Перший віце-спікер Олександр Корнієнко: Ми навряд чи вже побачимо з десяток депутатів
Перший віцеспікер Олександр Корнієнко вважає, що під час війни в Верховній Раді утворилася оборонна коаліція
Як працює парламент в умовах воєнного стану
Війна змусила парламентську монобільшість змінити легендарний турборежим, з якого вона починала свою каденцію, на режим особливої секретності. Хоча поки депутати і збираються у звичному робочому місці під куполом, проте немає ані трансляцій засідань, ані інформації про голосування кожного окремого депутата. До того ж, народних обранців просять не висвітлювати хід засідань, доки вони тривають. Все це – заради безпеки.
Хоча можна визнати, що турбошвидкість стала в пригоді і зараз. В ті лічені рази, коли Верховна Рада збиралася після запровадження воєнного стану, вона в екстреному режимі буквально «пачками» приймала законопроєкти, націлені на виживання країни в надзвичайних умовах. У черговий раз депутати планують зібратися цього тижня.
Перший віцеспікер Верховної Ради Олександр Корнієнко в інтерв’ю «Главкому» розповідає, як путінська агресія змінила розпорядок парламенту, чи перейдуть депутати остаточно на дистанційну роботу, що тепер стоїть в екстреному порядку денному та чи вдалося досягти перемир’я з запеклими опонентами.
«У тероборону поки не йду»
Що конкретно змінилося в роботі Верховної Ради та її президії після запровадження воєнного стану?
Верховна Рада зараз багато працює у віддаленому режимі. Депутати в більшості своїй знаходяться не в Києві, хоча частина лишається в столиці. Мажоритарники – більше на своїх округах. Або якщо вони вже не можуть знаходитися на округах, то в іншому місці. Депутати підтримують нашу боротьбу хто чим може: хтось безпосередньо зі зброєю в руках – в теробороні, в інших військах. Є колеги, які тримаються біля армії – супроводжують процеси, пов’язані з постачанням, займаються гуманітаркою, координують виїзди з «зелених коридорів», допомагають людям, які до них звертаються. Частина займається дипломатією.
Засідання комітетів зараз відбуваються по відеозв’язку, але є і виїзні засідання комітетів – наприклад, правоохоронного, який проводив засідання біля кордону із питань відповідальності за зловживання з гуманітаркою. Ну і, звісно, коли мова йде про скликання засідань Ради, комітети оперативно приймають ті чи інші рішення.
Таких засідань парламенту після запровадження воєнного стану було вже два. Вони проводяться в закритому режимі. Зрозуміло, що вже після засідань оприлюднюються рішення та й по фотографіях всі бачать, де і як вони відбувалися. За пропозицією Ярослава Юрчишина з «Голосу», на початку засідань зала а-капелло співає Державний гімн, також оголошуємо хвилину мовчання за усіма загиблими в цій жахливій війні.
Триває одне безперервне засідання, оголошене 24 лютого, в якому спікер оголошує перерву, а про продовження засідання потім повідомляють депутатів. Зокрема, голова парламенту може визначати не лише час продовження засідання, а й місце, якщо обставини будуть складатися так, що збиратися краще поза офіційним залом засідань.
А як ведеться підрахунок голосів, бо поіменного голосування ми не бачимо?
Наразі обирався такий спосіб голосування, який би давав громадянам зрозуміти фінальну кількість голосів – що видно зі звітів нардепів у медіа. Звичайно, поки ми в парламентській залі – він не можливий без участі нашої поважної системи «Рада».
Ми ж розуміємо, що у таких екстремальних умовах у керівництва парламенту є велика спокуса. Хтось з депутатів не добрався, не зміг вчасно проїхати через блокпости, ще щось. І каже: «зарахуйте мій голос за мене»...
У нас є опозиція, та і в коаліції вистачає людей, які за цим слідкують. Все відбувається і буде відбуватися в межах закону. Для цього ми – президія – і існуємо. Просто не треба ніяких хитрощів, коли мова йде про консенсус. Це в принципі позбавляє сенсу будь-які намагання когось десь щось не так зробити.
Ще до війни лунали ідеї про запровадження дистанційного голосування. Зараз ця ініціатива при всій її неоднозначності як ніколи актуальна.
Так, ми зараз зареєстрували відповідний законопроєкт, під яким підписалося 240 депутатів. Можна робити припущення, що більшість з них за нього і проголосують. До речі, цей законопроєкт передбачає обмеження щодо питань, за які таке голосування можна проводити, і таким чином ми одразу знімаємо спекуляції, що це впроваджується «під щось». Так, дистанційно не можна голосувати за зміни в Конституції, зміни в керівництві Верховної Ради, імпічмент президенту, будь-які питання, що стосуються мирного процесу або можуть випливати з такого процесу. Це фактично робочий інструмент на випадки, коли Верховна Рада не зможе збиратися фізично, таке теж може бути з різних причин.
Пам’ятаєте, колись «регіонали» за заблокованої опозицією трибуни проводили засідання не в Раді, а в приміщенні на Банковій? Скандал був.
Так, є думка, яка ґрунтується на рішеннях Конституційного суду, що єдине місце проведення засідань може бути лише в певному фізичному місці. Але є і альтернативні позиції.
Як вам вдається зібрати в одній локації тих депутатів, які, за вашими словами, перебувають в теробороні, округах, але не в Києві?
Вони приїжджають. Не можу сказати, що без проблем – зараз доїхати зі Львова до Києва насправді складно. Навіть потягами не так просто, а автотранспортом вже після реформи блокпостів все одно треба проїхати їх 10-15, постояти в чергах. Але депутати свідомі і маю відзначити, що насправді непогано працює механізм Погоджувальної ради. Вона проходить, скоріше, неформально, не так, як ми звикли бачити по телебаченню, але з тим же складом. Керівники чи уповноважені представники фракцій беруть активну участь в обговоренні термінових законопроєктів, які, зокрема, ініціюються Кабміном. Опозиція їх критикує, пропонує своє і так чи інакше можна домовитися про компромісні варіанти.
Ви самі, до речі, не записувалися в тероборону чи вам поки в Раді вистачає роботи?
По-перше, роботи з організації парламенту дійсно вистачає. По-друге, законодавство покладає на мене поки інші обов’язки. Тому поки в цьому напрямку не думаю. Військо підтримую як системно через великі проєкти і поставки, так і індивідуально близьких родичів і друзів, які воюють.
Чи можливі варіанти, що Рада збиратиметься за межами столиці?
Ми надали таку можливість голові Верховної Ради. Якщо він буде бачити якісь підстави для цього, то запропонує це фракціям, зрозуміє їхню реакцію. Поки що збираємось у Києві. Очікуємо зібрання на цьому тижні, але логістичні подробиці традиційно сказати не можу.
«Ковід» нас навчив працювати в екстремальних умовах»
Ви кажете про депутатів, які всі зайняті важливими справами паралельно з депутатськими обов’язками. Але багато чого в роботі парламенту залежить від апарату. Як він працює в таких умовах?
Апарат працює дуже швидко, я за їхньою роботою бачу. Ніяких нарікань немає. Секретаріати комітетів працюють віддалено, бо зрозуміло, що в урядовому кварталі зараз важко знаходитися через дуже високі заходи безпеки. І ви знаєте, не було б щастя, та нещастя помогло: таки «ковід» нас за два роки навчив працювати в екстремальних умовах.
Скільки депутатів наразі перебуває за кордоном – не в складі дипломатичних делегацій, а просто виїхали без великого бажання повертатися найближчим часом?
Думаю, десь 10-12 з них ми вже навряд чи побачимо. Наскільки я розумію, вони представляють, в основному, одну фракцію. У монобільшості як стояли, так і стоять обмеження на виїзд депутатам.
Це ваші внутрішні обмеження? Чи їх просто на кордоні не випустять?
На кордоні депутата не випустять без нашого погодження, інформування, куди він їде. Або йому треба сховатися в «пакунку малюка», аби виїхати. Але ми бачили, що це не працює.
Чи можна наразі говорити, що «завдяки» війні в парламенті, нарешті, утворилася широка коаліція?
Зараз, дійсно, ситуативно утворилась оборонна чи військова коаліція. Як хочете її називайте. Зараз якщо політичні дискусії ведуться, то відбувається це не на загал, а всередині Погоджувальної ради. Повірте, у нас нарада представників фракцій не одну годину відбувається. Там точаться великі дискусії, є образи і вибачення. Все там є. Але через те, що це не виноситься на публіку, знаходиться більше консенсусу. Проте не всі законопроєкти проходять, є й ті, які відкладаються і щодо них продовжуємо шукати компроміси.
Ви заявили, що Рада може знову зібратися цього тижня. Які в нинішній ситуації найбільш гарячі законопроєкти?
Зміни до бюджету ми вже прийняли, можливо, приймемо ще. Головні теми засідання – реформи на митниці, підготовка до посівної – профільний комітет напрацьовує системний закон, який покращить життя аграріям. У економічному напрямку також мова йде про гарантування державою 100% депозитів – задля того, аби люди з більшою довірою ставилися до банківської системи. Є системні речі, які треба запроваджувати на якийсь час: зміна повноважень Кабміну, питання роботи військових адміністрацій, їхньої взаємодії з обласними, районними радами. Є питання соціальних гарантій тим, хто найбільше постраждав від війни вже.
Великий блок традиційно в правоохоронного комітету: як здійснювати функції правоохоронним органам в цих умовах, вести слідство, працювати судам. Також, під керівництвом віцеспікера Олени Кондратюк готується велика заява Верховної Ради – звернення до всього світу про ті страшні факти, які ми щодня бачимо по всій країні: загибель тисяч людей, переселення мільйонів, руйнування міст, репресії, вивезення людей окупантами…
«Зараз засідання проходять швидше. Нам треба гарантувати безпеку депутатів»
У мирний час Кабмін по п’ятницях відбував ритуал звіту перед депутатами. Вам, здається, цей формат дуже не подобався і ви хотіли його реформувати. А зараз як ведеться комунікація парламенту з Кабміном – суто віртуально?
На обговоренні законопроєктів присутні представники Кабміну – десь міністри, десь їхні заступники. Активно міністр юстиції бере участь як координатор всіх урядових законопроєктів. Відбувається комунікація з депутатами також на рівні військових адміністрацій.
Щодо години запитань до уряду, то останні два-три рази ще до війни ми працювали в форматі двох годин і це було більш ефективно. Після перемоги вже будемо обговорювати, як далі працювати і жити.
Наскільки змінився таймінг ваших утаємничених засідань? Бо раніше всі о 10 збиралися, іноді починали одразу з перерви, потім була перерва на обід і так далі. Виступи від фракцій, від депутатів… Зараз, мабуть, все відбувається динамічніше?
Так. Зараз засідання проходять швидше з причин безпеки. Ми не можемо надовго збирати в одному місці таку велику кількість людей, від яких залежить прийняття рішень легітимність влади. Ми ж бачимо, що ворог намагається так чи інакше вплинути на сталість влади. Нам треба гарантувати безпеку народних депутатів – це зараз головна передумова.
Тобто обговорення проєктів теж більш компактне чи його взагалі немає, бо все вже обговорено на погоджувальній раді?
Так, обговорення, в основному, ведеться в рамках погоджувальної ради. Але давайте не буду розкривати, знову ж таки з міркувань безпеки, як ми працюємо там, де збираємось.
Для вас у цій ситуації хтось з депутатів, з політичних сил відкрилися якось по-новому?
Точно можу констатувати, що у нас в політикумі попри всі наші стосунки, які були до цього, є здатність перегортати сторінку та забувати образи. Причому ми розуміємо, що вони не забуті, а заморожені. Коли ж мова йде про загальне благо, фактично про перемогу, то наразі фракції підтримують політичні позиції, які в мирний час точно б не підтримали.
Для українського суспільства, політично поки не такого зрілого, як на Заході, – це дуже важлива передумова. Ми розуміємо, що однією з концепцій ворога, яку він намагався просунути ці вісім років неоголошеної війни, було якраз наше взаємопоборювання. Мовляв, там у вас немає консенсусу, всі проти всіх, всі проти президента (будь-якого), ніхто не може домовитися. Але ми показуємо, що в критичних умовах українці все-таки вміють домовлятися.
На тлі війни пролунали слова голови Верховної Ради Руслана Стефанчука щодо можливого законодавчого закріплення статусу нашої країни поза НАТО, чого вимагає Росія. В яких формах це може бути – зміни до Конституції (чи вистачить на це голосів?) чи щось інше?
Руслан Олексійович вже давно прокоментував свої слова, що малась на увазі теоретична розмова – чи можна внести такі зміни в Конституцію взагалі. Можу тільки додати: взагалі процедура внесення змін до Конституції існує і прописана в ній самій та уточнена в регламенті. Наразі на її застосування діє заборона через введення воєнного стану.
Питання: яку тему і яким чином дискутувати – вибір кожної політичної сили та окремих користувачів соцмереж. Особисто я думаю, спираючись на розділ підручнику з історії України за початок ХХ століття: в такі важкі часи потрібно мінімізувати політичні дискусії і всім зосередитись на роботі на спільну перемогу. А після вже зібратись на наших улюблених ток-шоу і там дискутувати всі політичні питання.
Павло Вуєць, «Главком»
Коментарі — 0