безпеки Джон Кірбі. За його словами, незабаром США запровадять санкції проти неї та її глобальних союзників. «Вагнер стає конкуруючим центром влади для російської армії та інших російських міністерств», — пояснив Кірбі.

Очільник ПВК «Вагнер» Пригожин відреагував на це з нервовим гумором: «Нарешті тепер ми з американцями – колеги. Наші взаємини відтепер можна називати «розбіркою злочинних кланів».

Йому до того ж явно лестить порівняння з Распутіним, тому він вважає: «все, що мають зараз зробити британці та американці – підійти до татка, попросити вибачення і надалі поводитися нормально».

Насправді, у перекладі з англійської дипломатичної мови на нормальну слова Кірбі звучать так: «Вашингтон зробить те, що мала б вже давно зробити Москва». Юридичний гачок вже закинутий: до Комітету Ради Безпеки ООН з питань санкцій проти КНДР США надали докази постачання Пхеньяном зброї «Вагнеру», яка використовує її у війні в Україні. Це по-перше.

По-друге, Пригожин даремно вважає себе з американцями «колегами». Адже його натяк на найбільшу ПВК у світу – Academi (раніше Blackwater) абсолютно безпідставний. Через те, що вона – абсолютно легальна, діє в правовому полі й, відповідно, платить податки, а не встановлює статутний капітал у 10 тисяч рублів та існує за рахунок держбюджету РФ.

По-третє, фіксація російської ПВК як терористичної організації надасть Вашингтону підстави для її системного знищення. Фактично, американці перетворюють «Вагнер» на «Аль-Каїду», а Пригожина на Усаму бен Ладена. З усіма наслідками.

По-четверте, ще в листопаді Пригожин на звинувачення у втручанні в американські вибори через своїх ботів зухвало відповів «втручались, втручаємось і будемо втручатись». Тепер, свою суто внутрішню справу США перенесли на міжнародний рівень і з ботовського – на терористичний.

По-п’яте, Пригожин, здається, дійсно не розуміє найголовнішого –  він є таким самим «гарматним м’ясом» для Кремля, як і його вже вбиті в Україні «професійні музиканти», а нині ще недобиті зеки-аматори. 

І у свій час Пригожин піде за своїм «оркестром», повторить долю якщо не бен Ладена, то Распутіна. А де це буде зроблено (в Україні, Африці чи Росії) і чиїми руками – вже не суттєво. «Кухар Путіна» зробив свою справу і має піти. Хоча б тому, що знає занадто багато таємниць кремлівської кухні. Проте від перетворення Росію на «Вагнерстан» це вже не убезпечить.

Навіщо Медвєдєв згадав 1812 рік

«Проводячи спецоперацію в Україні, Росія веде нову Вітчизняну війну з Києвом та Заходом». Так заступник голови Ради безпеки РФ Медвєдєв прокоментував заяву голови Євродипломатії Жозепа Борреля про перемогу Росії над Францією 1812-го року та Німеччиною 1945-го у своїх соцмережах.

«Відповідно, укронацисти та Західна Європа — прямі спадкоємці тих, хто воював із Росією. І тому війна з ними нова Вітчизняна», — робить висновок Медведєв, стверджуючи, що Росія в ній переможе.

Те, що українців, які воювали пліч-о-пліч з усією антигітлерівською коаліцією, він назвав «укронацистами», – вже звичний наратив, на який ніхто не ведеться. Намагання привласнити собі перемогу у 1945 році – також відома і давня забава кремлівських «істориків». Така ж, як і за допомогою альтернативної історії «анексувати» Київську Русь

І ось, після «половців та печенігів», у пропагандистський бій пішов Наполеон, перемогу над яким у РФ називають виключно «російською».

Насправді, тільки серед списків генералів російської армії за ті часи можна знайти голландців, швейцарців, греків, данців, італійців, шведів, фінів, австрійців; французів, німців.

Наприклад, у лавах сухопутного генералітету 1812 року четверо носили шотландські прізвища (Ренні, Барклай де Толлі, Левіз Менар, Леслі).

Ще одна національна група у генералітеті, італійська, налічувала 11 представників. Балканці – дев’ятеро. Вихідці з Південного Кавказу також складали велику групу у генералітеті (15 осіб). Із них 13 мали грузинські прізвища.

Інші європейські нації в російському генералітеті були представлені п’ятьма голандцями, чотирма шведами (пов’язаними так чи інакше з Фінляндією), двома ірландцями, двома швейцарцями та данцем.

Кожен третій генерал російської армії тих часів носив іноземне прізвище та сповідував не православну релігію. Медвєдєв, звичайно, про це не згадує. 

Тому в контекст «вітчизняної 1812 року» російська війна в Україні аж ніяк не вписується. Навіть, з огляду країн-партнерів, які підтримують її. Не кажучи вже про те, що слово «війна» офіційно заборонено в РФ. Але влада РФ вже використовувала цей термін як: «народна», «визвольна», «третя світова війна», і ось нарешті «вітчизняна».

Чим більше назв у війни – тим менше шансів перемогти в ній. До того ж, нагадаємо, з недавніх часів Медвєдєв під словом «перемога» має на увазі виключно «не програш» (що зрештою призвело до появи ЗРК на дахах московських адмінбудівель), а патріарх РПЦ Кирил взагалі заговорив про кінець світу.

Бункер-2023 все більше схожий на бункер-1945

Той самий Медвєдєв, коментуючи підсумки останнього «Рамштайну» (і явно нервуючи), спрогнозував, що «конфлікт буде тривалим» і нафантазував, що «в якийсь момент складеться новий військовий альянс із тих країн, яких дістали американці та зграя їх кастрованих псів. Таке завжди відбувалося в історії людства під час тривалих війн».

Насправді, чому у Росії бояться «зграї кастрованих псів» незрозуміло, адже у неї є чудовий загін її «бойових вовків» у складі – ОДКБ. Чому ж він не кидається на захист свого вожака? Хто з країн-учасниць ОДКБ підтримує російську війну в Україні, крім Білорусі? Яку «збірну команда» може зібрати Росія? «ЛДНР», Абхазія, Південна Осетія, Сирія та Еритрея? Навіть, Іран вслід за Сербією назвав Донбас і Крим невіддільною (частина/ознака) частиною України.

А щодо того, хто кого підтримує в цій війні наочно видно на цій карті Всесвітнього банку та Стокгольмського інституту дослідження проблем миру.

Відзначимо, наприкінці існування третього райху (якщо Медвєдєв так вже полюбляє історію) у фюрер-бункері також до останнього вірили в розвал антигітлерівської коаліції та створення якоїсь нової (цьому, власне, присвячений улюблений  серіал Путіна «17 миттєвостей весни»). Чим все це завершилося відомо.

Мешканці сучасного фюрер-бункеру не тільки візуально, а вже, навіть, лексично повторюють історію своїх історичних попередників і закінчать приблизно так само.

11 міфів Путіна, які вже розбили ЗСУ

І наостанок, так само як і в 1945-му, коли Гітлер відчайдушно сподівався то на нову коаліцію, то чекав на армію генерала Венка, то хаотично перетасовував своїх генералів, сподіваючись на диво, – в його найближчому оточенні вже все розуміли.

Так само і зараз, бойовий загін російської пропаганди – «воєнкори» – обурився тим, що командувача ПДВ Михайла Теплинського було знято з посади, а його місце посів перший заступник начальника Військової академії Генштабу Олег Макаревич. 

«Воєнкори» звертають увагу на те, що останній ніяк не пов’язаний із цим родом військ, а перестановки пояснюють розколом усередині путінського генералітету.

«Теплинський вважає, що солдатів «не можна використовувати як «м’ясо» – заявляє «воєнкор» Котенок, який припускає, що ця позиція і коштувала командувачу десантури посади. «Шкідництво чи зрада?», – риторично запитує він.

Сладков не дає збрехати і взагалі називає Макаревича «найбільш непридатним», а його призначення: «руйнуванням резерву Путіна».

Telegram-канал Grey Zone підливає олії у вогонь і взагалі визнає, що «ПДВ з початку війни дуже сильно потріпало, зокрема через підхід, що ви, мовляв, еліта, ви йдете попереду всіх».

Насправді, звільнення Теплинського та реакція на це Z-блогерів можуть свідчити про черговий наростаючий розкол між оточенням Герасимова та вищими офіцерами, які перебувають на фронті та мають підтримку «воєнкорів», вважають експерти ISW.

Так це чи не так – сказати важко, але ми бачимо чергове свідчення кінця путінської кривавої авантюри в Україні: «Києва за три дні» і російського десантного міфу, дикої дивізії Шойгу та крейсера «Москва», кадировців та «вагнерівців», острова Зміїний, «Харківського котла» і Херсону, «генерала Армагеддона», тепер Теплинського, який, виявляється, увесь цей час «дуже беріг десантуру». Під радісний акомпанемент калькулятора Конашенкова».

І це тільки 11 суто військових міфів Путіна, які за 11 місяців вже розбили Сили оборони України. Далі – буде. На черзі остаточний кінець, який значно ближчий, ніж здається в останньому кремлівському фюрер-бункері. І жодна наполеонівська зброя, яка виглядає відчайдушною пропагандистською вундервафлею, вже не допоможе. 

Центр стратегічних комунікацій та інформаційної безпеки