Сексуальна революція в Україні. Що задумали нардеп Железняк та його колеги

Минулого тижня українські ЗМІ несподівано заполонила тема легалізації порно. Під час війни у Раді було зареєстровано законопроєкт, який виводить з-під кримінальної відповідальності обмін еротичними фото/відео та їхній збут, за умови, якщо це відбувається зі згоди особи, яку на них зображено. Так-так, зараз це незаконно. І роблячи свої нюдси (українською – хтивки) та відправляючи їх комусь навіть безкоштовно та зі згоди зображеної на фото особи, ви порушуєте закон.

Ще не забулася дика історія місячної давнини, коли жінку судили за те, що вона мастурбувала на камеру і потім відправила комусь це відео. Судовий вирок користувачі соцмереж розібрали на цитати. «Пуританський» Facebook їх за це, до речі, оперативно банив…

«Особа, діючи умисно, всупереч основним засадам суспільної моралі за допомогою функції відеозапису мобільного телефону виготовила з застосуванням відеозйомки власного оголеного тіла, два відеофайли порнографічного характеру, які у вульгарно-натуралістичній, цинічній та непристойній і протиприродній формі відображають сферу статевого життя – демонстрацію оголених геніталій та мастурбаторних дій – введення у статеві шляхи пальців рук. У подальшому, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи із прямим умислом, з метою наживи, всупереч основним засадам суспільної моралі, системі етичних норм, правил поведінки, що склалися у суспільстві на основі традиційних духовних і культурних цінностей, уявлень про добро, честь, гідність, громадський обов`язок, совість, справедливість, використовуючи мобільний телефон, у Telegram, під час спілкування з абонентом, надіслала попередньо виготовлені нею відеофайли, що містять цинічну, непристойну, спеціальну демонстрацію геніталій, не відповідають моральним критеріям, ображають честь і гідність людини, спонукаючи негідні інстинкти та містять порнографічний зміст».

Резонанс був настільки великий, що народні депутати навіть згадали цей вирок, розробляючи законопроєкт.

«У липні 2023 року Новосанжарський районний суд Полтавської області виніс вирок жінці, яка відправила чоловіку через Telegram свої інтимні відео. Судово-мистецтвознавча експертиза встановила, що обидва відео належать до продукції порнографічного характеру. Інформації про продаж контенту прокурор не надав, отже, це може свідчити про те, що листування було особистим», – так починається пояснювальна записка групи народних депутатів, котрі запропонували декриміналізувати дещо з того, що в Україні вважається виготовленням і розповсюдженням порнографії.

До речі, згадана мешканка Полтавщини зрештою уклала з прокурором  угоду про визнання провини і суд визнав її винною за частиною 2 статті 301 Кримінального кодексу («Ввезення, виготовлення, збут і розповсюдження порнографічних предметів») та оштрафувала на 34 тис. грн.

Один з авторів законопроєкту про внесення змін до Кримінального кодексу щодо забезпечення свободи від втручання у приватне життя людини Ярослав Железняк пояснює: будь-хто в Україні, у кого правоохоронці знайдуть на телефоні інтимні фото чи відео, ризикує на кілька років потрапити за ґрати. А все через норми Кримінального кодексу, які, за словами політика, не відповідають вимогам часу.

«Треба говорити правду: правоохоронці на цьому створили собі так звану «кормову базу» – кожна webcam-дівчина або студія платять мзду. Водночас платформа OnlyFans (інтернет-ресурс, на якому переважає «контент для дорослих» і який одним із перших зареєструвався в Україні платником так званого «податку на Google» – «Главком») за пів року заплатила до бюджету України 34 млн грн податків, які було направлено на армію. Також волонтерський рух дівчат, демонструючи свої тіла на OnlyFans, зібрав 31,5 млн грн на армію. Отже, в Україні одночасно офіційно збираються податки за таку діяльність і діє криміналізація порнографії. Єдиний висновок (чому так досі відбувається, – «Главком») – це «кришування» з боку правоохоронців», – наголосив Железняк в інтерв’ю ЗМІ.

Зробили хтивку? Краще видаліть

Чинна редакція статті 301 Кримінального кодексу передбачає покарання за створення контенту порнографічного характеру (фото, відео, кіно, комп’ютерні програми) та його зберігання з метою збуту чи розповсюдження. Тобто якщо ви знімаєте «голі селфі» на свій телефон і зберігаєте там собі ж на пам’ять – ви поки не порушуєте закон. Якщо ж цей телефон потрапить до рук правоохоронців, вони можуть спробувати довести протилежне. Власне, кримінальна відповідальність наступає тоді, коли інтимні фото з вашого телефону дісталися іншого адресата. Навіть якщо ви не отримали за це гроші.

За розповсюдження продукції порнографічного характеру – штраф від 1,7 до 85 тис. грн. Якщо ж особа не просто поширює продукцію, яка вважається порнографічною, а й заробляє на цьому, за це передбачено до семи років тюрми, з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю до трьох років.

У 2021 році нардепи дещо видозмінили «порно»-статтю і ввели кримінальну відповідальність за дитячу порнографію та втягування неповнолітніх (додали статті 301-1 і 301-2). Тут покарання ще жорсткіше – до 15 років в’язниці.

Нині ж група нардепів пропонує (статті 301-1 і 301-2 Кримінального кодексу залишаються без змін) залишити покарання винятково за розповсюдження або збут порнографії без згоди особи, яка у ній зображена, або виготовлення такої продукції із зображенням особи, якій не відомо про такі дії. За це планується запровадити штрафи від 1,7 до 51 тис. грн або арешт до шести місяців, або обмеження волі до трьох років.

Крім цього, депутати виступають за криміналізацію розповсюдження або збуту екстремальної порнографії – до трьох років тюрми. Йдеться про насильницькі дії, статеві акти з твариною (зоофілію) або з тілом померлої людини (некрофілію).

Окремо у статті 301 Кримінального кодексу ініціатори змін вводять сувору відповідальність за збут порнографії неповнолітній особі чи її розповсюдження серед неповнолітніх, а також примушування особи до участі у створенні порнографії. Йдеться про штраф до 170 тис. грн або позбавлення волі від трьох до семи років.

Разом із тим, політики наполягають на виключенні з Кримінального кодексу статті 302 («Створення або утримання місць розпусти і звідництво»). У пояснювальній записці до законопроєкту сказано: за статтею 302 Кримінального кодексу під ризик притягнення до кримінальної відповідальності підпадають наприклад, регулярні вебкам-стріми еротичного характеру з власної оселі, вечірки сексуальною характеру, створення та робота тематично оформлених «готелів для дорослих» тощо. Останні два пункти вже стали причиною обшуків у січні 2023 року та відкриття справи за ст. 302 Кримінального кодексу стосовно такого готелю у Києві, який надавав можливості повнолітнім парам орендувати тематичний номер для урізноманітнення особистого життя.

«Стаття 302 Кримінального кодексу не бореться з незаконною сексуальною експлуатацією, але допомагає потрапити за ґрати дорослим людям, які з власної ініціативи вступають у сексуальні стосунки», – вважають нардепи-автори змін.

Парламентарі вносять зміни у ст. 301 Кримінального кодексу, а статтю 302 («Створення або утримання місць розпусти і звідництво») хочуть вилучити

У коментарі «Главкому» експерт Офісу ефективного регулювання BRDO Дмитро Лебедєв зауважив, що основною причиною існування статті 301 Кримінального кодексу у нинішньому вигляді є інертність і незацікавленість законодавця, а не запобігання можливої шкоди громадянам. Єдина позиція, що передбачає шкоду особі «Примушування до створення порнографії» прописана у кінці «найлегшої», першої частини статті і навіть не передбачає позбавлення волі. В усьому іншому стаття описує типовий victimless crime  –  злочин без потерпілих, каже експерт.

«Немає сенсу карати за діяння, які не завдають шкоди жодній особі, а існують просто тому що чиїсь особисті уявлення про суспільну мораль вимагають цього. Схожий принцип вже застосовується в українському законодавстві щодо споживання і зберігання невеликих обсягів наркотичних речовин – ці випадки не караються. Так само декриміналізоване заняття проституцією. Проблема «злочинів без потерпілих» у тому, що потерпілі все одно є – це якраз ті, кого звинувачують. Це ті, кого наша правоохоронна система проковтнула, пережувала і виплюнула заради дотримання власного розуміння «суспільної моралі», – наголосив Дмитро Лебедєв.

Шокуючі цифри: у 2021 році правоохоронці витратили близько 85,5 тис. робочих годин на справи за статтею про поширення дорослого порно. Це близько року щоденної роботи без відпусток 41 слідчого. При цьому у 2021 році до суду потрапила лише половина справ про порно, ще 205 були закриті на етапі досудового слідства.

Тюремні терміни за фото для OnlyFans

«Главком» проаналізував судові вироки за статтею 301 Кримінального кодексу, яку реформують політики. Здебільшого, любителі «полунички» одержують умовні терміни:

• на Полтавщині співмешканці протягом 2022-2023 років знімали порно-ролики і заливали їх на платформу OnlyFans (яка, нагадаємо, в Україні сплачує податки, отже, є легальною). Їхній заробіток склав $1,59 тис. Обоє повністю визнали вину. Вирок – три роки позбавлення волі для обох обвинувачених, але суд звільнив їх відбування покарання, визначивши рік іспитового терміну;
• мешканка Краматорська виготовила близько 90 відео, які містили демонстрацію її оголеного тіла та статевих органів. Усі відео вона розмістила на платформі OnlyFans. Суд призначив цій громадянці чотири роки позбавлення волі, замінивши двома роками іспитового терміну;
• під час війни мешканка Донеччини за 400 грн продавала через Telegram власні фото і відео у стилі ню. Вирок суду –  чотири роки в’язниці, які замінено роком іспитового терміну;
• на Волині безробітний через Viber відправив кілька порнознімків іншій особі і «заробив» чотири роки позбавлення волі. Суд звільнив його від кримінальної відповідальності, призначивши рік іспитового терміну;
• дівчина за допомогою вебкамери показала свої статеві органи та здійснювала мастурбаційні дії. Клієнт, який усе це бачив, заплатив $63. Феміда оцінила це на три роки тюрми, які замінено роком іспитового терміну;
• на Сумщині чоловік опублікував в інтернеті фотографію, підписавши  «Член». За висновком  судово-мистецтвознавчої експертизи, ця світлина належить до творів порнографічного характеру. Вирок – три роки позбавлення волі, замінено на два роки іспитового терміну.

Під час війни мешканка Донеччини за 400 грн продавала через Telegram власні фото і відео у стилі ню. За це отримала умовний термін покарання

фото: depositphotos.com

У той же час директору Криворізької загальноосвітньої школи №115, який через месенджер Facebook переслав фотографію оголеної учениці колезі з роботи, суд призначив не кілька років тюрми, а 17 тис. грн штрафу, і взагалі звільнив від покарання «у зв’язку із закінченням термінів давності притягнення до відповідальності».

Інколи прокурори оскаржують рішення першої інстанції. Так, Рівненський апеляційний суд 19 червня 2023 року скасував вирок Сарненського райсуду Рівненської області, датований 2019 роком. Громадянина спочатку визнали невинуватим у розповсюдженні порновідео у соцмережі «Вконтакте». Але апеляція мала призначила 3,4 тис. грн штрафу (і у підсумку звільнила від покарання за термінами давності).

Харківський апеляційний суд переглянув вирок Фрунзенського районного суду Харкова від 3 травня 2023 року. Дівчина отримала умовний термін за те що продавала на Telegram-каналі власні інтимні фото та відео. Прокурор не погоджувався із тим, що суд першої інстанції повернув обвинуваченій телефон Iphone 14. Мовляв, це ж знаряддя злочину. Тому прокурор просив апеляційну інстанцію застосувати спецконфіскацію і вилучити смартфон у власність держави, що і було зроблено.

А от столична Феміда проявила просто таки дива креативності. У червні 2022-го Дніпровський райсуд Києва призначив два роки іспитового терміну обвинуваченій, яка виготовила 171 відео інтимного характеру і розмістила на ресурсі OnlyFans. Більше того суд заборонив обвинуваченій протягом двох років займатися діяльністю, пов’язану з виготовленням та розповсюдження порнофото і відео. Так-так, вам не здалося, суд заборонив громадянці два роки займатися тим, що і так заборонено і за що її, власне, і засудили. 

Згадана заборона змусила першого заступника керівника Київської міської прокуратури подати апеляцію. У ній він наголосив: на момент вчинення злочину обвинувачена неофіційно працювала перекладачем англійської мови. Тобто вчинені нею кримінальні правопорушення жодним чином не були пов’язані з її роботою. 

«Суд у вигляді додаткового покарання заборонив обвинуваченій займатися діяльністю, яка складає суть кримінального правопорушення, тобто заборонив вчиняти злочини, за які обвинувачена засуджена вироком суду», – звернув увагу Київський апеляційний суд і прибрав з вироку Дніпровського райсуду згадку про заборону виготовляти порнографічний контент.

Важливий аспект. У далекому 2013 році Національна комісія з питань захисту суспільної моралі затвердила визначення еротики в друкованій, аудіо-, відео - і електронній продукції. Під ці критерії підходять зображення напіводягнених і голих людей, людей у сексуально-відвертій білизні, а також сексуального акту або його імітації без візуалізації геніталій, і якщо зняті з далекого ракурсу. Також еротикою назвали в книгах або журналах опис сексуального акту без його деталізації, якщо це має художню, наукову або навчальну мету. Тоді у Комісії пояснили, що намагалися розмежувати еротику, яка не заборонена, від порнографії, що підпадає під криміналізацію.

Як в інших країнах

Народні депутати у пояснювальній записці до законопроєкту зауважили: у європейських країнах криміналізовані окремі діяння, пов’язані з порнографією, на кшталт залучення дітей чи тварин, примус, насильство тощо. Водночас порнографічний контент як такий у багатьох країнах-членах ЄС (Франція, Німеччина, Чехія, Нідерланди тощо) не заборонений.

Велика Британія регулює онлайн-порнографію через закон про цифрову економіку. Зокрема, користувачу доведеться підтвердити вік, вказавши дані банківської картки.

Повна заборона на виготовлення і розповсюдження порнографічних матеріалів діє в Україні, Білорусі, Росії, Ісландії, Литві, Болгарії та Ватикані. Поширення порно-матеріалів заборонено у мусульманських країнах та державах Африки.

Віталій Тараненко, «Главком»