Військовий експерт Михайло Самусь: Наступний етап війни буде для росіян ще трагічнішим

Кривава російська «спецоперація» в Україні пішла не за планом. Замість кількох годин чи кількох днів, вона триває вже майже півтора місяця. Навіть «експерти з українського питання» на російських пропагандистських телеканалах схилили голови, відводять очі і з розчаруванням визнають: «братній народ» не особливо привітно зустрів «визволителів», ЗСУ раптом з ніякої армії перетворились на «другу в Європі» військову силу, а українське керівництво нікуди не втекло, як запевняли в перші дні вторгнення федеральні канали.

Отже, і російській армії, і російському суспільству, яке затято вимагає крові українців, терміново потрібен новий «хитрий план». І він вже є: офіційно заявлено, що Кремль тепер зосередиться на «визволенні» адміністративних територій Донецької та Луганської областей, тому з київського та чернігівського напрямів росіяни свої війська забирають. Україна підтверджує: наші війська звільнили Київську область, зауважуючи, що Росія не відмовилася від наступу на Київ.

Заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Михайло Самусь в розмові з «Главкомом» оцінює скореговані плани окупантів, готовність нашої ППО і прогнозує, на коли Кремль призначив вирішальний штурм.

«Київ залишається найголовнішою ціллю ворога»

Минуло більше місяця війни. Якщо узагальнити – які за цей час втрати у військовій техніці у росіян і у нас?

Щодо Росії: саме «калібрів» у них, думаю, залишилася незначна кількість. Хоча можливо, на заводах є певна кількість вже майже готових виробів, збирання яких просто прискорюють. Але далі у них можуть початися проблеми, бо в цих ракетах застосовуються іноземні комплектуючі, які постачаються або відкрито, або під виглядом товарів подвійного призначення. Сподіваюся, що все-таки наші західні партнери їх більше не будуть постачати. І не тільки з «калібрами» можуть виникнути проблеми у подальшому використанні, а й з тими ж «іскандерами», яких у них залишилось трошки більше. Але треба зауважити, що у росіян є кілька тисяч «Точок-У».

Але у «Точок-У» не така велика дальність.

120 км. Але, з іншого боку, якщо взяти навіть територію Білорусі плюс окуповані території, то виходить такий пристойний радіус, в якому вони можуть їх застосовувати. Велика загроза буде зберігатися. Не забувайте і про ракети повітряного базування, яких у Росії ще з радянських часів залишилося багато. Якась їхня частина може бути ефективною. Тому ми кажемо, що для нас є принципово важливою протиракетна, протиповітряна оборона, бо тоді ми вибиваємо в Росії інструмент, яким вона може демонструвати свою перевагу. Тоді вони не зможуть обстрілювати українські міста, нафтові сховища, наші інфраструктурні об’єкти.

Але наші спеціалісти постійно вдосконалюють свою майстерність, бо одна справа десь на навчаннях вчитися, а інша – коле це навчання щодня просто суперінтенсивне. «Калібри» збиваються дуже часто – тобто ми вже знайшли ключики, як розпізнати і збивати ці ракети навіть нашими радянськими, по суті, системами ППО. Були навіть випадки, коли «стінгерами» збивали, які в принципі не призначені для знищення крилатих ракет.

Стосовно бронетехніки та артилерії… Очевидно, що російська армія є просто величезною, гігантом у порівнянні з українською. І не можна казати про те, що Росія втратила майже всі танки і так далі і в неї починається агонія… До агонії ще далеко. Звісно, вони зазнали краху своєї стратегічної операції і зараз намагаються перегрупуватися і піти на другий етап, аби досягти успіху на деяких напрямках.

Хоч вони і оголосили, що відводять війська з київського та чернігівського напрямків, я впевнений, що Київ залишається найголовнішою ціллю. Зараз вони просто намагаються начебто відволікти увагу. На цьому етапі вони дійсно відклали Київ, бо очевидно не можуть його взяти. Тому зараз зосередяться на тактичних або оперативно-тактичних цілях – Маріуполь, Донбас, аби оточити сили ООС. Путін же любить проводити перемовини, коли хтось в котлі. Я сподіваюся, що в котлі опиняться саме росіяни.

Якщо українські війська потенційно потраплять в котел – це буде більше моральна поразка чи військова?

Їхній військовий успіх насправді буде великий. Якщо ми виведемо наше угрупововування на Донбасі, Росія зможе розподілити свої сили, що зараз задіяні в Маріуполі, на півдні. І піти на Миколаїв, Одесу, центральні міста. Після чого планується наступ на Київ. У росіян ще є дуже багато бронетехніки. Ми знищили 600 танків, а у них ще є мінімум 600–1000, хоча не впевнений, що всі вони боєздатні. Зараз вони починають стягувати війська з різних там Південний Осетій, дістають бронетехніку з різних баз зберігання. Але її стан жалюгідний, бо повністю все розкрадено. У них в 2010 році було вкладено десь трильйон доларів на нові програми створення озброєнь та військової техніки, зокрема, бронетехніки, але все це зазнало краху. Вони просто продовжили випускати свої БТР-82, які є просто модернізованим БТР-80. А стару техніку просто розбирали та розкрадали, бо вважали, що вона вже не буде потрібною.

Вони щось зараз намагаються збирати на своїх ремонтних заводах, але ці танки в будь-якому разі будуть застарілими. В Україну в перші дні своєї «спецоперації» вони завели якраз модернізовані танки, в яких використовувались французькі матриці для електрооптичних приладів, систем управління зброєю. З двигунами новими, бронею покращеною, але ЗСУ всі ці передові танки познищували. Лишилися лише танки попереднього покоління. Причому до України тисячами поставляють сучасні протитанкові засоби, тому наступний етап війни буде ще більш трагічним для росіян.

«Путін досі не має точної інформації про те, що відбувається на полі бою»

Ще на етапі скупчення російських військ біля українських кордонів наші високопосадовці стверджували, що їх недостатньо для широкомасштабного військового наступу, попри попередження західних розвідок. Є така думка, що росіяни і не розраховували на воєнний результат. Вони вважали, що українська влада просто злякається та підпише капітуляцію. А тут раптом довелося воювати по-серйозному...

Українська розвідка і я сам, до речі, тоді казали: росіяни можуть піти у широкомасштабний наступ, але з тими силами, які в них є, це буде повна катастрофа. Насправді, це угруповування стоїть біля українських кордонів з серпня 2016 року, і, звісно, українська розвідка про це знала. Російська ж розвідка абсолютно неправильно оцінила ситуацію і, можливо, на якомусь етапі спотворила інформацію, на основі якої було прийнято рішення про проведення цієї операції. Може, вони помилилися в якихось компонентах, коли просто оцінювали статистику: у Росії 15 тисяч танків, у України – 500, у Росії 1500 літаків, в України – 100… Наші ППО вони розраховували швидко знищити своїми «калібрами». Це виглядає просто як якась гра, тобто російської розвідки просто вже не існує – це якийсь дитячий садок.

Розвідка для того й існує, аби не просто статистику вивчати, а ситуацію конкретно на місцях. Ми ж чомусь правильно свого часу оцінили обстановку: для України це буде кривава трагедія, а для Росії – просто катастрофа. Навіть не військова, а національна.

Вони ж розраховували на ситуацію, аналогічну введенню військ до Чехословаччини в 68-му році. Ґрунтуючись на неправильних доповідях та оцінці обстановки. Тут (в Україні – «Главком») освоювали мільярди доларів, доповідали, що завербували мільйони агентів, які забезпечать перехід на сторону Росії. В результаті – нічого. Проте Медведчук і компанія збудували собі особняки в Іспанії і Франції.

Тепер росіяни й самі зрозуміли, що щось «пішло не так». Це видно навіть з їхніх пропагандистських шоу. Який вигляд матиме наступний етап «спецоперації»? Що вони можуть пред’явити кровожерливому виборцю Путіна як «перемогу»?

Справді, мілітаристський угар в Росії зараз настільки розкручений, що росіяни просто вимагають крові. Як би дико не звучало, їм подобається, коли у них вдома йдуть похорони. Просто почитайте їхні коментарі щодо отих пунктів переговорів, які обговорювали в Туреччині. У них був шок просто: що за переговори з «нацистами», які можуть бути гарантії безпеки чи вступу України до ЄС? Треба просто зруйнувати нашу державу та припинити її існування. Росіяни щиро вірять, що вони роблять справедливу справу і ця територія має бути просто вичищена, їхня підтримка Путіна це демонструє. Тому чим більше буде втрат серед російських солдат, тим краще для росіян – для телевізора, їхнього інформаційного психологічного відчуття. Оголошення про припинення війни під приводом аби зберігати життя солдат, буде просто шоком.

Щодо ходу самої військової операції – вони зараз намагатимуться за будь-яку ціну взяти Маріуполь і оголосити це перемогою, тому що буде створений прямий коридор до Криму. Далі за їхнім планом буде Миколаїв, оточення Одеси, проведення морської десантної операції і об’єднання з Придністров’ям. А далі вже з півдня можна паралельно йти на центральну Україну. Хоча ж вони основним завданням оголосили звільнення Донбасу, де взагалі не просунулися…

В результаті удару по Миколаївській обладміністрації загинули чотири десятки людей

І чомусь Донбас почали звільняти з… Чернігова.

У них є завдання оточити українські війська. Але в чому перевага ЗСУ: у нас генерали воюють в дуже сучасну війну, у нас абсолютно мобільна оборона. Немає такого, що ми вперлися в якесь місто чи точку на карті і кладемо там мільйони людей. Займаються не просто географічні точки, а вигідні з військової точки зору рубежі. Війська відбиваються, знищують артилерію, повертаються, зачищають і так далі. Тобто йде ідеальна мобільна оборона.

Невже росіяни не вчаться на власних помилках? Та ж Чорнобаївка вже мемом стала…

Не вчаться. Почитайте, наприклад, мемуари про радянсько-фінську війну. Фіни просто не могли зрозуміти, навіщо війська гинуть тисячами, але все одно лізуть в ту точку, яку просто можна обійти. От Чорнобаївка – це те саме.

У цьому і є різниця між західною тактикою і доктриною, за якою зараз воюють українські генерали і офіцери, і радянською, за якою воюють росіяни… Хоча росіяни намагалися скопіювати американський підхід (ці батальйонні тактичні групи – це ж американський винахід). Але вони так і не зрозуміли, навіщо ці групи потрібні, – їх просто використовують як підрозділи. Вони досі діють за радянською традицією, коли є завдання і командири на місцях не мають права від нього відступати. От їм дали команду взяти Миколаїв чи ту ж Чорнобаївку і вони йдуть.

От чому у них загинули кілька генералів? Тому що генерали особисто прибували на місце, аби впевнитися, що ці ідіоти не можуть виконати їхній наказ. От він каже взяти Миколаїв, а вони не можуть. Цей генерал туди прилітав – і їх там всіх одразу накривали. Бо Путін завдання поставив, а Шойгу йому не може доповісти, що щось не виходить. Впевнений, Путін досі не має точної інформації про те, що відбувається на полі бою.

Під час боїв в Україні загинуло стільки російських генералів, скільки не загинуло за довгі роки в Афганістані

Але ж в Росії відбувалися певні пертурбації у військовій верхівці. Тобто певна корекція планів і пошук винуватих відбувається.

Напевно, у Путіна виникає купа запитань. От уявіть – йому кожного дня щось доповідають, якісь зведення. Якщо йому щодня кажуть, що все йде за планом, у нього виникають питання – чому, якщо все йде за планом, досі Київ, Одесу не взяли, Донбас не звільнили? Йому можуть відповідати, що нацистських батальйонів стало ще більше, бо американці їм поставляють зброю, а на це ніхто не розраховував… Впевнений, вони не можуть визнати того, що просто українці добре воюють, і в цьому є головна проблема.

Російська пропаганда, до речі, зараз розповідає, що не все так просто, бо проти них, як виявилося, воює вже не жменька націоналістів, а друга армія Європи. Тобто вже не все так однозначно і супротивник дуже серйозний.

Це, до речі, підтверджує ту тезу, що чим більше росіян буде гинути, тим для їхньої пропаганди краще. Путін рано чи пізно оголосить загальну мобілізацію, просто вимушений буде це зробити. Вони вже підтягують війська і з Вірменії, і з Таджикистану, аби в наступні два тижні провести вирішальний штурм. Ці два тижні будуть вирішальними – якщо Україна вистоїть і не допустить вирішення цих цілей росіянами, у них дійсно будуть величезні проблеми. Їм треба бути витягнути техніку з баз зберігання, провести мобілізацію, і після цього етапу, думаю, будуть проведені ще одні переговори і підписане якесь перемир’я. Бо Росія насправді не може далі рухатися.

І це перемир’я матиме абсолютно зворотній ефект для російського суспільства, бо мілітаристський угар може перейти в реальне розчарування та фрустрацію, на фоні яких може виникнути невдоволення Путіним.

Але їхній телевізор все одно розкаже про перемогу.

Звісно, можна розказати, але виникне запитання – окей, ми перемогли, але що змінилося? Головний пік, коли до Росії підуть труни, прийдеться якраз на травень. І як тільки почнеться перемир’я, інформаційний акцент просто може змінитися. Будуть великі битви, у росіян будуть величезні втрати, які досягатимуть лише убитими 25 тисяч, а з пораненими – 60-70 тисяч. Це відчуватиметься якщо не в кожній сім’ї, то в кожній соціальній бульбашці, де буде величезна кількість загиблих або зниклих безвісти. І почнеться зворотній ефект цього мілітаристського угару. Для Путіна наразі краще продовжувати війну, нарощувати кількість загиблих під розмови, що ми виконуємо велику місію, хоча нам ніхто за це не дякує.

«Треба збити ще стільки ж російських літаків, аби вони почали чухати потилицю»

Наскільки реальне застосування тактичної ядерної зброї, про яке вже в Росії відкрито говорять? Як і де вона може бути застосована?

Застосування ядерної зброї взагалі не викликає ніяких проблем у Путіна. У радянській доктрині її використання завжди було нормальним інструментом при проведенні стратегічних операцій. Якщо росіяни її дійсно вирішать застосувати, то за допомогою «Калібра», «Іскандера», аби максимально себе убезпечити. І удар буде нанесений по регіону, максимально віддаленому від Росії із розою вітрів десь на Західну Європу. Хоча росіяни можуть все що завгодно натворити, але думаю, що гіпотетично ціллю може стати центральна Україна.

Для цього треба буде створити якусь легенду, що в цьому місці розташована якась міфічна інфраструктура для створення ядерної зброї чи щось з нею пов’язане. Після цього від Заходу можуть вимагати тиску на українське керівництво щодо підписання капітуляції, інакше використання ядерної зброї буде продовжене. Звісно, що для Заходу це буде просто шок, вони до цього взагалі не готові.

Наскільки ви вважаєте серйозною загрозу Кремля бити по європейських логістичних центрах, які будуть задіяні для передачі зброї Україні?

Думаю, цього вони не зроблять, бо це відразу суттєво послабить їхні позиції. Тоді вже буде повна блокада Росії в нафтовій чи газовій сферах, що вдарить по економіці ще більше. Якщо буде нанесено удар по країнах НАТО, європейські країни просто вимушені будуть починати військову операцію проти Росії. Наприклад, Калінінград відразу буде заблокований. До речі, є інформація, що війська 18-ї дивізії з Калінінграда перекидаються на український фронт. Це означає, що російська розвідка вважає, що НАТО не наважиться воювати з Росією.

Але Росія зараз всюди фактично оголює свої кордони, захопившись українським напрямком.

Якщо Китай вирішить провести військову операцію, у Росії взагалі шансів нема. Кремль з Китаєм взагалі може воювати виключно ядерною зброєю. Можливо, китайці чекають, коли Росія використає всі свої тактичні ракети і тактичної ядерної зброї у неї просто не залишиться. Щоб ви розуміли, аби нанести удар по китайських містах тактичною ядерною зброєю, це мають бути ракети дальністю від трьох тисяч кілометрів. У Китаю хоч і є тактичні ракети, але в росіян їх було більше. І зараз, думаю, Китай потирає руки, спостерігаючи, як Росія використовує свій ракетний арсенал. Впевнений, що вони не будуть допомагати його поповнювати.

Всередині березня росіяни відрапортували, що застосували гіперзвукову ракету «Кинджал» для знищення підземного військового складу в селищі Делятин Івано-Франківської області. Але місцеві мешканці кажуть, що нічого такого не чули. Це було більше піар-акцією?

Нічого сказати не можу, бо з місцевими не контактував з цього приводу. Масово застосовувати «кинджали» росіяни не можуть, бо це нова ракета, яку вони зробили у дослідних зразках. Американська розвідка начебто сказала, що цей запуск дійсно був. Можливо, це було в рамках випробувань у бойових умовах. І, звісно, це була демонстрація і для США, і для Китаю, що у Росії є ракета, яка проходить будь-які системи протиракетної оборони. Американці стверджують, що «Кинджал» насправді є «Іскандером», адаптованим під використання з повітряної платформи. За рахунок цього, йде збільшення дальності і протиракетній обороні важко його знищувати. Але, в принципі, якщо ми ракету вже побачили, то знищимо її в будь-якому разі. Суть протиракетної оборони — побачити ракету і потім її знищити на етапі, коли вона ще не досягла гіперзвукової швидкості.

«Росіяни розуміють: «нептуни» знищать їхній Чорноморський флот за пів години»

Багато галасу наробили слова радника голови Офісу президента Олексія Арестовича про те, що ми не хочемо бомбити цілі на території Росії, бо не хочемо мати вигляд агресора. Хоча вже після цього був загадковий обстріл білгородської нафтобази. Ви свого часу казали, що Україна може застосувати протикорабельні ракети «Нептун» по морських цілях. Коли та за яких обставин це може відбутися?

Була ж історія зі знищенням російського корабля «Саратов» в Бердянську. Це ж українці спрацювали і демонструє те, що Україна має свої інструменти, як діяти на території Росії і створити там дуже погану ситуацію. Думаю, настане етап, коли будуть проводитись такі операції по критичній інфраструктурі.

Просто зараз це не на часі?

Думаю, час ще прийде. Все-таки нашому головнокомандувачу ЗСУ видніше. Ті ж «нептуни» мають бути застосовані в потрібний момент. Проблема «нептунів» в тому, що у нас їх небагато. Росіяни їх намагаються знайти, щоб знищити. Вони ж розуміють: доки існують «нептуни», їхній Чорноморський флот може бути знищений за пів години.

Треба розуміти, що цю зброю можна використати лише одного разу. В момент нашого гіпотетичного удару по Чорноморському флоту буде складна радіолокаційна обстановка, в небі буде знаходитись багато повітряних цілей. Якщо Росія почне морську десантну операцію, буде застосовано багато російської авіації, і в цей момент якраз можна буде застосувати «нептуни». І не тільки по десанту, а й по Севастополю.

Ви казали про втрати танків, а як щодо авіації?

Думаю, треба, як мінімум, ще стільки ж збити. Росіяни декларують більше тисячі присутніх у них літаків, але реально у них є десь 500–600. Ми збили 130 і якщо збити ще стільки ж, то вони почнуть дуже чухати собі потилицю. Тут вже суть навіть не в кількості збитих літаків, а в розумінні того, що літак, який, залітає в український повітряний простір, гарантовано буде збитий. Хоч тисячу літаків приганяйте.

Суть в насиченості нашої ППО. От ми кажемо, що нам треба багато комплексів Patriot. Вони можуть захоплювати цілі на відстані 300 кілометрів, а застосовуватися на відстані ста. Тобто ми створюємо таку бульбашку навколо себе. Це вже не радянські системи ППО, а комплекси, що розроблялися для протидії «калібрам», «іскандерам» з відповідною ефективністю. Але їхнє надання нам – це вже політичне рішення.

«Нам потрібна західна артилерія, бо радянська закінчиться»

Яка іноземна зброя, що вже була нам надана, продемонструвала себе найбільш ефективно? А без якої, в принципі, можна було б і обійтися?

Якщо брати наступний етап війни, ми будемо вже на 100% залежати від західних поставок. Радянська зброя вичерпує свій ресурс в будь-якому разі. Нам треба мати тисячі одиниць легкої бронетехніки, тому що в нас мобільна оборона. Нам треба буде проводити мобільний наступ, і для цього потрібні тисячі «хаммерів» або інших броньованих машин.

А нам їх нададуть?

Не бачу взагалі жодних проблем. Хіба що у Байдена може бути «афганський синдром», коли він залишив купу техніки талібам. В України і близько немає того, що отримали афганці. Нам потрібна західна артилерія, бо радянська за цієї інтенсивності бойових дій у нас закінчиться. Західні комплекси можуть діяти дальністю в 300 кілометрів, що надасть нам перевагу. Це фактично ті самі «іскандери», грубо кажучи. Тобто треба думати про те, аби переозброювати на ходу українську армію на західні зразки.

Хоча радянська зброя у нас закінчується, у наших союзників – країн колишнього Варшавського договору – ще є певна кількість стволів, боєприпасів радянського зразка. На певний час цього може вистачити. Але треба розраховувати на те, що війна у нас буде довгою, аби переколошматити та утилізувати цей весь радянський російський металобрухт. Тому треба розраховувати на ті засоби, які є у американців, – ту ж високоточну артилерію, реактивні системи залпового вогню… Це надасть нам величезну перевагу, у Росії таких систем просто немає.

А на свій оборонпром ми можемо розраховувати?

«Укроборонпром» зараз не може ефективно працювати, бо росіяни знають, де знаходяться ці заводи. Пам’ятаєте удар по «Артему»? Звісно, можна говорити про перенесення виробництва в приховані місця. Налагодити випуск високоточних боєприпасів десь у підвалах можна, але це точно не будуть масові випуски. Тому нам треба говорити про те, аби переносити виробництво того ж конструкторського бюро «Луч» на територію сусідніх держав. Зрозуміло, що це потребуватиме часу. Тому поставки західної високоточної артилерії відбуватимуться швидше.

Думаю, за наступні тиждень-два, коли росіяни зроблять свій останній «кидок мангуста» на Донбасі (умовна назва російської «спецоперації». Так зазвичай називають помилкові випади, аби спровокувати змію на кидок – Ред.), де зазнають невдачі і краху, нам було б непогано починати потужні контрнаступальні дії. Для цього буде потрібна високоточна потужна артилерія. Звісно, можна робити як росіяни: кидати м’ясо і закидати десятками тисяч загиблих, а можна робити розумно, як українці роблять.

Наскільки росіянам саме живою силою можуть допомогти з Північної Осетії, з Білорусі?

До речі, з Осетії до нас відмовилися їхати триста людей. Це дещо каже про їхній морально-психологічний стан і неготовність лізти в м’ясорубку. Хоча, насправді, у тих же білорусів вистачає ідіотів без мізків в тій же десантурі, які хотіли би показати себе. Притому що Лукашенку вся ця історія з потенційним воєнним трибуналом непотрібна. Він хоче відвертітися.

Наскільки Україна може залучити живу силу на допомогу? Вже було заявлено про створення Іноземного легіону…

Сильна сторона Іноземного легіону в тому, що до нього відбираються професійні люди, які мають досвід проведення спеціальних операцій. Ці підрозділи нам потрібні для реалізації дій в тилу, аби здійснювати точкові, але дуже болючі удари. Цю піхоту ми маємо використовувати вже для зачистки територій після ударів авіації, артилерії, реактивних систем залпового вогню і так далі для виконання спеціальних завдань.

Дуже часто експерти говорять про ключові дні-тижні, часові рамки. На ваш погляд, коли українців зможуть видихнути?

В основному, аналітики й прогнозували критичні терміни до кінця квітня. Бо протягом першого місяця Росія зазнала повного краху свого першого плану і зараз починається реалізація «плану Б». Не виключаю,що Білорусь знову почне демонструвати готовність до участі у війні, розтягуючи українські сили, аби вони не могли сконцентруватися на Донбасі і на Півдні. Бо у нас зараз, наприклад, склалася досить сприятлива обстановка в напрямку Херсона і Мелітополя. Якщо Україна зараз проведе контрнаступальну операцію і впаде Херсон, Мелітополь, Маріуполь, росіяни можуть забути про оточення Донбасу.

Павло Вуєць, «Главком»