Чи мають право на прибутки компанії, які озброюють та одягають українську армію?
На тижні, що минає, Верховна Рада прийняла постанову №10071 щодо підтримки оборонно-промислового комплексу України в умовах воєнного стану. Документ має поставити крапку в одній зі скандальних історій, в яку були втягнуті одразу Кабмін, Міністерство оборони, компанії-постачальники міністерства, Державна аудиторська служба та Державне бюро розслідувань. Адже, «окремі підзаконні нормативно-правові акти, прийняті Кабінетом міністрів України, не лише не спростили правове регулювання оборонних закупівель під час дії правового режиму воєнного стану, а навіть ускладнили правозастосування чинних норм та порядкіне», зазначено в документі.
Дійшло до того, що на тлі чергової зустрічі у форматі «Рамштайн», яка стала дебютною для нового міністра оборони Рустама Умєрова, в Україні представники оборонного комплексу оголосили Державну аудиторську службу «агентом Кремля» у владі, яка начебто влаштовує диверсії проти українського воєнно-промислового комплексу.
Історія ця тягнеться з початку року, але до своєї розв’язки доходить тільки зараз. Причому за вирішення проблеми врешті вимушений був взятися парламент.
Водночас конфлікт між Міноборони, постачальниками і Держаудитслужбою має значно глибший підтекст. Як стверджує джерело в Офісі президента, вже сформувалася «добра традиція», коли висновки аудиторів стають підставою для резонансних, і головне, реалізованих кримінальних проваджень: «Якщо уважно проаналізувати, то аудит «Укрнафти» дав підстави відповідним органам діяти, та сама історія з «Нафтогазом», тепер все закрутилося навколо Міноборони. Можна констатувати, що тепер Держаудислужба нарешті виконує свою функцію захисту інтересів держави. Звичайно, це викликає обурення тих, хто на державі звик заробляти. Це хороша ситуація, робоча».
Битва постанов
Але повернімося до суті. Фундамент конфлікту був закладений на самому початку повномасштабного вторгнення, у березні минулого року, коли Кабмін надав право державним та приватним компаніям імпортувати боєприпаси та озброєння для потреб Сил оборони України. Постанова №335 від 20 березня 2022 року «Деякі питання здійснення оплати товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони в умовах воєнного стану» мала суттєво спростити та прискорити закупівлі в екстремальних умовах російської навали. При цьому нова постанова фактично призупинила на період воєнного часу попередню постанову №309 від 17 березня 2021 р. «Про затвердження Порядку формування та коригування очікуваної вартості товарів, робіт і послуг оборонного призначення, закупівля яких здійснюється за неконкурентною процедурою». І якщо в 309-й було чітко прописано, що прибуток разом з іншими факторами (виробнича собівартість товарів, робіт і послуг, розподілені адміністративні витрати і т.п.) є складовою ціни товарів, робіт і послуг оборонного призначення, то у постанові №335 визначення прибутку просто зникло. Важливо, що одним з основних ініціаторів прийняття цих змін в 2022 році виступило саме Міноборони.
Справи тих буремних днів і стали каменем спотикання під час проведення аудиту Міноборони за минулий рік. За іронією долі ревізію, що вилилася в результаті в 127 томів матеріалів, замовив на той момент сам міністр оборони Олексій Резніков. Державна аудиторська служба, керуючись постановою №335, визначила, що отримання прибутку постачальниками документ не передбачає.
Відповідно 2,5 млрд грн прибутків, які постачальники «засвітили» в 2022 році, фактично перетекли з категорії прибутків постачальників у державні збитки. За такі висновки аудитори і отримали повальний «хейт», який вони мають, як мінімум, розділити з Кабміном. Водночас аудитори стоять намертво: «Ми не є законодавцями і навіть не маємо ініціативи щодо ухвалення постанов Кабінету міністрів. Ми державні службовці, які не можуть і не повинні в якійсь спосіб трактувати нормативні акти, наш конституційний обов’язок керуватися законом у своїй діяльності. Тому при проведенні ревізії ми керувалися виключно діючою постановою №335. Якщо ми отримаємо іншу нормативно-правову базу, то будемо застосовувати її», – повідомили «Главкому» у прес-службі Держаудитслужби.
У пошуках «п’ятої колони»
Буквально тиждень тому гучну пресконферецію провело керівництво приватної компанії «Українська бронетехніка», яку пов’язують з екснардепом Сергієм Пашинським. Гендиректор компанії Владислав Бельбас не стримувався у виразах. Він заявив, що ДБР, озброївшись «юридично нікчемним» висновком Держаудитслужби, фальсифікує справу проти компанії та здійснює диверсію проти всього українського військово-промислового комплексу.
«Бронетехнікою» навіть зацікавилася закордонна преса: The New York Times присвятила їй величезну статтю, головним героєм якої став саме Пашинський.
За даними NYT, екснардеп зараз перебуває під слідством, а українська влада ретельно перевіряє ціноутворення у його компанії та його фінансові відносини з офіційними особами, які відповідають за закупівлі, та компаніями за кордоном. Пашинський в розмові з журналістами визнав, що кримінальне розслідування проти нього дійсно є, але через нібито помилкове уявлення, що продавці зброї отримують зависокі прибутки. При цьому він заперечив фінансову зацікавленість у збройному бізнесі та, звісно, будь-які звинувачення у корупційних діяннях.
Хоча автори статті The New York Times у підсумку роблять висновок: таке залучення до оборонної сфери Пашинського, який є головою Національної асоціації оборонної промисловості, з його корупційним шлейфом створює великі ризики.
Сам Пашинський, який після завершення своєї депутатської каденції та невдалої спроби переобратися у 2019 році практично не з’являвся в публічному просторі, несподівано дав інтерв’ю, в якому назвав статтю у впливовому американському виданні маніпулятивною та заангажованою.
У кампанію з підтримки приватного постачальника ЗСУ одночасно включилися численні блогери, які почали писати пости на цю тему. Ключова деталь: головним ворогом держави у цій історії всі вони призначили голову Держаудитслужби Аллу Басалаєву.
Цікаво, що деякі з цих типових постів не стримувався і «лайкав»… сам Пашинський.
Член Громадської антикорупційної ради при Міністерстві оборони Дмитро Остапенко зазначає: «Українська бронетехніка» – концерн чималий, фінанси в наявності, репутація бенефіціара поставлена під сумнів не аби ким, а західними впливовими виданнями. За таких факторів просто гріх не прийти з кримінальними провадженнями».
Тепер же ухвалена парламентом постанова №10071 зобов’язала Кабінет міністрів гарантувати виконавцям державних контрактів з оборонних закупівель компенсацію всіх економічно обґрунтованих витрат, а також суми прибутку. Таким чином парламент фактично підтвердив, що діючих постанов Кабміну, які б гарантували виробникам прибутки, наразі нема. Отже, аудит Міноборони було проведено в діючому на той момент правовому полі.
Фактично парламент поставив Кабмін на розтяжку. Адже зараз уряду фактично потрібно буде не просто прийняти нову постанову, а в якийсь спосіб віддати виробникам прибутки, які вже позначені як збитки в ревізії Міноборони. Прем’єр добре розуміє цю проблему, і, за даними «Главкома» неодноразово проводив спеціальні наради з цього питання. При цьому в Кабміні розуміють: є ті, хто заробляє на війні 10-30%, але найголосніше волають ті, чиї доходи часом перетинають кількасот відсотків, захованих під адміністративними витратами. Тому як вгамувати скандал навколо закупівель, не даючи при цьому надприбутків тим, хто хоче на війні заробити, –питання.
На бюрократичну казуїстику у липні, у розпал «яєчної кризи», відреагував тодішній міністр оборони Олексій Резніков, який присвятив цій ситуації цілу статтю в українському Forbes.
Резніков запропонував єдиний конкретний вихід з юридичного тупика – просто ліквідувати скандальну норму. І Кабмін у липні скасував постанову №335 прийняттям іншої постанови – №736, яка дозволяла включати у склад ціни прибуток або постачальницьку винагороду. Але при цьому уряд відмовився вирішувати проблему з тими прибутками, що були отримані до скасування постанови. Чому Міноборони не переймалося проблемами виробників понад рік і ініціювало постанову №736 лише нещодавно, вже після висновків Держаудитслужби, – запитання риторичне.
На спеціальному брифінгу щодо особливостей закупівель у період воєнного стану заступник голови Держаудитслужби Станіслав Патюк нагадав: урядовою постановою №335, яка була прийнята на самому початку війни, держава підтримала вітчизняні підприємства у кризовий період та сплачувала наперед кошти за ще не виконані контракти.
Тобто фактично всі постачальники Міноборони отримували 100% передоплати зразу після укладання контрактів. Деякі з таких переказів сягали понад мільярд гривень.
У Держаудитслужбі наполягають: не в її компетенції змішувати виробників повертати кошти до держбюджету. Патюк наголошує, що не функція Держслужби контактувати з постачальниками. А вимога привести контракти у відповідність до законодавства адресована Міноборони.
Водночас в ході брифінгу аудитори повідомили досить цікаві висновки з ревізії Міноборони. Наприклад, до ціни контракту враховувалося до 600% нарахувань на адміністративні витрати. Адмінвитрати, як пояснюють аудитори, це, наприклад, купівля люксового авто, коштовний ремонт чи дорога оренда офісу в Києві, коли саме виробництво розташоване за сотні кілометрів.
Деякі ж контракти, як виявили аудитори під час перевірки, взагалі не виконувались. Кількість таких прострочених контрактів за 2022 рік становить понад 500. На жаль, аудитори не можуть називати конкретні фірми та виробників, адже висновки ревізії містять гриф «державна таємниця», що є цілком логічним в період воєнного стану. Водночас висновки аудиту вже передано в правоохоронні органи.
Державне бюро розслідувань, яке розслідувало «прибуткові» справи, на момент виходу матеріалу на запит «Главкома», ситуацію ніяк не прокоментувало.
«Главком»
- Пентагон відреагував на заяву Польщі про передачу зброї Україні
- Головна помилка кожного, хто робить прогнози на майбутнє
- Продаж зброї між Росією і КНДР: Японія, Південна Корея, США заявили про жорстку відповідь
- «Цього разу вогонь у каміні Байдена не горів…» Світова преса про складний вояж Зеленського до США
Коментарі — 0