Людмила Денісова: Мене тримали в ізоляції

До початку повномасштабної війни однією зі звичних розваг у політичній тусовці було обговорення того, кого звідки звільнять і кого туди призначать. Російська агресія загальмувала цей процес: Верховна Рада зараз дуже обережно ухвалює кадрові рішення, аби не розхитати в критичних умовах ту систему, що якось працює. Проте як тільки окупаційні війська були відкинуті від столиці, знову почали курсувати чутки про те, що Офіс президента готує гучні кадрові рокіровки.

Першою у жертви принесли уповноважену з прав людини Людмилу Денісову. У монобільшості її звинуватили в тому, що з початку війни вона не виконувала своїх повноважень щодо організації гуманітарних коридорів, захисту та обміну полонених, протидії депортації людей та дітей з окупованих територій. Окрім цього, у провину Денісовій поставили те, що вона надто багато часу проводить у Європі замість того, аби допомагати мешканцям окупованих територій. Ще одна претензія стосувалася того, що омбудсменка аж надто активно та натуралістично описувала сексуальні злочини російських військових аж до зґвалтування малюків чайною ложкою. При цьому в Офісі генпрокурора підкреслили, що... нічого не знають про такі випадки.

Утім справжньою причиною опали Денісової можна вважати те, що вона є чужаком для нинішньої владної команди. Свого часу Денісова була обрана з великими складнощами – у минулому скликанні Ради її кандидатуру просунув «Народний фронт», депутаткою від якого вона була. Зараз «Фронт» розчинився в повітрі, «дах» Денісової в особі ексміністра внутрішніх справ Арсена Авакова потрапив в опалу, тож дивно лише те, що позбавитись її монобільшість вирішила тільки зараз.

У розмові з «Главкомом» колишній омбудсмен доводить, що її звільнили незаконно і дорікає, що влада весь цей час просто не хотіла її слухати.

«Нового уповноваженого реально обрати місяці за два»

У який момент ви відчули, що владна команда готується до вашого звільнення і шукає привід для нього? Чи це стало для вас сюрпризом?

Сюрпризом для мене це не стало, бо спроба звільнити мене в парламенті вже була десь п’ять місяців тому, але на це не вистачило голосів в парламенті. Я дізналася від самих народних депутатів, що на моє звільнення почався збір підписів.

Коли мені закидають, що я щось не робила, то я й не маю права робити щось замість державних органів — ті ж гумкоридори, обмін полоненими… Це повноваження Мінреінтеграції. Є постанова Кабміну, якою визначено, як саме організовуються обміни. Вона для службового використання, і створена спеціальна комісія щодо реалізації цих питань, яку очолює міністр Ірина Верещук. Я ще в березні пропонувала пані Верещук допомогу в плані того, аби виводити на ту ж Москалькову (російський омбудсмен) і на інших, хто раніше з тієї сторони працював над останнім обміном, який відбувся у вересні минулого року. Але мене тримали в ізоляції. Я ж маю право бути прийнятою президентом, прем’єром. Я писала кілька листів ще навіть до воєнного стану і пропонувала, аби мене прийняли, аби довести ситуацію з правами людини і передати доповідь. Глава Офісу президента відповідав мені, що дуже вдячний за ту роботу, що я роблю, і настане час, коли вас запросять.

А в чому полягає природа цієї ізоляції? Вас вважають близькою до ексміністра МВС Арсена Авакова, вас висував на цю посаду «Народний фронт», який вже канув в небуття. Тобто це просто тому, що ви були чужою для цієї команди?

Ну, я ж не можу за них давати відповіді. Але напруженість зростала і завершилась тим, чим завершилась. Безумовно, я мала працювати з органами державної влади в такому воєнному стані. Але я була обмежена тим, що мене припинили запрошувати і до Верховної Ради, і до Офісу президента. Мене не включали в робочі групи щодо обміну, щодо тимчасово переміщених громадян. Хоча я володію достатньою інформацією, бо ми співпрацюємо з багатьма правозахисними організаціями, зокрема, тими, що діють на окупованих територіях. Працівники нашого Офісу уповноваженого працюють в усіх регіонах — навіть в окупованому Херсоні. Ми публічно про все інформували, бо за мандатом уповноважений зобов’язаний доводити до влади ситуацію щодо дотримання прав громадян.

Ви кажете, що вас не пускали до президента. У вас є якийсь особистий конфлікт з главою Офісу Андрієм Єрмаком?

Та тут же не про особистості. При моєму звільненні порушили закон, процедура була неправильною. Під час воєнного стану за законом не можуть бути припинені повноваження президента, Верховної Ради, Кабміну та уповноваженого з прав людини. Вони всупереч всьому використали нову норму, яку нещодавно, 12 травня, парламент проголосував. І вона може бути розповсюджена не тільки на мене, а на всіх посадовців, яких призначає Верховна Рада, окрім тих, яких призначає президент та Кабмін. Це і Рахункова палата, Конституційний суд, Центральна виборча комісія… В 55-й статті Конституції чітко виписано, що кожна людина має право звернутися до уповноваженого, а зараз його просто немає.

А хто, до речі, до обрання нового омбудсмена виконує його обов’язки?

У цій інституції немає виконувачів обов’язків, за законом вона єдиноособиста. Для того, щоб уповноважений працював, утворюється секретаріат. Якщо уповноваженого немає, то для кого працює секретаріат? І дуже багато речей робиться саме за дорученням уповноваженого.

Коли можна очікувати обрання вашого наступника?

Раніше на те, аби просто розглянути це питання на комітеті, йшло місяця півтора-два. Триватимуть перевірки, кандидатів будуть висувати правозахисні організації, все треба буде проговорити. Це все виписано в спеціальному законі. Але не можна точно сказати, як воно реально буде: може, знову приймуть спрощену процедуру. Проте за звичайною процедурою багато чого потрібно зробити, і це реально, думаю, займе місяці два. Але зараз воєнний стан, гинуть люди і залишитися зараз без уповноваженого…

«Просто потрібен був хайп, аби звільнити Денісову, бо вона вредна»

Чи може бути змінена норма, що омбудсмен не може бути молодшим за 40 років?

Вони можуть що завгодно зробити, у них же є законодавча ініціатива.

Чи пов‘язуєте ви своє звільнення з хейтом вашої доньки, яка оприлюднила малюнок зґвалтованої дитини?

Чесно, я не знаю, з чим це пов’язано, але все треба робити за законом. Мені просто висловили недовіру, а аргументацію я, на жаль, не почула. Окрім того, що Верещук за мене виконувала повноваження, якими я взагалі не була наділена. Хоча цей функціонал саме вона й мала виконувати. І чомусь саме вона була доповідачем під час висловлення мені недовіри. У мене є своя оцінка цього, але я її залишила при собі. Я взагалі не критикувала владу за ці понад 90 днів, коли йдуть бойові дії.

Але на мене чинився політичний тиск через родину. Мої діти багато чого пережили, бо я багато років у політиці. Моя донька давно працює психоаналітиком, у неї є своя практика. До чого тут я? Просто потрібен був хайп, аби звільнити Денісову, тому що вона вредна.

Людмила Денисова: Звільнення для мене не було сюрпризом (фото: wikimedia.org)

«Зґвалтування військовими – це тактика війни Російської Федерації»

Вам дорікали тим, що ви розповсюджували жахливі історії про звірства російських військових. Наприклад, ґвалтування немовлят росіянами. Інколи здавалось, що це вигадки, бо таке навіть важко придумати у хворобливому стані. Генпрокурор Ірина Венедіктова при цьому заявила, що ніяких матеріалів від омбудсмена про ці випадки не надходило. Навіщо ви тоді їх оприлюднювали, якщо злочин не можна довести?

Ті звернення, які було спрямовано особисто на мене, було передано до Офісу генпрокурора і я це довела, коли давала свідчення. 8 квітня ми передали звернення з відеопідтвердженням про зґвалтування 40 дітей. За мандатом уповноважений повинен інформувати і опікуватися жертвами. Наприклад, 19 травня Європарламент чітко визначив, як саме має працювати комісія, що створена за резолюцією ООН для розслідування злочинів Російської Федерації на нашій території. Там чітко виписано, що інформацію треба шукати в інтернеті, соціальних мережах, аби слідчі могли вийти на відповідні докази. Але уповноважений не може звернутися до правоохоронних органів за самих потерпілих.

Я спілкувалася з єврокомісаром з прав людини Дунею Міятович, яка сама з Боснії і Герцеговини, і вона мені казала, що не треба зараз очікувати цих звернень від жертв. Бо люди просто налякані. Деякі звернення починають надходити за 30 років: чоловіки розповідають, що були зґвалтованими. Така міжнародна практика. У нас є звіти Unicef, які робили виїзди та моніторинги на окуповані території та фіксували численні випадки зґвалтувань. І про ці зґвалтування та інші види насильства треба говорити. Тому що в тій же резолюції Європарламенту чітко виписано, що зґвалтування російськими військовими на території України проводяться систематично, повсюди, з особливою жорстокістю, і це є тактикою війни Російської Федерації. Це ж не я видумала.

Стосовно тих фактів, що я оприлюднила, у мене немає конкретних прізвищ, це конфіденційна інформація. Мені їх передавали психологи, це проєкт Unicef, у них є звіт про це все. Офіс генпрокурора може його запитати і з нього дізнатися про зґвалтування, суїциди та все інше. Просто ці люди ще не готові йти до слідчих, хоча є й ті, що звернулися.

Я розповідала всьому світу про тортури, які скоюють росіяни відносно наших військовополонених, коли вони поверталися з полону. Бо вважаю, що розповідати про злочини Російської Федерації, – це є наша зброя і це буде переконливо для тих іноземних держав, які приймають рішення надавати нам зброю і запроваджувати санкції проти Росії.

Павло Вуєць, «Главком»