Угода про розблокування українських портів: зрада чи перемога?
Наприкінці минулого тижня у Стамбулі було підписано угоду з доволі хитромудрою назвою – «Ініціатива щодо безпечного транспортування зерна та продуктів харчування з українських портів». Ця дворівнева домовленість за участю чотирьох сторін (трьох країн та ООН) мала стати першим кроком до розблокування морського експорту української зернової продукції. «Главком» з'ясував, коли реально може початися вивезення зерна, і що саме для цього необхідно зробити на практиці.
Згідно з підписаними документами, для проходу цивільних суден мають бути розблоковані три українські порти – в Одесі, Чорноморську та порт «Південний» (він знаходиться в Малому Аджалицькому лимані за 30 км від Одеси). Україна підписала угоду з Туреччиною та ООН, аналогічний договір був укладений між Росією, Туреччиною та ООН, прямого договору між Україною та Росією немає
Для спільного нагляду та координації проекту буде створено Спільний координаційний центр, до якого увійдуть представники України, Туреччини, ООН та Росії. Судна заходитимуть до портів України після перевірки – на борту не повинно бути жодних вантажів, окрім зерна.
Сторони зобов'язуються не нападати на цивільні судна, які йдуть спеціальним коридором, а також на три зазначені в документі порти. Ніякі кораблі, літаки або безпілотники не можуть наближатися до цього коридору ближче відстані, затвердженої Спільним координаційним центром. Договір діятиме 120 днів з дати підписання, та автоматично продовжено, якщо жодна із сторін не повідомить, що хоче його припинити.
Тут, до речі, слід наголосити, що Україна є прямим конкурентом Росії в плані експорту зернових культур, а особливо – пшениці. І обмеження вивезення українського зерна для країни-агресорки вкрай вигідне з економічної точки зору.
Буквально наступного дня після того, як країна-агресорка підписала зернову угоду, вона завдала ракетного удару по Одеському морському торговому порту, підтвердивши тим споконвічну істину – договори з Росією не вартують навіть того паперу, на якому написані.
Втім, у самому документі є лазівка, яку гіпотетично може використати агресор. З одного боку, згідно з угодою, «Сторони не здійснюватимуть жодних нападів на торговельні судна та портові споруди, які беруть участь у цій ініціативі». З іншого – «Перед початком операції буде створено координаційну структуру». Тобто російська сторона, в принципі, могла б наполягти, що операція з вивезення українського зерна ще не розпочалася (координаційна група не створена), і тому поки що можна трохи побомбити.
фото: ДСНС в Одеській області
Однак Кремль, необхідно підкреслити, взагалі вирішив не обтяжувати себе якимись поясненнями, і просто заявив, що до обстрілу Одеського порту… не має абсолютно ніякого відношення. Напевно, тепер слід чекати на заяву, що це зробили, швидше за все, мирні рибалки Балаклави, а ракети «Калібр» можна купити в будь-якому сільмазі.
Росіяни за бортом
Українські порти потрапили до морської блокади з 12 лютого 2022 року, коли Росія під приводом військово-морських навчань, у яких брало участь понад 30 кораблів, закрила для судноплавства практично всю північно-західну частину Чорного моря. З перших днів активної фази війни агресор почав відкрито атакувати нейтральні торгові судна, які знаходилися на рейдах українських портів біля Одеси (або в них прямували), і в результаті узбережжя України було повністю заблоковане з моря.
Акваторія Чорного моря станом на 22 лютого 2022 року
інфографіка: blackseanews.net
Окуповані морські акваторії України в Чорному та Азовському морях становили близько 100 тис. км2 – це дорівнює площі Південної Кореї чи Ісландії. У портах Чорного моря було заблоковано 56 торгових суден із 16 держав світу. Зокрема, у Чорноморську досі заблоковано 19 суден, у Миколаєві – 17, в Одесі – 10, у порту «Південний» – 6 та в Очакові – чотири.
Порти України
На порти «Південний», Одеський та Чорноморський припадає близько 70% усього вітчизняного морського експорту. Порт Миколаєва і «Ольвія» (що знаходиться на краю міста), які спільно забезпечували понад 20% перевезень, в угоду не потрапили – театр бойових дій поряд, і добиратися до початку гуманітарного коридору, який має починатися в Одесі, суднам вкрай небезпечно.
Треба відзначити, що вимоги, які при обговоренні угоди висувала РФ буда відверто нахабними – присутність в українських портах російських спостерігачів, припинення українського контрнаступу на Херсон. У підсумковому документі вони були проігноровані. Росіян, можна сказати, «бортанули»: контроль над портами повністю залишається виключно за українською стороною, ні про яке тимчасове перемир'я (протягом якого ворог може зміцнити свої сили) не йдеться.
Для того, щоб в українські порти могли заходити лише іноземні торгові судна, відбуватиметься постійний моніторинговий контроль із Стамбула. Кораблі та катери Чорноморської флотилії РФ до портів підходити не зможуть – буде сформовано зону безпеки. Втім, з моменту потоплення крейсера «Москва» російські кораблі й так намагаються не наближатися до українських берегів ближче, ніж на 280 км – зони ураження протикорабельних ракетних комплексів «Нептун» та «Гарпун».
Єдине, що дозволено країні-агресорці – це участь у огляді балкерів – спеціалізованих суден для перевезення насипних вантажів, які входять або виходять до турецьких проток (Дарданелли та Босфор). Росіяни вдають, що бояться – а раптом суховантажі, які підуть з боку Європи, будуть не порожніми, а зі зброєю. І ще послаблення для РФ – входження її представника до Спільного координаційного центру під егідою ООН.
За словами учасника української делегації на переговорах, заступника міністра інфраструктури Юрія Васькова, робота над вивезенням українського зерна має розпочатися протягом найближчих трьох-чотирьох діб. «Перший крок, – сказав чиновник, – створення та укомплектування координаційного центру у Стамбулі».
Але враховуючи, що Ініціативу щодо безпечного транспортування зерна було підписано ввечері в п'ятницю, а потім почалися вихідні, то відлік «три-чотири доби» починається з понеділка 25 липня. І, таким чином, Спільний координаційний центр, до якого увійдуть представники від Туреччини, України та Росії, у в кращому випадку буде створено до кінця липня.
Коли розпочнеться вивезення зерна
Після початку роботи координаційного центру розпочнеться найскладніший етап – створення гуманітарного коридору. Ним з Одеси до територіальних вод Туреччини в районі Босфору (і назад) курсуватимуть балкери. А для цього буде потрібна робота тральщиків – кораблів, завдання яких – розмінування акваторії.
Приблизний маршрут гуманітарного коридору
Щодо розчищення виходів з Одеси, Чорноморська та «Південного» від мінних загороджень, то тут особливих проблем не виникає – у складі військово-морських сил України є рейдовий тральщик «Генічеськ». А тральщики такого типу якраз і призначені для розчищення гаваней, рейдів, прибережних фарватерів та внутрішніх водних шляхів.
Але головна проблема – коридор від портів до Босфору. Як розповідає у розмові з «Главкомом» провідний експерт Центру військово-політичних досліджень Олександр Коваленко, одразу після початку війни агресор замінував акваторію Чорного моря, щоб спричинити, про всяк випадок, можливий підхід до берегів України кораблів НАТО. «Всього було використано близько 500 старих радянських якірних морських мін, які зберігалися на складах в анексованому Криму. Вони в досить плачевному стані, зриваються з мінрепів (тросів або ланцюгів для кріплення), і зараз можуть блукати будь-де, будучи загрозою для суден», – пояснює експерт.
Відстань від Одеси до територіальних вод Туреччини становить по прямій близько 600 км, а ширина гуманітарного коридору має бути не меншою за два км. Ширина балкера вантажопідйомністю 100 тис. тонн (саме такі використовуються для вивезення зерна з України) становить близько 40 метрів, ліворуч і праворуч на відстані не менше 500 метрів повинні йти тральщики (на випадок – а раптом несподівано трапиться шалена міна), а від них – ще мінімум 500 метрів протраленої території.
Для розчищення коридору такої площі, на думку Олександра Коваленка, буде потрібно щонайменше тиждень. І для цього буде потрібна робота вже не рейдових, а морських тральщиків. П'ять таких є у складі Чорноморської флотилії РФ, але вони, згідно з угодою, не мають права брати будь-яку участь у розмінуванні.
По чотири тральщики потрібного типу є у військово-морських сил Болгарії та Румунії, а згідно з договором, за потреби для розмінування можуть залучатися кораблі інших країн. Щоправда, за згодою сторін. Тобто Туреччини, України та Росії. Питання – чи погодиться Росія, мабуть, риторичне.
Втім, роботу з розмінування гуманітарного коридору Туреччина, як одна із сторін договору, може зробити самостійно. Але в будь-якому випадку це мінімум тиждень роботи, з моменту створення Спільного координаційного центру. Тобто, знову ж таки, у найкращому разі, перший балкер з українським зерном вирушить з Одеси не раніше 7 серпня.
Міна під зернову угоду
За оцінками Міністерства інфраструктури України, деблокада морських портів дозволить вивозити понад 3 млн тонн зерна на місяць, що забезпечить щомісяця близько $1 млрд валютної виручки. Але, на жаль, у тексті договору є ще одна «підводна міна», яка може повністю поставити хрест на виконанні угоди.
Справа в тому, що згідно з договором, щоб уникнути будь-яких провокацій, до балкера із зерном, що йде по гуманітарному коридору, не мають права наближатися жоден військовий корабель, літак або безпілотник. А якщо щось сталося, то «Сторони нададуть необхідну допомогу екіпажу або проведуть перевірку щодо гарантій безпеки».
Тобто якщо до мирного суховантажу потрапить невідомо чия крилата ракета «Калібр», або торпеда з невідомого підводного човна, то координаційний центр, звичайно, потім розбереться. Але кому від цього стане легше? Вже точно не екіпажу балкера.
«Для повноцінного забезпечення безпеки суховантаж із зерном має супроводжувати повноцінний військовий конвой. Як мінімум, до нього повинні входити тральщик, протичовновий корабель та корвет. Але все це має бути чітко прописано у договорі», – каже Олександр Коваленко.
Але про що можна говорити, якщо РФ вже вдарила ракетами по порту Одеси і вважає, що цим не порушила угоду про гуманітарний коридор? Мовляв, російська сторона не зобов'язувалася уникати атак по тих частинах українських портів, які не використовуються безпосередньо для експорту зерна.
Як тепер повинні почуватися власники балкерів? Чи ризикнуть вони пуститися у таких умовах в одиночне плавання?
Тим часом для виходу на експортні ринки російського збіжжя всі шляхи відкриті.
Андрій Кузьмін, «Главком»
Читайте також:
Коментарі — 0