Виставка сучасної погребальної культури пройшла під девізом «Всі там будемо…»
Показ мод для небіжчиків, посмертний візаж та діаманти, вирощені із людських решток… Перша міжнародна виставка похоронної культури RIP-Expo окреслила нові тренди у наймоторошнішому бізнесі.
«Главком» став свідком цього непересічного заходу.
«Всі там будемо, але треба піти красиво» – з таким девізом поховальний бізнес звітував у столиці про свої здобутки. Під дахом виставкової зали на Львівській площі зібрались виробники погребальних аксесуарів не лише з України. Не побоялись виставити свої товари навіть росіяни. Але скромні пластикові урни для праху з Новосибірська та «благолєпіє» з Єсентуків мало дуже тьмяний вигляд у порівнянні з тим, що демонстрували українці.
«Гробовых дел мастера»
Головні площі виставкової зали зайняли виробники трун. Лідер цього ринку у Vip-сегменті, черкаське підприємство In Dan, представило свою лінійку виробів.
Найдорожчі труни – саркофаги з двома дверима. У таких домовинах використано кілька дорогих видів дерева (у тому числі червоне махагоні). Виріб прикрашений бронзовими аксесуарами, фігурами ангелів. «Особливий затишок» мерцю створює дорога постіль.
У найреспектабельнішій Vip-труні передбачений навіть ліфт – спеціальний механізм піднімає голову і тулуб померлого. Завдяки таким зручностям небіжчик може провести останні години зі своїми рідними практично сидячи.
Вартість люксових саркофагів цілком змагається з ціною однокімнатної квартири. За словами одного з дилерів In Dan, у виробника таку домовину можна придбати за 300 тис. грн. А в похоронних бюро, які беруть товар на реалізацію, ціна Vip-саркофага зростає майже вдвічі. «Максимальна вартість доходить інколи до мільйона», – запевняє Владислав, який презентував товар у Києві. За його даними, ринок саркофагів росте щороку «на відсотків 20». «Для всіх видатних осіб обирають саме такі труни», – запевняє чоловік, згадуючи у своїй розмові прізвища спочилих Геннадія Кернеса, Валерія Лобановського та інших зірок «Динамо».
Для клієнтів зі скромнішими можливостями тут є своя пропозиція: труни по 35-50 тис. грн цілком можуть влаштувати середній клас. Найдешевші товари також представлені на виставці. Симпатичні домовини «без понтів» коштують у виробника 5-7 тис. грн.
Та для більшості й ця пропозиція є задорогою. Продавці погребальних товарів бідкаються: українців переважно ховають дешево й сердито – в оббитих тканиною простих домовинах за 2 тис. грн. Зайвої реклами на виставках ці хіти продажів не потребують.
Попри таку кон’юнктуру конкуренцію українським виробникам намагаються створити чехи та словаки. Вартість імпортних саркофагів із Чехії, наприклад, складає 1-2 тис. євро до розмитнення. Закордонні гості, які представили свій товар у Києві, наполягають: у них товар значно кращий за якістю і пропонують це… перевірити просто на місці. Нині чехи активно шукають українських партнерів, які візьмуться просувати їхні труни на наш ринок.
Особливе місце в експозиції зайняла інсталяція з трун, забрендованих під Луї Віттон. Яскраві вироби в червоному та чорному виконанні укомплектовані лаковими подушками. Вартість – біля 10 тисяч доларів. Але особливої зацікавленості в оригінальних домовинах не спостерігалось. Очевидно, українська фірма зважилась на таку сміливу пропозицію радше для привернення уваги, а не для продажу. Цікаво, а Louis Vuitton в курсі?
На Rip-Expo також була представлені труни для дітей. Вхід на виставку для них організатори зробили безкоштовним.
Вмерти красивим
«Дерев’яний макінтош» – головний, але не єдиний похоронний аксесуар. Особливу увагу в перший день виставки привернув до себе показ мод для небіжчиків. «Жалобний одяг теж може бути красивим», – наполягають виробники цього краму.
Дефіле було особливим: моделі не ходили подіумом самі, їх возили в трунах під відповідний музичний супровід. Дівчата із задоволенням зображали мерців, а на питання, чи не моторошно їм, віджартовувались: «усі там будемо».
Замість траурного маршу цей показ варто було б супроводити хітом американського рок-гурту Sixx:A.M., в якому є слова «Ніщо так не збуджує до життя, як похорони».
Свої послуги на виставці також презентували фахівці з посмертного візажу та бальзамування. Нанесення гриму на труп перед погребальною церемонією отримало назву «танатокосметологія». В Україні вже є курси для охочих опанувати цей фах.
Організатори виставки також запросили до Києва Алена Конінкса – відомого у світі бальзаматора та спеціаліста з реставрації обличчя в найскладніших випадках. Фахівець прочитав лекцію та представив приклади зі своєї практики.
Здебільшого йшлося про реставрацію лиця у людей, які вкоротили собі віку: вистрілили в обличчя чи стрибнули з великої висоти. Особливу складність для танатопрактиків також представляють загиблі в автомобільних аваріях, небіжчики, які перенесли складну хворобу або ж тіло яких було виявлене пізно і розклалось. Фотозйомка цих прикладів була заборонена з поваги до покійних та їхніх рідних. Але сама презентація проходила у жартівливій формі: її головним героєм став пан Картопля, якому після смерті також довелось змивати кетчуп і відновлювати фактуру.
Свою лекцію також мав провести і представник Московської церкви в Україні. Але зацікавлених у суботу вранці слухати спіч про «православні похоронні традиції й обряди» не знайшлось. Захід скасували під «благозвучним» приводом «лектор захворів».
Нові тренди бізнесу на мерцях
А тим часом православні традиції витісняють новомодні. І церква мала б давати їм оцінку. Діаманти з праху – найекзотичніша новинка похоронної індустрії. 50 грам попелу кремованого небіжчика достатньо, аби залишити сяючу згадку про близьку людину. Послуга не з дешевих – від $1,5 тис. Із допомогою спеціальної технології, пресу і добавок створюються умови для росту діаманта. Представники компанії, яка пропонує отримати коштовності з решток померлих, запевняють: тренд на «діамантизацію» покійників набув широкої популярності на Заході, а ось Україна досі пасе задніх у цій справі.
На фланзі похоронної флористики також застій. Українці вперто проявляють «пластикову» любов і шану померлим. Спроби переконати громадян, що така традиція шкідлива, не мають бажаного ефекту. Влада на місцях часом зважується і забороняє пластикові квіти під час поминальних днів. Але втручатись у похорони, які рясно уквітчують пластмасовими вінками, досі ніхто не наважувався. Тому пропозиція жалобного пластику – величезна.
Попит на живі квіти обмежує єдиний фактор – їхня вартість. За даними агенції з організації поховань, ціна одного! «живого» вінка може сягати навіть 30 тис. грн. А ця цифра здатна підняти навіть мертвого в Україні. Тому рясно уквітчують своїх небіжчиків лише наші доларові мільйонери.
А от справа догляду за могилами може вже скоро перетворитись на системний бізнес. На Rip-Expo білоруські розробники презентували онлайн-проєкт пам’яті. Мова про безкоштовну базу поховань в Україні, Росії та Білорусі. Робота з оцифрування українських кладовищ вже йде. В Києві вона завершена. Будь-хто з користувачів також може самостійно додавати інформацію про місця поховання рідних та близьких. Кожній могилі визначаються координати GPS та присвоюється ID-номер. Вже згодом автори проєкту планують створити сервіс платного догляду за могилами. Послуга буде цікавою для тих, хто не може робити це самостійно або ж перебуває далеко від місць поховання рідних. Окрім того, онлайн-база стане рекламним майданчиком для ритуальних магазинів, похоронних бюро, виробників пам’ятників…
А бізнес цей, судячи з останніх даних про смертність, нині демонструє найбільші темпи росту в Україні. Вже на листопад у Києві запланована наступна виставка похоронних «досягнень». Але живим варто пам’ятати: красивий похорон – то для них, а не для мертвих, і навіть пишна церемонія і VIP-домовина ще нікому не гарантували квиток до раю.
Микола Підвезяний, Станіслав Груздєв (фото), «Главком»
Коментарі — 0