Український спорт навіть у рік повномасштабної війни дарував приводи для гордості

2022 рік – найскладніший в історії України. Після 24 лютого життя розділилося на «до» та «після». Російські окупанти намагаються зламати українців, однак ми – нескорена нація, тому це зробити неможливо.

Одним із підтверджень тези нашої незламності є український спорт. Попри війну, відсутність умов для тренувань наші спортсмени гідно представляли Україну на міжнародній арені.

Цей рік був багатий на події у цій сфері: відбулися Зимові Олімпійські та Паралімпійські гри в Пекіні, було проведено Всесвітні ігри (найбільший форум з неолімпійських видів спорту), Мультиспортивний чемпіонат Європи у Мюнхені, Дефлімпійські Ігри; рік завершив Чемпіонат світу з футболу в Катарі. Сподіваємося, що на наступному мундіалі зіграє й українська збірна. Зрештою кожен, хто продовжує тренуватися у цей складний період вже є спортивним героєм.

Обрати десятку найкращих атлетів було складно – українці мали успіхи як в олімпійських, так і в неолімпійських, як у зимових, так і літніх, як в ігрових, так і неігрових видах спорту. Проте справу зроблено, заслуги враховано і десятка найкращих за версією «Главкому» спортсменів 2022 року визначена.

Олександр Абраменко став головною дійовою особою Пекіна-2022 від України. Хоча ті Олімпійські ігри не асоціюються у вболівальників з позитивними емоціями (українську олімпійську команду накрила лавину позитивних тестів на коронавірус: довелося сидіти в ізоляції як спортсменам, так і тренерам), однак саме представник лижної акробатики зумів розбавити сіру атмосферу «ковідної» олімпіади для України.

Наші фристайлісти стабільно мають один з найвищих рівнів підготовки у світі, тому на головних стартах представники цього виду спорту запалюють. На жаль, зовсім по-іншому сталося у столиці Китаю: позитивні тести на коронавірус отримали Анастасія Новосад, Дмитро Котовський та Олександр Окіпнюк (щоправда, чоловіки змогли виступити в особистому старті), а тому надії лишалися лише на чинного олімпійського чемпіона. Він їх виправдав на 100% – українець у кваліфікації виконав стрибок з трьома сальто та чотирма гвинтами, який приніс 120.36 бала та допоміг одразу ж пройти до фіналу. У фіналі ідентичний стрибок зміг вивести Абраменка у шістку, де вже атлети між собою вирішували головне питання. Олександру довелося ризикувати і виконувати стрибок, який він не показував ніколи на змаганнях (коефіцієнт складності 5, попередній стрибок оцінювався у 4.525), і вийшло. Абраменко приземлив на ноги  стрибок з трьома сальто та п'ятьма гвинтами та став віцечемпіоном в Пекіні.

Цей успіх дозволив 33-річному спортсмену стати найтитулованішим атлетом на Олімпійських іграх в історії українського зимового спорту часів Незалежності, лише Віті Семеренко вдалося заробити дві медалі головного старту чотириріччя (золото і бронза на Олімпійських іграх-2014 у Сочі).

Ярослава Магучіх є найперспективнішою українською спортсменкою станом на зараз – 21-річна стрибунка у висоту наближається до історичних  досягнень, які можуть їй підкоритися дуже скоро.  

Традиційно легкоатлети свій змагальний сезон починають взимку – проводяться старти різноманітного рівня під закритим дахом. Цю частину сезону Ярослава провела більш ніж успішно – вона здобула повний комплект нагород на представницьких зимових стартах: у чеському Хустопече на старті серії Indoor Bronze Tour українка стала третьою, у словацькому місті Банська Бистриця у рамках Indoor Silver Tour  – другою, а 19 березня Ярослава стала чемпіонкою світу в приміщенні – у столиці Сербії Белграді Магучіх підкорилася висота 2,02 метра.

Зроблена робота взимку дозволила Магучіх показувати чудові результати влітку – вона п’ять разів долала висоту більше двох метрів (що вважається гросмейстерською). 21-річна надія української легкої атлетики виграла сім стартів, серед яких чотири етапи Діамантової Ліги, Чемпіонат Європи у Мюнхені та Фінал Діамантової ліги. Також українка стала другою на Чемпіонаті світу в Юджині.

Відзначимо також, що на етапі Діамантової ліги у Брюсселі Ярослава йшла виконувати три спроби на висоту світового рекорду – 2,1 метра (чинний рекорд 2,09 метра встановила легендарна болгарська легкоатлетка Стефка Костадінова у далекому 1987 році) У Ярослави були дві гарні спроби, що дає серйозний привід для оптимізму на наступні сезони: як мінімум, Магучіх має встановлювати новий рекорд України, який досі належить Інзі Бабаковій.

Історія успіху стрибуна у висоту Андрія Проценка у цьому році цілком могла б стати сценарієм для голівудського чи нетфліксівського серіалів. Андрій без належних умов для тренування зміг виграти декілька важливих нагород.

Війна застала українського стрибуна у висоту в Херсоні, який більш ніж пів року був окупований російськими військами – залишатися у ньому було просто небезпечно, тому Проценко вирішив покинути рідне місто. На щастя, українця гостинно прийняли за кордоном, де він повноцінно зміг готуватися до літньої частини сезону. Найвидатнішим успіхом Проценка став Чемпіонат світу в Юджині – Андрій здобув бронзову нагороду, взявши висоту 2,33 метра. Без сумніву, цей фінал запам’ятається вболівальникам надовго, адже до останньої висоти за медалі боролися чотири спортсмени, але Андрієві вдалося обійти чемпіона Олімпійських ігор у Токіо Джанмарко Тамбері та стати третім. Пізніше у Мюнхені під час Чемпіонату Європи українець знову став бронзовим з результатом 2,27 метра.

Королева українського каное, мультимедалістка Олімпійських ігор у Токіо Людмила Лузан укотре тримає марку та доводить, що свій максимум вона ще не показала. Попри те, що 2022-й рік носить статус постолімпійського, Лузан зібрала величезну кількість медалей Кубків світу, Чемпіонату світу та Європи.

Вагомих успіхів українка досягла у складі каное-двійки: разом зі своєю постійною напарницею Анастасією Четверіковою Людмила виграла золото Чемпіонату Європи в олімпійському виді (500 м) та срібло Чемпіонату світу. Українки поступилися олімпійським чемпіонкам з Китаю. Сподіваємося, що реванш рано чи пізно відбудеться.

В особистих дисциплінах Лузан здобула аж шість нагород: каноїстка стала дворазовою чемпіонкою світу (на дистанціях 500 та 1000 м), дворазовою віцечемпіонкою Європи (200 та 500 м), дворазовою чемпіонкою Кубка світу в чеському Рачіце (500 та 1000 м). Наступного року у представників веслування на каяках і каное починається відбір на Олімпійські ігри, тож уся підготовка буде спрямована на завоювання олімпійських путівок.

Також українка була запрошена на Суперкубок у США – там Людмила у дуеті з ексукраїнцем Олегом Тарновським стала срібною призеркою.

Бій Олександра Усика і Ентоні Джошуа став однією з найбільш обговорюваних подій світового професійного боксу. У Саудівській Аравії цей бій носив статус реваншу, адже попередній бій минулого року Олександр упевнено виграв. Поєдинок був доволі складним, однак судді присудили перемогу саме українському важковаговику – рахунок 116:112, 115:113, 113:115 дозволив захистити титул чемпіона світу за версіями WBO, IBF, IBO. Також було завойовано титул чемпіона світу за версією The Ring.

Після цієї звитяги було кинуто рукавичку тому самому «циганському королю»: Тайсон Ф’юрі може стати наступним суперником Олександра, якщо не оминеться без скандальних витівок британця. Усик же завершує рік на третьому місці рейтингу найкращих боксерів світу від видавництва ESPN.

Аліна Грушина вкотре підтверджує реноме неймовірно перспективної борчині найвищого класу. На жаль, минулого року вона отримала травму і не поїхала на Олімпійські ігри в Токіо (її замінила Тетяна Кіт), але це випробування зробило її лише сильнішою.

Для Аліни, як і для переважної більшості борчинь основного складу, сезон розпочався у Болгарії: там відбувався Чемпіонат Європи. Грушина принесла золото Україні: лідерка вагової категорії до 57 кг розібралася з ексукраїнкою Ангеліною Лисак, німкенею Сандрою Парушевскі та у фіналі впевнено перемогла бронзову призерку Олімпійських ігор-2020 Евеліну Ніколову.

Перед Чемпіонатом світу Аліна виступала на турнірі Matteo Pellicone в Італії, який теж виграла. На Чемпіонаті світі у Белграді українка поступилася у чвертьфіналі майбутній чемпіонці Цугумі Сакурай, однак за допомогою втішних поєдинків зуміла виграти бронзу – першу у цій ваговій категорії медаль для українок в історії. На молодіжному Чемпіонаті світу Аліна також стала третьою, поступившись представниці Японії у півфіналі.

Однак безумовно найкращим турніром для Грушиної став Командний Кубок світу в США, де Аліна, виступаючи у ваговій категорії до 55 кг, здобула три перемоги, одну з яких – туше.

Одна з головних зірок з української кульової стрільби Павло Коростильов продовжив тішити своїх вболівальників нагородами різноманітного гатунку – львів’янин за цей рік назбирав їх аж дев'ять.

Найважливішими, безумовно, є медалі зі світової першості у Каїрі: Павло став чемпіоном світу у стрільбі зі стандартного пістолета (25 м); став віцечемпіоном світу у командному пістолеті (25 м, разом з Максимом Городинцем та Денисом Кушніровим); виборов бронзу Чемпіонату світу у стрільбі з пневматичного пістолета, тим самим завоювавши перепустку на Олімпійські ігри в Парижі, а також став бронзовим призером у змішаному пістолеті (25 м, разом з Оленою Костевич).

Не менш вдало Павло виступав на європейській арені – став третім на Чемпіонаті Європи в олімпійському швидкострільному пістолеті, пропустивши вперед Клемена Бесаге з Франції та Олівера Гайса з Німеччини; також в активі українця бронзова медаль командної першості у швидкострільному пістолеті (25 м, разом з Максимом Городинцем та Володимиром Пастернаком)

Безперечно, 2022-й став для Михайла Мудрика роком удосконалення – український футболіст цікавить елітні іноземні клуби, тож є ймовірність, що вболівальники футболу побачать таланта у якійсь з топових ліг Європи.

Відомий футбольний портал Transfermarkt оцінює вартість Мудрика у 40 млн євро, що станом на зараз є найвищою ціною за футболіста з Української Прем’єр-ліги. Таке зростання ціни є цілком заслуженим та прогнозованим: в Прем’єр-лізі гравець «Шахтаря» заробив 14 очок за системою «гол+пас» (сім голів та сім результативних передач); у найпрестижнішому клубному турнірі Європи, Лізі Чемпіонів, Михайло забив три голи та виконав дві гольові передачі.

Відзначимо і те, що Михайло може стати одним з козирів національної молодіжної збірної України з футболу, яка влітку зіграє на континентальній першості у Румунії та Грузії. Оскільки українцю 21 рік, він, як і ряд гравців основної української команди, може бути викликаним Русланом Ротанем для боротьби за історичну перепустку на Олімпійські ігри.

Також Мудрик був визнаний сайтом «Український футбол» найкращим футболістом України у 2022 році

Український плавець, мультимедаліст Олімпійських ігор у Токіо цього сезону теж вирішив дещо змінити свою кар’єру та почати виступати в новій для себе дисципліні – плаванні на відкритій воді. Михайло не зміг виступити на Чемпіонаті Європи через брак стартів, однак на Чемпіонаті світу перший номер української збірної з плавання здобув першу в історії України медаль на відкритій воді – у п’ятикілометровому запливі Романчук став третім, а на олімпійській дистанції у 10 км Михайло фінішував шостим – саме у цьому виді українець намагатиметься взяти олімпійську путівку вже наступного року.

Що стосується плавання у басейні, то тут Михайло Романчук теж здобув низку нагород: на світовій першості у Будапешті плавець оновив свій же рекорд України, здобувши бронзову нагороду у дуже напруженому фіналі (дистанція 800 м), на Чемпіонаті Європи у Римі став чемпіоном Європи на дистанції 1500 м. Доволі якісний сезон від спортсмена, котрий розраховує обміняти своє срібло та бронзу на золото в олімпійському Парижі в 2024 році.

Для Марини Бех-Романчук цей сезон виявився особливо складним: війна, порушення нормального тренувального процесу; при цьому українка вперше на міжнародному рівні поєднувала два, хоч і схожі, але різні види – стрибок у довжину та потрійний стрибок. У своєму профільному виді (довжині) Марина здобула три нагороди з етапів Діамантової Ліги: виграла етап у Римі з результатом 6,85 метра та двічі ставала другою у Стокгольмі та Бірмінгемі.

У потрійному стрибку Марина зуміла шокувати всіх фанатів легкої атлетики та підтвердити слова, сказані бронзовою призеркою Олімпійських Ігор у Лондоні в потрійному стрибку Ольгою Саладухою, про те, що Бех-Романчук нав’яже серйозну конкуренцію представницям потрійного. Саме цей вид став успішнішим для легкоатлетки – Марина стала віцечемпіонкою світу у приміщенні (показавши вражаючі 14,74 метра), вигравала медалі Діамантової Ліги: у Досі та Цюриху українка стала другою, а в Лозанні – третьою. Однак найважливіший на цей момент стрибок українка виконала 19 серпня: Бех-Романчук стала чемпіонкою Європи з феноменальним показником у 15,02 метра (другий результат в історії українського потрійного стрибка, лідерство ж належить ексволодарці світового рекорду Інессі Кравець). Погодьтеся, що ці результати є космічними для людини, яка менш, ніж півтора року тренує новий для себе спосіб стрибка.

Наступного року перед нашою спортсменкою стоятиме завдання не лише вигравати нагороди різних турнірів, а й виконати кваліфікаційні нормативи на Олімпійські ігри-2024 у Парижі. Марині вони цілком до снаги (найкращий результат цього сезону у довжині 6,87 метра, у той час як норматив складає 6,86 метра; у потрійному 14,55 для Марини є прохідним результатом).

***

Як уже зазначалося на початку статті, дуже складно відзначити усіх українців, адже наші спортсмени тішать нас великою кількістю нагород. Проте для заохочення можемо виділити три історичні події: золото Командного Кубка світу з боротьби, який жіноча збірна України завоювала вперше у своїй історії. За команду, окрім згаданої вище Аліни Грушиної, виступали Оксана Лівач, Альбіна Рілля, Юлія Ткач-Остапчук, Ірина Бондар, Ірина Коляденко, Катерина Зелених, Тетяна Сова, Алла Белінська та Анастасія Осняч-Шустова. Не можемо не відзначити золото віцечемпіона Олімпійських ігор-2016 у Ріо Сергія Куліша, у своїй коронній дисципліні (стрільба з трьох положень, 50 метрів) українець зміг перевершити усіх своїх суперників, а у фіналі Куліш був кращим, ніж чемпіон світу 2018 року у цій дисципліні Томаш Бартнік. Також вагомим успіхом для наших ігрових видів спорту став по-справжньому історичний вихід чоловічої збірної України з волейболу до чвертьфіналу Чемпіонату світу – Олег Плотницький та потужна команда на чолі з латвійським наставником Угісом Крастіньшом у наступному році спробує завоювати путівку на Олімпійські Ігри в Парижі.

Ілля Мандебура, для «Главкома»