Ці перегони стануть найнетрадиційнішими за всю історію США
Ще кілька тижнів тому більшість експертів, політологів та телекоментаторів пророкували колишньому віцепрезидентові США Джо Байдену безславну поразку: він, мовляв, не подолає праймеріз (попереднього відбору Демократичної партії на президентські вибори, які мають відбутися в листопаді) – програє «суперновій зірці» Берні Сандерсу, за якого буцімто голосує американська молодь...
Байден «упіймав хвилю»
Як це вже не один раз бувало, дійсність вчергове посміялася над велемудрими знавцями американської політики. Після «супервівторка» 3 березня, коли в 10 штатах із 14 переміг Байден, але Сандерс «взяв» найважливішу Каліфорнію, інтрига ще зберігалася, але так звана «інерція моменту» була за Байденом. Кілька кандидатів-демократів, які зійшли з дистанції, закликали своїх виборців голосувати саме за нього, й долучилися до його передвиборчої кампанії. Серед них – мільярдер та колишній мер Нью-Йорка Майкл Блумберг, який надав Байдену неабиякі потужності власних масмедія.
І от, минулого вівторка Джо Байден фактично здобув остаточну перемогу. За нього проголосували ще три штати – Флорида, Іллінойс та Аризона. І хоча юридично праймеріз Демократичної партії ще не завершені, кілька штатів ще не проголосували, але навряд чи суперник Байдена зможе кардинально змінити ситуацію на свою користь.
Таким чином, Джозеф Байден стає кандидатом на президентську посаду від Демократичної партії США, а Дональд Трамп отримує свого супротивника – і саме того самого, якого боявся більше за всіх.
А що ж Берні Сандерс? Йому доведеться якось давати раду власним прихильникам, тому що, парадоксальним чином, відтепер перемога Байдена в листопаді на виборах значною мірою залежить від того, чи переможений супротивник викаже йому свою підтримку. Перемогти Трампа демократи можуть лише разом.
Тим, хто мав змогу подивитися виступ Джо Байдена у вівторок ввечері, після голосування в трьох штатах, могло здатися, що доля президентських виборів уже вирішена, хоч і мають вони відбутися лише в листопаді. Байден розповідав про свої президентські плани так, ніби вже завтра має розпочати їх втілювати в життя, змальовував власну програму боротьби з коронавірусом, закликаючи американців до відповідальної поведінки, хвалив лікарів та медсестер за їхню роботу. Він читав свою промову так, ніби він вже є діючим президентом Сполучених Штатів Америки.
При цьому офіційно Байден – ще навіть не єдиний кандидат від демократів на президентских виборах. Після праймеріз в Аризоні, Ілліноїс та Флориді, щоправда, це вже більше формальність: в колишнього віцепрезидента Барака Обами це звання вже важко відібрати. Він отримав вирішальні перемоги в двох найнаселеніших штатах Америки – Флориді та Іллінойсі. Перемога в Аризоні, звичайно, теж додала важливих голосів у його скарбничку, але вона – скоріш, прикраса у вінку переможця. Наразі Байден випереджає Сандерса на 200 делегатів-виборців. Теоретично, «червоний Берні» може ще надолужити розрив, але такого не траплялося ще ніколи в історії США. Окрім того, Байден зараз, як то кажуть, «впіймав хвилю»: його передвиборча кампанія набирає обертів. Тож, якщо не трапиться нічого несподіваного – у листопаді проти Трампа вийде Байден.
Чотири висновки з праймеріз Демократичної партії
Наразі більшість експертів прогнозують перемогу на виборах та другий президентський термін Дональду Трампу – але згадаємо, як та ж сама більшість прогнозувала перемогу Гілларі Клінтон над тим же Трампом у 2016 році... і що з того вийшло. Нині ж, прогнозисти провалилися, заздалегідь проголосивши поразку Байдена на праймеріз. Тому пророкувати результати власне президентських виборів, певно, за нинішніх обставин не візьметься вже ніхто. Тим не менш, із перегонів, які підходять до завершення всередині Демократичної партії, можна зробити чотири попередні висновки.
Байден має йти назустріч опонентам
Попри перемогу Джо Байдена, за його основного суперника, Берні Сандерса, проголосувало дуже багато виборців-демократів. Це означає, що ліве крило партії залишається дуже сильним, що, в свою чергу, змушує Байдена зробити певні кроки назустріч «лівакам», аби згуртувати їх навколо своєї кандидатури. Сандерс програв і, скоріш за все, зніме свою кандидатуру з перегонів за номінацію сам, або просто зійде з дистанції за результатами праймеріз. Але Берні Сандерс, сенатор-демократ від штату Вермонт, все ще залишається взірцем для великої кількості, перш за все, молодих демократів з лівого крила, таких собі «американських Грет Тунберг» - украй енергійних, політично активних хлопців та дівчат, які мріють про радикальні зміни, перш за все, в Демократичній партії. Зокрема, про те, щоб самим отримати бодай шанс на зміну поколінь, позаяк нинішнє керівництво як в республіканців, так і в демократів, скоріш, нагадує недоброї пам’яті радянську «геронтократію»: Америкою керують майже виключно представники покоління 70+. Якщо Джо Байден бажає повести за собою на вибори «команду Берні» - йому доведеться піти на поступки цим людям – наприклад, пообіцяти скасування сплати за навчання в університетах, як це робив Сандерс.
Остання промова Байдена продемонструвала, що він це розуміє. «Я знаю, що вас бентежить», - підкреслив переможець праймеріз в своєму відеозверненні. Він заявив, що розбіжності між ним та Сандерсом є «тактичними», а не «стратегічними», а от бачення найближчого майбутнього та нагальних реформ для Америки в них обох – в Байдена та в Сандерса – мовляв, однакове. Для тих, хто останнім часом спостерігав гарячі дебати між обома кандидатами по телебаченню, це твердження стало неабиякою несподіванкою.
Але самими лише словами Джо Байден не приверне до себе прибічників Сандерса. Йому доведеться запропонувати щось вагоміше: скажімо, в соціальній та економічній політиці. З іншого боку, подібні «жертви» можуть бути небезпечними для його передвиборчої кампанії в цілому: сучасна Америка не вельми полюбляє «ліваків» та цілком справедливо побоюється соціалістичних прагнень, які уособлює Берні Сандерс. Втім, Байден досі не дав зрозуміти, що саме він хотів би запропонувати «лівій молоді». Йому доведеться це вирішити, причому досить швидко.
У Сандерса – «золота акція»
Звичайно, ніхто не може змусити Берні Сандерса добровільно зняти свою кандидатуру з перегонів, як це зробив на початку місяця, скажімо, Майкл Блумберг. Теоретично, він може битися за номінацію аж до 23 червня, коли праймеріз відбудуться в останньому штаті, Кентуккі. Але він може й вчинити правильно та не заганяти власну партію в ситуацію 2016 року, коли той же Сандерс під час тодішніх праймеріз Демократичної партії вів проти Гілларі Клінтон відчайдушну боротьбу до останньої миті, таким чином ослабляючи та розколюючи демократів. Коли Клінтон, зрештою, перемогла його, він мляво висловив їй свою підтримку й самоізолювався, що призвело до того, що велика кількість його прибічників взагалі не пішла на вибори, полегшуючи Дональду Трампу завдання перемогти. Ця ситуація може повторитися.
Сандерс – людина заслужена, він багато чого досяг. «Полівіння» демократів – це, більшою часткою, саме його здобуток, яким би сумнівним для когось він не був. Його вимога загального державного медичного страхування для всіх американців наразі перетворилася вже на стандартний пункт програми Демократичної партії попри те, що більшість демократів не підтримує ідею Сандерса про повне перезавантаження системи охорони здоров’я в США. Саме він багато зробив для того, щоб боротьба з глобальним потеплінням перемістилася в центр політичних дебатів у Америці. Нині він може скористатися своїм дійсно великим впливом, аби просувати принаймні фрагменти своєї передвиборчої програми.
Отже, за логікою, Берні Сандерс має якомога дієвіше підтримати свого нинішнього супротивника Джо Байдена в обмін на поступки для виконання власної програми. Якщо він, попри сподівання, продовжить боротьбу в праймеріз – він навряд чи переможе, а лише завдасть шкоди шансам кандидата від Демократичної партії.
Трамп отримав найстрашнішого супротивника
Щодо діючого президента США, то він попри цілу купу бадьорих твітів про те, що «демократичні праймеріз виграли республіканці», тепер справді має, кого боятися. Джо Байден – найнеприємніший супротивник для нинішнього господаря Білого дому і цей факт не вдасться «заговорити»: досить згадати той факт, що досі вся передвиборча кампанія Дональда Трампа будувалася саме на намаганнях «збити» саме Байдена, а не якогось іншого можливого кандидата від демократів. Трамп може називати Байдена «сонним Джо», може проголошувати власну дострокову перемогу, але один лише факт того, що він пішов навіть на безпрецедентний шантаж українського президента, аби здобути компромат проти Байдена, демонструє, кого він боїться.
Сила Байдена полягає не лише в тому, що він, як колишній віце-президент у адміністрації Обами, має за собою підтримку «кольорових» американців – більше, ніж будь-який інший можливий кандидат від демократів. Окрім того, він є популярним серед білих робітників Середнього Заходу, які в 2016 році подарували остаточну перемогу Трампу. Саме за цю групу своїх «корінних» республіканських виборців змушений тепер боятися президент.
Можна очікувати, що тепер Трамп спробує проголосити 77-річного Джо Байдена навіть психічно нездатним керувати Америкою. Вже зараз телеканал Fox постійно транслює відеонарізки про те, як Байден раптом замовкає посеред фрази або перескакує з теми на тему – в якості доказу його ментальної слабкості. Насправді, це відома вада Джо Байдена: у дитинстві він був заїкою, у школі заробив собі прізвисько «Бай-бай» через те, що не міг нормально вимовити власне прізвище. Але цю ваду політик давно поборов і вона повертається до нього лише в моменти найбільшої напруги. Тим не менш, кампанія Трампа, безперечно, наповнить телебачення та Інтернет прикладами «нездатності» конкурента зв’язати між собою пару слів.
Тим не менш, демократи вважають, що Джо Байден є найдосвідченішим з усіх можливих кандидатів. Він протягом десятиліть перебував на посаді сенатора та провів Білий дім через численні кризи під час правління Барака Обами. Натомість, Трампа навіть його власні прихильники не можуть назвати досвідченим державним діячем. Наразі, за даними соцопитувань, 60% американців не вірять, наприклад, тому, що Трамп каже про коронавірус.
Вибори будуть безпрецедентними
Виступ Байдена у вівторок ввечері дав спостерігачам деяке уявлення про те, як пандемія коронавірусу впливатиме на передвиборчий марафон. Це був, певно, перший раз, коли один із найвпливовіших кандидатів звернувся до виборців, перебуваючи просто в себе вдома.
Тож можна уявити собі, що нинішні передвиборчі перегони стануть найнетрадиційнішими за всю історію США. Не буде виступів на переповнених стадіонах, не буде так званих Townhall-Meetings (тобто, великих зібрань в міських ратушах), ніхто не цілуватиме немовлят і, боронь Боже, не потискатиме рук. Нова ситуація – не обов'язково програшна для демократів: справа в тому, що Дональд Трамп почуває себе найвпевненіше саме тоді, коли виступає перед великими масами своїх послідовників. Він енергетично заряджається від них. Виступи «в камерних умовах» - це не його. Байден, навпаки, давно вже не виглядав настільки переконливо, як у вівторок, в тиші власного кабінету. Він був упевненим, не перескакував з теми на тему й вів свою промову чітко та рішуче. Таким чином, в нових умовах він отримує деяку перевагу над Трампом.
На превеликий жаль, слід очікувати також, що значним фактором цієї кампанії, принаймні, з боку республіканців, стане Україна. Справа в тому, що звинувачення проти Байдена та його сина Хантера в справі «Бурісми» - це, загалом, єдина річ, яку Трамп може використати, аби шкодити своєму супротивнику. Звинувачення в корупції, в незаконному збагаченні – це серйозно... навіть, якщо бездоказово. Тому можна очікувати поновлення та посилення тиску з боку Білого Дому на адміністрацію Володимира Зеленського з метою добути «компромат». Ймовірним важелем цього тиску може стати, наприклад, уже не питання військової допомоги Україні, а питання, скажімо, допомоги медичної.
Борис Немировський, для «Главкома»
Читайте також:
Коментарі — 0