Латвійський тренер збірної України з баскетболу: Ненавиджу термін «красива поразка»

Збірна України з баскетболу вперше зібралася під керівництвом нового тренера. Тренера, який, щоправда, для українського баскетболу людина не нова, працював тут впродовж чотирьох років спершу з «Кривбасбаскетом», а потім – з київським «Будівельником».

Айнарс Баґатскіс повернувся в Україну через п’ять років і крім національної збірної працюватиме з клубом «Київ-Баскет». Під час свого першого спілкування з журналістами тренер розповів про сильні і слабкі позиції в складі нашої національної команди, можливу натуралізацію іноземців та ігровий стиль, який сповідуватиме збірна під його керівництвом.

Тренер готовий до будь-яких викликів, - каже Айнарс. - Ситуація зобов’язує. Наразі завдання одне: кваліфікуватися на чемпіонат Європи. З якого місця – мабуть, не важливо. Правда, то я сам так думаю. Пан Бродський (президент Федерації баскетболу України – «Главком») завдань переді мною поки не ставив. У європейському баскетболі ситуація зараз така, що те, як команди виглядають на папері, не завжди відповідає реальному стану речей. Бо найчастіше залучити гравців з Євроліги чи Національної баскетбольної асоціації до лав збірної складно.

Наша відбірна група начебто виглядає простою (Україна гратиме з Австрією, Угорщиною та Словенією – «Главком»). Але вона проста для всіх команд. Явного лідера немає. Згадайте приклад Словенії, яка стала чемпіоном Європи, а потім не змогла пройти кваліфікації на Кубок світу. Головне – як ми зберемося, як будемо готові. Мій досвід роботи зі збірною Латвії демонструє, що те, як буде грати суперник – вторинне. Вивчити слабкі й сильні сторони опонента важливо, але ще важливіше підготуватися самому.

В якому стилі гратиме збірна України – атакувальному чи оборонному?

У баскетбольному. Так, щоб це гарно лунало. Я би хотів, щоб ми грали агресивно з обох боків майданчика, щоб ми швидко переходили з однієї ігрової фази в іншу. Але найголовніше – грати розумно. Просто бігти і кидати – то вже не сучасний баскетбол. Ми повинні бути на майданчику в якомусь сенсі жорсткими, грубими. Як на мене, з цим підбором виконавців ми на таку гру здатні. Ми ж далеко не вікова команда. У нас є досвідчені гравці, але всі вони здатні грати сучасно.

Оновлена збірна України

Чутки про те, що ви можете очолити збірну України, з’явилися ще взимку. Коли цю пропозицію отримали ви?

Вперше про інтерес з українського боку агент повідомив ще в січні. Тоді сказав, що це цікаво, але неможливо. Адже був тренером «Бамберґа». Втім, коли наші з клубом дороги розійшлися, надійшла вже конкретна пропозиція з України. Мені запропонували приїхати до Києва, поговорити, розповісти, як бачу ситуацію я. Погодився з однієї причини: то для мене виклик.

Вважаю, що ми зі збірною України здатні на великі справи. Так уже склалося, що ні збірна Латвії, ні збірна України в європейському баскетболі ніколи високо не котирувалися. Вище нас чомусь ставлять збірні Греції, Італії. Проте мій досвід роботи з командою Латвії показує, що можна перемогти будь-якого суперника, якщо правильно, агресивно в прямому розумінні підготуєшся і віритимеш у себе і свою команду.

Я маю віру у поєднання молодості, досвіду та агресії збірної України. У нас є молоді, амбіційні баскетболісти, які вже десь себе проявили, які близькі до НБА. Ми маємо один з найліпших підборів центрових у Європі. Клопіт тренерів – як його правильно використати. Також маємо гарний баланс між великими і маленькими гравцями. Бракує хіба агресивного заднього, маленького гравця, який допомагає стати кращими іншим баскетболістам.

Але всі передумови для того, щоб грати з позиції сили, ми маємо. Бо якось так повелося, що збірна України, так само як раніше й латвійці, найчастіше грала з другої позиції. У нас є таке визначення – «красива поразка». Ненавиджу цей термін. Краще некрасиво, але перемогти, ніж красиво програти. То одна з причин, чому я тут, чому хочу, щоб український баскетбол повернувся на ті позиції, на яких він знаходився п’ять-шість років тому.

Ви згадали про дефіцит задніх гравців. Раніше у нас для цього амплуа натуралізовували іноземців…

Я уже навіть знаю, з ким вестиму переговори Але з ким саме – не скажу. Потрібно бути реалістом і тверезо оцінювати ситуацію, яка є в українському баскетболі зараз. Треба витиснути з того, що маємо, максимум. Якщо все піде так, як бачить Федерація і я особисто, збірна буде конкурентоздатною на найвищому рівні.

Відбірну кампанію команда розпочинає в лютому. Часу ще багато…

Часу багато, а нагод зібратися значно менше. Власне, нинішній збір – то мій каприз. Попрохав керівництво, що якщо є нагода, зібрати команду на тиждень. Попервах у нас було заплановано не лише два товариських матчі з білорусами, але й два поєдинки зі збірною Латвії. Але там ще немає тренера. Мабуть, великі тренери очікували жеребу, щоб визначитися, варто приймати команду чи ні.

Головна мета нинішнього збору – ознайомити гравців з нашими вимогами. Фактично, ми всі у збірній України – нові люди. То стосується й мене, і мого помічника Віталія Степановського. Пізніше буде новий тренер з фізпідготовки. Гравці і тренери повинні ліпше одне одного відчути, пізнати. Ми маємо визначитися, які основні риси оборони й атаки варто спробувати спершу під час тренувань, а потім і в матчах. Як на мене, то ненормальна ситуація, коли тренер зустрічає команду за три дні до першого офіційного поєдинку.

З огляду на це хотів би подякувати хлопцям за те, вони згодилися приїхати. Звісно, бракує Артема Пустового, Володимира Геруна, Олексія Леня, Богдана Близнюка. Але у них є поважні причини бути відсутніми. Решта хлопців жертвує відпустками. Бо ж через три тижні вже розпочинається підготовка до сезону в клубах. Люди замість того, щоб відпочивати, валятися на пляжі, пітніють, працюють б’ються тут, у Києві. Особливо відзначив би Святослава Михайлюка, який приїхав до нас зі США, хоча хоче гарно підготуватися до другого в кар’єрі сезону в НБА. Це не може не викликати поваги. З такою командою можна досягти чимало.

У вас вже була розмова з тими ж Ленем та Пустовим? Ви зможете на них розраховувати в майбутньому?

Поки не бачив сенсу. А в майбутньому обов’язково поговорю. Тим паче, що Пустового зараз не можна зачіпати – у нього весілля. Було б дуже добре, щоб ці баскетболісти нам допомогли. Бо ж Олексій – центровий топ-рівня в НБА, Артем – у Європі. Біда Пустового, що він наразі грає у складі «Барселони» мало. Але там є ще один добре знайомий мені гравець Роланд Шмідт. У будь-якому разі, працюючи поряд із одними з найкращих гравців Європи, в Артема буде більше нагод проявити себе з найліпшого боку. Так само радий, що на підвищення в іспанську «Унікаху» перейшов Герун.

Олександр Мішула - можливо, найкращий з нині діючих українських дальньобійників

Латвійська збірна під вашим керівництвом славилася найперше дальніми влучаннями. Українська збірна здатна грати так само?

Справді, перевагою нашої збірної було те, що у нас навіть великі гравці на позиції четвертого номера добре кидали здалеку. Україна має з цим компонентом проблеми. Маємо так званих «повер-форвардів» таранного типу. Повинні видумати, як цей недолік компенсувати. Але без триочкових кидків у видовищний баскетбол грати не вийде.

П’ять років тому, коли ви очолювали київський «Будівельник», у вас в Євролізі грали в основному іноземні баскетболісти. Гадаєте, з тодішніми матеріальними умовами зараз українців можна було б запросити більше?

Якщо не помиляюся, впродовж тих двох сезонів, коли я очолював «Будівельник», у процентному відношенні українців у нас було найбільше серед усіх клубів Суперліги. Але без легіонерів неможливо. Я би з задоволенням грав лише з місцевими гравцями. Бо місцеві у будь якому колективі мали б бути стрижневими. Такого принципу притримувався всюди, де б не працював. І в тому ж «Будівельнику» теж. У мене тоді були Артур Дроздов, Михайло Анісімов, Сергій Горбенко – прекрасні баскетболісти. Без них той успіх, якого ми досягли, був би неможливим.    

Паралельно зі збірною ви очолили «Київ-Баскет». Гравців національної команди в клубі наразі небагато…