Михайло Самусь: Люди в Криму, виїжджайте – часу обмаль

Початок українського контрнаступу підтвердив президент Володимир Зеленський, але перебіг дій на фронті поки малозрозумілий пересічним обивателям. Поки російські пропагандисти та офіційні особи на всі лади запевняють, що контрнаступ провалився не почавшись та розповідають про втрати західної техніки, українська сторона коментує події більш стримано. Відомо, що станом на зараз перший етап контрнаступу відбувається на трьох напрямках: фланги Бахмута, захід Запорізької області, та захід Донеччини на межі із Запорізькою областю. На вихідних стало відомо про звільнення українськими військовими від окупації кількох сіл – Новодарівки, Сторожового, Левадного, Макарівки, Благодатного, Лобкового, Нескучного.

Також є інформація, що ЗСУ атакують на південний захід від Оріхова Запорізької області. Гаряче від вибухів у таких тимчасово контрольованих окупантами містах як Токмак та Бердянськ. Речники ЗСУ натякають, що через таку розпорошеність зусиль української армії противник не може зрозуміти, звідки буде завданий основний удар та де будуть задіяні стратегічні резерви. Окупант, відповідно, нервує, намагаючись заткнути одночасно всі діри.

Заступник директора Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння з міжнародних питань Михайло Самусь в інтерв’ю «Главкому» розповідає, що саме зараз відбувається на фронті, чи завадив планам українського командування підрив Каховської ГЕС та закликає тікати з Криму, поки путінський міст ще якось функціонує. 

– Ситуацію треба сприймати реально, об’єктивно та позитивно, – закликає Самусь. – Те, що відбувається зараз, я б назвав розвідкою боєм на різних напрямках із метою формування додаткових умов. Йдеться про продовження shaping operations, але в більш активній фазі, коли на полі бою встановлюються бойові порядки ворога – перевіряється їхня міцність і знаходяться слабкі місця. Зокрема, коли виявляється скупчення артилерії, позиції особового складу, інших компонентів оборони ворога, можна по них працювати артилерією, високоточними засобами, авіацією і у такий спосіб формувати умови вже для більш потужних наступальних дій. А те, що під час цієї розвідки боєм вдається фактично проривати оборонні рубежі і звільняти українські території, звісно, слід сприймати тільки дуже позитивно.

Очікувати на спротив, який вчинять росіяни, цілком можна було, тому навряд чи для когось це реально стало несподіванкою. Уже місяці три як публікувалися оборонні лінії, які вони будували більше, ніж пів року, і які розтягнулися на тисячі кілометрів. Якщо щось будується пів року, це не означає, що воно зроблено якісно, але, тим не менш, ці три лінії оборони є. Навряд чи хтось, хто попередньо цікавився цією темою, вважав, що цю лінію оборони можна спокійно пройти. Це дуже важка та небезпечна праця, і легкої прогулянки точно не буде. І треба пам’ятати про ту ціну, яку українські Збройні сили платять за це просування.

Зараз працюють малі групи, проводять розвідку боєм, але і їм вдається звільняти територію

Наскільки катастрофа на Каховській ГЕС сплутала карти ЗСУ? Бо раніше й так вважалося, що нема сенсу починати контрнаступ зі звільнення лівого берега Херсонщини через складність та великі ризики такої операції.   

Десантна операція – один із найресурсозатратніших та найбільш ризикованих тактичних прийомів. Якщо уявити, що ми зараз проводимо десантну операцію з форсування Дніпра, навіть до того, як було зруйновано Каховську дамбу, у будь-якому разі росіяни могли би своєю авіацією завдати великої шкоди нашому десанту. Нам треба було б організувати дуже потужне ППО, а без сучасної авіації це робити важко. Гіпотетично можна, але через те, що в росіян є ті ж самі коректовані авіабомби, це б створило великі проблеми для забезпечення висадки десанту.

Тому, думаю, що й до руйнування дамби українське військове командування не розглядало цей напрямок удару як основний. Можливо, вже за певної позитивної динаміки на інших напрямках, можна буде провести й десантні операції на лівобережжі Дніпра в Херсонській області. Уже зараз йде інформація, що російське командування свої сили звідти відтягує на Запорізьку область. І якщо далі ця позитивна динаміка триватиме, вони будуть вимушені всі сили туди перевести, вважаючи, що на Херсонщині нам нічого не світить. І цим українське командування може скористатися – провести навіть обмежені десантні операції, але з рішучими цілями, що можуть мати свій ефект. Зокрема, створювати більш сприятливі умови для дій наших сил на Запорізькому напрямку.

Підрив Каховської греблі не мав кардинально вплинути на плани контрнаступу

фото з відкритих джерел

«У Криму Росія знищить усі промислові об’єкти та об’єкти інфраструктури»

Днями росіяни підірвали ще одну греблю – уже у Запорізькій області біля Новодарівки. Звісно, це не масштаб Каховської, але вони й надалі будуть робити ставку на створення таких природних перешкод? Для нашого командування подібні сценарії означають заминку у подальшому просуванні?

Звісно, коли ви плануєте операцію і бачите мости та греблі, які можна використати для переміщення військ, то дуже ймовірно, що їх уже не буде, коли ви до них наблизитесь. Тому ви повинні мати можливість форсувати водні перешкоди у кількох запланованих місцях за відповідного забезпечення вже в умовах, коли стаціонарних споруд, які діяли в мирний час, просто не існуватиме. Це абсолютно нормальна ситуація.

Я б хотів звернути увагу на інший аспект – росіяни при відході будуть знищувати все, що тільки можна. І це стосується не тільки гідротехнічних споруд. Наприклад, у Криму вони знищать будь-які промислові об’єкти та об’єкти інфраструктури, аби створити умови, у яких неможливо буде жити. Росіяни завжди так себе поводять, коли йдуть з окупованих територій, – можна просто подивитися, що було в Київській, Херсонській, Харківській областях і так далі. Навіть до війни під час розподілу Чорноморського флоту у військових частинах, що віддавали Україні, розетки виривалися зі стін, шпалери знімалися, дверні коробки… Про унітази я взагалі мовчу, у них вічна з ними проблема. Якщо росіян швидко викурити, вони встигнуть знищити мало, якщо будуть довго виходити – знищуватимуть максимально.

Але з Криму вони все-таки, мабуть, підуть в останню чергу.

Це їхні проблеми. Перебуваючи в блокаді, вони можуть там вмерти, перетворитися на попіл чи вплав намагатися добратися до Новоросійська. Нас не цікавить, як вони там будуть вмирати чи намагатися врятуватися. Багато варіантів у них не буде, коли ти в блокаді, а з усіх сторін на тебе наступають.

Військовий експерт Михайло Самусь: «Сучасні Збройні сили – це не техніка. Ми побачили, що «леопарди» – це не магічні тварини»

фото з відкритих джерел

Але ж там не тільки військові, а й цивільні, зокрема, лишилися ще з українськими паспортами.

І це також їхні проблеми. Усі, хто хоче, мають сьогодні можливість виїхати з Криму, поки стоїть міст. Просто спокійно сідайте в машину та виїжджайте, бо часу залишилося не так багато. Кожної секунди в цей міст може прилетіти. Бо коли почалася активна фаза просування на південь, з кожним метром зростає ймовірність, що таке може статися.

Про якісь приблизні терміни цього викурювання окупантів із зайнятих ними територій можна говорити?

Жодних термінів немає, є тільки умови для просування вперед. Це тільки росіяни на 9 травня перемоги собі влаштовують і хотіли взяти Бахмут.

Росіяни при відході будуть знищувати все, що тільки можна

Ці всі умови для подальшого просування вперед, на вашу думку, наразі створені?

Ці умови створюються, коли відбувається удар Himars по Токмаку, йдуть удари по Бердянську, Мелітополю та інших населених пунктах. Знищення командних пунктів, особового складу, складів із боєприпасами, будь-якої логістики – це і є створення умов, коли противник не може оборонятися ефективно. Бо не можна оборонятися без командувачів, без лінії зв’язку, боєприпасів і всього іншого.

Українські сили в ході першого етапу контрнаступу звільнили кілька сіл

фото: ЗСУ

Можливо, ви чули висловлювання генерала Сергія Кривоноса, який ставить успіх цього контрнаступу під сумнів. Зокрема, він вважає, що не треба було його починати, поки Україна не дістане нормальну підтримку авіації.

Я не згоден із цим. Авіація в нас буде лише наступного року. Якщо ми зараз дамо супротивнику місяців вісім просто позиційної війни, то Росія скористається тим, що в неї ресурсів набагато більше, ніж у нас. Якщо ми за пів року отримаємо першу ескадрілью F-16, це буде супер, але нічого не змінить. 50 літаків ми отримаємо за рік, а за цей рік Росія побудує нову армію, яка в них була до 24 лютого 2022 року. Для них не є проблемою набрати за цей час мільйон військовослужбовців та відремонтувати три тисячі старих танків, які будуть їхати-стріляти. Росіяни набудують ще більше фортифікаційних споруд, позицій, завалять військами південь. І скільки б у нас літаків не було, усе одно ж піхота має пройти цей шлях.

Крім того, не забуваємо про Білорусь – за ці пів року вони можуть спокійно зібрати там сто тисяч військових (плюс триста тисяч на півдні, я вже не кажу про Донбас) і почати нову операцію на трьох напрямках, зокрема, на Київ. Як нам допоможуть ті дванадцять F-16?

«Ми побачили, що «леопарди» – це не магічні тварини»

Є таке старе військове правило: той, хто наступає, має мати перевагу в живій силі в кілька разів, ніж той, хто обороняється. Чи при цьому контрнаступі це правило працює? 

Це правило Другої світової війни, зараз кількість та співвідношення взагалі не мають значення. Якщо Збройні сили працюють як єдиний ударний комплекс, а координати противника визначаються в реальному масштабі часу та передаються на командний пункт, де ухвалюються рішення на знищення високоточними засобами цих цілей, то вам усе одно, скільки у вас і противника піхоти. Піхота має бути високомобільною і також включеною в мережево-центричну систему – тобто мати повну тактичну обізнаність щодо розташування цілей противника та надавати повну інформацію, аби артилерія зачищала проходи піхоті та бронетехніці. І тоді який сенс у тому, що у вас в окопах сидить сто тисяч людей, які постійно перемелюються артилерією, високоточними засобами, авіацією? Тисячі дронів, які висять у повітрі, для того і призначені, аби кожен командир, починаючи з командира відділення, мав цю тактичну обізнаність. А його інформація водночас була включена в загальну систему, яка б працювала для того, аби вище командування спокійно могло застосовувати артилерію та високоточні засоби.

Яка військова техніка, яку передали нам західні партнери, ще не задіяна в контрнаступі та в подальшому може вплинути на розстановку сил на фронті?

Ще раз повторюся, що сучасні Збройні сили – це Network-centric warfare (мережево-центрична війна), а не техніка. Ми побачили, що ті ж «леопарди» – це не магічні тварини, які просто беруть і розкидають противника, а лише частина мережево-центричної системи. Якщо така система у вас нагалоджена і працює, то будь-яка техніка зі своїми бойовими можливостями до неї інтегрується і виконує ці завдання. А якщо ви не знаєте, де перебуває противник, куди вам рухатися, не можете визначити координати цілей, то будь-яка техніка буде безкорисною. Підходи Першої та Другої світових війн зараз не працюють.

Коли стане зрозуміло, що попередній етап контрнаступу завершився і почався основний?   

Спочатку йде розвідка боєм, потім вводяться резерви, основні сили. Основні сили вже мають дійсно здійснювати прорив оборони на визначених місцях, щоб виходити на оперативний простір. Зараз працюють малі групи, що проводять розвідку боєм, але їм вдається навіть за таких умов звільняти територію. Коли підуть основні сили, це вже буде масування зусиль, військ і, якщо це буде організовано мережево-центричним підходом, то матиме ефект.

Павло Вуєць, «Главком»