Активний виборець вирішує, кому надійдуть гроші і його, і того, хто не голосує
У цьогорічному бюджеті на фінансування партій передбачили рекордні 885,6 млн грн. Враховуючи, що на підконтрольних Україні територіях зараз проживає близько 30 млн виборців, кожен повнолітній громадянин у цьому році профінансує партії приблизно на 30 гривень. Водночас уже майже два роки, продовжуючи отримувати держфінансування, партії не звітують про те, куди ці кошти витрачають.
Безпосередній вплив на загальну суму фінансування, а також на розподіл цих коштів, мають передусім активні громадяни які брали участь у парламентських виборах. Фактично, кожен виборець, який прийшов на дільницю, «приносить» до загального «кошика» держфінансування 60 гривень, або 1% від розміру мінімальної заробітної плати у році, що передує виділенню коштів.
Оскільки заробітна плата торік становила 6 тис. грн, а участь у виборах 2019 року брало 14,76 млн виборців, то загальний розмір держфінансування на цей рік становить майже 886 мільйонів гривень. Для порівняння, у 2021 році на фінансування партій виділили 697 млн грн.
Кошти розподіляють пропорційно до результату партій на виборах, але лише між політсилами, які потрапили до парламенту (подолали 5% бар'єр). Тобто, якщо виборець голосував саме за ту партію, яка в підсумку потрапила до парламенту, то «його» 60 грн пішло саме тій політсилі, за яку він/вона віддали свій голос.
Якщо ж виборець проголосував за партію, яка не потрапила до Верховної Ради, то його частка коштів перерозподіляється між парламентськими партіями, знову ж таки пропорційно до їхнього результату. На виборах 2019 року за партії, які не пройшли до парламенту, проголосував кожен п'ятий виборець (21,7%).
Хоч вплив на розподіл держфінансування мають лише ті виборці які брали участь у голосуванні, за фактом фінансують партії всі українці, адже прямо чи опосередковано податки сплачують всі громадяни України. Тобто кожен повнолітній громадянин у 2022 році профінансує парламентські партії приблизно на 30 грн. Явка у 2019 році становила майже 50%, тому, хоч фінансують партії всі виборці, але можливістю впливати на те, хто саме отримає ці кошти, користується лише половина громадян.
Іншими словами, активний виборець вирішує, кому саме надійдуть і його 30 грн, і 30 грн того, хто з якихось причин участі у голосуванні не брав.
Нагадаємо, що у березні виповнюється два роки з моменту, коли подання фінзвітності політичними партіями стало необов'язковим, у тому числі й для парламентських партій, які отримують державне фінансування.
У березні 2020 року, декларуючи намір боротися з наслідками пандемії COVID-19, Верховна Рада підтримала низку змін до законодавства щодо послаблень у сфері оподаткування та фінзвітності для бізнесу. Подібні зміни стосувалися і політичних партій, але на відміну від бізнесу, для якого такі послаблення були короткостроковими, партіям дозволили не подавати звітності аж до завершення карантину.
Востаннє Кабмін продовжив карантин до квітня 2022 року. У 2020 та 2021 роках партії отримали з держбюджету близько мільярда гривень держфінансування статутної діяльності та ще майже 0,5 мільярда компенсації за витрати на виборчу кампанію. Невдовзі партії отримують перший транш держкоштів, передбачених у бюджеті на 2022 рік. Останній доступний фінзвіт парламентських партій – це звіт «Слуги народу» за третій квартал 2020 року. Жодна з парламентських партій не подавала звітів, які покривали б останні п’ять кварталів, тож куди витрачають держкошти – невідомо.
У 2021 році Верховна Рада зробила кілька спроб відновити звітування. На початку року кілька десятків нардепів від «Слуги народу» зареєстрували відповідний законопроєкт (№4611), але після успішного проходження профільного комітету до сесійної зали його так і не виносили. Вже восени поправки щодо відновлення звітування з'явилися у законопроєкті 5253-1, однак редакція, у якій цей документ пройшов друге читання, з одного боку, передбачала відновлення звітування, а з іншого – не виключає із чинної редакції закону «Про політичні партії в Україні» норми, яка і дозволяє не подавати звітності.
Через такі суперечності понад 60 громадських організацій та журналістських редакцій звернулися до Володимира Зеленського з вимогою ветувати законопроєкт та повернути його на доопрацювання, що в підсумку і сталося.
Наприкінці минулого року ветований президентом законопроєкт двічі включали до порядку денного, але до новорічних канікул розглянути його так і не встигли. До розгляду законопроєкту 5253-1 можуть повернутися вже наприкінці січня чи на початку лютого. Якщо всі пропозиції президентського вето будуть підтримані, то всі раніше неподані звіти партії повинні будуть подати до 28 лютого. Водночас 14 січня у парламенті зареєстрували ще один законопроєкт (№6519) щодо відновлення звітування. Судячи із пояснювальної записки, він є продовженням ветованого 5253-1, й покликаний відтермінувати подачу звітів до 1 червня.
У цьому є доцільність, адже попередні дати встановили з огляду на те, що законопроєкт підтримують ще на початку листопаду 2021 року, чого так і не сталося. Головною ініціаторкою законопроєкту є голова фракції «Голос» Олександра Устінова та частина її колег (група «Справедливість»), а також депутати «Слуги народу», у т.ч. керівниця партії Олена Шуляк, а також перший заступник голови Верховної Ради Олександр Корнієнко.
Ігор Фещенко, рух «Чесно»
Коментарі — 0