Конфлікт інтересів: чому від успішного тренера Стадника український спорт має шкоду

У середовищі української жіночої боротьби нині панують бентежні настрої. Пов’язані вони з персоною срібного призера Олімпіади-2008 Андрія Стадника, котрий нині є успішним тренером і членом виконавчого комітету Асоціації спортивної боротьби України. Недавні Європейські ігри, які відбувалися в Мінську, були для молодого наставника вельми успішними – одразу дві його нинішніх вихованки (Юлія Хавалджи і Оксана Лівач) повернулися додому зі срібними нагородами. Була й ще одна медаль. Про яку український патріот і великий сподвижник реформ в українській боротьбі Стадник удома волів би не згадувати. Бо гроші люблять тишу.

Проте, на Андрієве лихо, акцентував увагу на великому тренерському успіхові Стадника «Главком». Бо то ж Андрій є особистим наставником титулованої дружини, теж львів’янки Марії Стадник. Котра живе й тренується в гостинній і лояльній до перебіжчиків і спортивних заробітчан Україні, отримує тут якісні спаринги, а медалі приносить Азербайджану. Багато медалей, адже Марія – триразова олімпійська призерка, чемпіонка світу, дворазова переможниця Європейських ігор, семиразова чемпіонка Європи.

Перемогла Марія Стадник й у Мінську. Причому в фіналі вагової категорії до 50 кілограмів вона здолала іншу вихованку чоловіка, українку Оксану Лівач. Андрій Стадник при цьому секундував якраз дружині. На що «Главком» власне й звернув увагу. За підсумками цієї публікації Міністерство молоді і спорту трохи підкоригувало список премійованих за перемоги на Європейських іграх-2019 атлетів і тренерів. І залишило тренера Стадника з порожніми руками.

Це спричинило справжній ґвалт серед підопічних тренера. Одна поперед другою, вони прийнялися розповідати, який їх наставник професійний, відповідальний і прогресивний. Оксана Лівач, Тетяна Кіт і іже з ними стверджують, що без тренера Стадника і постійних спарингів з його дружиною вони не прогресували би так стрімко.

Звісно, ніхто професійних навичок спеціаліста, який був справді сильним борцем, заперечувати не збирається. Питання можуть бути хіба до чесності Андрієвих спортивних результатів. Адже в одному зі своїх інтерв’ю екс-тренер збірної України з вільної боротьби Руслан Савлохов прямо звинуватив Стадника у спробах здати окремі сутички і навіть запропонував колишньому підопічному пройти тест на «поліграфі». Маємо інформацію, що пропозиція в силі і донині, а тому залишимо цю тему відкритою.

Є вочевидь користь від спільних тренувань з Марією Стадник і для молодих борчинь. Однак поряд із тим треба враховувати цікаву деталь: одноразова премія за перемогу на Європейських іграх в Азербайджані складає 75 тисяч доларів, в Україні – 50 тисяч гривень. За срібло азербайджанці платять $50 тисяч. Зрозуміло, що з матеріальної точки зору тренер і люблячий чоловік Стадник більше зацікавлений у перемогах дружини. Хоча як член виконкому Асоціації спортивної боротьби України, Андрій начебто мав би найперше вболівати за успіхи українських борчинь.

Така ситуація характеризується ємким визначенням «конфлікт інтересів» у Законі України «Про запобігання впливу корупційних правопорушень на результати офіційних спортивних змагань». Згідно з витягом із Закону, «конфлікт інтересів – надання особою переваги її приватному інтересу над інтересом належного виконання нею свого публічного обов’язку».

Наразі можна однозначно стверджувати, що принаймні до завершення олімпійського циклу-2020 тренер Стадник залишатиметься через різницю в матеріальних стимулах особою зацікавленою в перемогах азербайджанської борчині Марії Стадник більше, ніж у перемогах конкурентки дружини Оксани Лівач, котра виступає під українським стягом. Відповідно його співпраця з національною збірною нашої держави з жіночої боротьби виглядає дивною.

І то як мінімум. Бо не врахований також іще один пікантний аспект. За інформацією «Главкома», зараз Азербайджанська федерація боротьби проявляє неприхований інтерес до окремих обдарованих українських борчинь. І щедрі реверанси в їх сторону тренер Стадник уже начебто зробив. А це вже навіть трохи більше, ніж конфлікт інтересів в окремо взятому протистоянні на борцівському килимі.

Іван Вербицький, «Главком»