Білорус, який воює за Україну: Після цієї війни ми скинемо Лукашенка

Рядовий білоруського батальйону Збройних сил України Віктор (Лєши) Савич з побратимами набираються військового досвіду, щоби звільнити Білорусь
Рядовий білоруського батальйону Збройних сил України Віктор (Лєши) Савич з побратимами набираються військового досвіду, щоби звільнити Білорусь
Фото надане Віктором Савичем

Віктор Савич – боєць батальйону Кастуся Калиновського

У березні цього року президент Володимир Зеленський закликав іноземних добровольців допомогти Україні у війні з російським агресором. Згодом глава МЗС Дмитро Кулеба повідомив, що захищати Україну від російських окупантів їдуть уже близько 20 тисяч воїнів з 52 країн світу. Одним з таких є рядовий білоруського батальйону імені Кастуся Калиновського Віктор Савич з позивним Лєши. В інтерв’ю «Главкому» він розповів про свою мотивацію воювати проти Росії, утиски білорусів на батьківщині, слабку підготовку солдатів білоруської армії і про те, як, на його думку, впаде режим Путіна.

«Росія – спільний ворог»

Батальйон імені Кастуся Калиновського був створений на початку повномасштабної агресії Росії проти України. Ви одразу до нього долучилися? Яка ваша головна мотивація?

Я брав участь у білоруських протестах 2020 року, а взагалі в опозиції – з 2006-го. У серпні 2021-го довелося тікати з Білорусі, на той час на мене вже завели карну справу. Я нелегально перейшов кордон Литви, здався тамтешнім прикордонникам і отримав політичний прихисток. А 28 лютого, як тільки мені видали документ про прихисток, записався до територіальної оборони і виїхав до пункту збору Яворів. Там дізнався, що формується білоруський батальйон і зробив усе, аби у ньому опинитися.


Батальйон Кастуся Каліновського складає присягу (Фото: Facebook-сторінка батальйону)

Батальйон Кастуся Каліновського складає присягу (Фото: Facebook-сторінка батальйону)

У нас воюють білоруси з абсолютно різними поглядами, але всі об’єднані бажанням звільнити свою країну. Бо Росія – це ворог, Лукашенко – це ворог, багато наших близьких і друзів перебувають у заручниках. Всі мають конкретну мету – спочатку ми допоможемо Україні, а потім скинемо наш режим.

Білорусь – чи не єдина країна пострадянського простору, яка після 1991 року не воювала і не мала жодного конфлікту з Росією. Це тому, що ми фактично під окупацією з 1994 року. Ви навряд чи знаєте, але якщо у Білорусі на вокзалі замовити квиток білоруською мовою, касир може викликати міліцію і ви отримаєте 15 діб арешту.

Під яким приводом?

Лайка, хуліганство, непокора співробітнику міліції. Будь-яка адміністративна стаття. На моїй батьківщині білоруська мова – під негласною забороною.

Сам громадянин Лукашенко казав, що нічого значущого не можна промовити білоруською. Бо є дві великі мови: російська і англійська.

У нас скорочується кількість шкіл з білоруською мовою викладання, триває політика русифікації. Нам втокмачують, що ми всім зобов’язані Росії і що Ленін створив Білорусь.

Я закінчив Гомельський державний університет ім. Франциска Скорини за спеціальністю «державне управління». На першому ж занятті за спеціальністю нам оголосили, що історії державного управління у Білорусі не було, тому вивчаємо, як було у Росії. Перша тема – Петро І…

Склад білоруського Міноборони складається здебільшого з росіян. Всі відповідальні посади займають особи, які або народилися у Росії, або вчилися у російських воєнних училищах і тривалий час жили у РФ. Тому для мене участь у цій війні – це не тільки допомога братському українському народу, це війна зі спільним ворогом.

У мирному житті ви чим займалися?

Сам я родом з Білорусі, народився в місті Орша, все життя прожив у Гомелі, а останні сім років – у Мінську. Мені 32 роки, до від’їзду з Білорусі я був директором деревообробного підприємства. Продукцію ми постачали до Європи. Але потім ця галузь перейшла, скажемо так, до юрисдикції держави і зараз ніхто не купить у Білорусі ліс за ринковими цінами, якщо не лояльний до режиму. Неугодним завищують ціни і це змушує людей закривати бізнес.

«Три роки в армії Білорусі не співставні з трьома днями у ЗСУ»

Підготовка у білоруській армії сильно відрізняється від української?

Я особисто не служив у білоруській армії, але побратими, які служили у Силах спеціальних операцій (ССО) Білорусі, кажуть, що три роки у ССО не зіставні з трьома днями тут у нас. Підготовка зовсім іншого рівня, нам пояснюють прості і логічні речі, наприклад – у тебе бронежилет спереду, відповідно, стійка така-то при стрільбі. Цьому не вчать у білоруські армії.

Командири у нас тут справжні, бойові, їх поважають. Дідівщини нема. У білоруській армії тебе нічому не вчать, ти будуєш дачі генералам, а офіцери отримують звання не за бойові задачі, а за толерантність до режиму.

«Російська армія у Білорусі почувалася як на окупованій території»

Як білоруси ставляться до війни в Україні, на чиєму вони боці?

Близько 20-30% мають проросійську позицію, бо дивляться білоруське телебачення. Якби не воно, то було би десь 7%

Ще близько 30% активно проти війни і готові до дій на кшталт диверсій на залізниці – це справа рук наших партизанів. Загалом, російська армія у Білорусі почувалася як на окупованій території. А українська сторона справно отримувала всі дані про пуски ракет, вильоти авіації, пересування ешелонів.

Якось спіймали хлопців, що робили на залізниці диверсії, прострелили коліна. Партизани знають про цей випадок і попри все диверсії продовжуються.

Решта – люди з позицією «моя хата з краю». Їх загалом все влаштовує, мають якийсь дохід, якесь харчування, більш-менш у теплі. Це таке «болото».

Врешті на антивоєнний протест вийшло значно менше людей, ніж у 2020-му проти Лукашенка. Чому так?

Бо за останні два роки з Білорусі виїхали від 300 до 800 тис. осіб. І перед цим ще близько мільйона, за роки правління Лукашенка. Левова частка – через політичні переконання.

Нечисленних активістів, які залишилися, постійно залякують. Можуть забрати з роботи і арештувати, катувати, бити. Сам факт того, що люди вийшли на мітинг, вже є подвигом.

Підтримати Україну вийшли тисячі, потім їх затримали і закинули по 20 осіб до чотиримісних камер.

При цьому коли тобі дають 15 діб арешту, не факт, що ти після цього терміну вийдеш, бо можуть дати по 6-7 таких термінів поспіль. Бувало, що людина і два роки так відсиджувала.


Під час протестів 2020-го співробітники міліції штрикали Віктора «трояндою» з битої пляшки, вибили шість зубів і перебили ногу (Фото надане Віктором Савичем)
Під час протестів 2020-го співробітники міліції штрикали Віктора «трояндою» з битої пляшки, вибили шість зубів і перебили ногу (Фото надане Віктором Савичем)

Скільки бійців у вашому батальйоні зараз?

Не можу називати точні цифри. Близько пів тисячі.

Це не так і багато, якщо 30% білорусів активно проти російської агресії. Є певні юридичні перешкоди?

Наш батальйон – не єдине формування, у якому служать білоруси. Просто наше – суто білоруське. Між тим білоруси воюють у багатьох українських підрозділах.


Шолом бійця батальйону добровольців із Білорусі (Фото: Facebook-сторінка батальйону)

Шолом бійця батальйону добровольців із Білорусі (Фото: Facebook-сторінка батальйону)

Єдина перешкода – це законодавство Республіки Білорусь, яке чітко забороняє такого роду діяльність (участь у добровольчих формуваннях може бути розцінена як участь у приватній військовій кампанії, – «Главком»). Але ніхто з цих білорусів не вважає режим Лукашенка легітимним, тож можна сказати, що перешкод немає, і зараз ми упираємося більше у можливість прийняти людей.

Заявок величезна кількість і обчислюються вони трьома нулями. Але ми не можемо одразу взяти 10 тис. людей і сказати, що це бойовий підрозділ. Має бути кістяк з тих, хто має бойовий досвід, з тих, хто пройшов підготовку і вміє стріляти, і лише до них підтягуються новобранці. Ми не російська армія і не кидаємо людей у бій, як гарматне м'ясо.

Але дійсно, не всі готові їхати воювати за Україну, такі використовують відмовку, що це, мовляв, «не наша війна».

А білоруси, які емігрували в Україну?

Чимало з них вивезли сім’ї і вступили до тероборони. Водночас треба розуміти, що вони стикаються із тими ж складнощами, що і всі емігранти, в них діти, вони не отримують соцдопомоги, часто вони є єдиними годувальниками, а піти воювати – значить залишити свою родину. Це складний крок, бо така людина розуміє: якщо з ним щось станеться, у сім’ї не буде підтримки.

«Фізично і морально ми вже готові звільняти Білорусь»

Ви би хотіли отримати українське громадянство? Наскільки це важливо для вас і ваших побратимів?

Я хочу мати білоруське громадянство і повернутися до Білорусі. Думаю, нам потрібно буде вдруге для цього зібратися з побратимами.

До приїзду в Україну я пів року прожив у Литві і отримав замовлення на будівництво 12 дерев'яних будинків, покинув це все у замороженому стані. Якщо після цієї війни ми не зможемо одразу зайти на територію Білорусі, я повернуся до Литви.

Тобто мене можливість отримання українського громадянства не цікавить, хоча я люблю Україну, маю українське коріння.

Я не думаю, що у батальйоні Калиновського є люди, які приїхали за громадянством. До нас приїжджають саме через бажання допомогти Україні і звільнити Білорусь. А гроші чи громадянство не відіграють значної ролі.

Ви кажете, що буде потрібно вдруге зібратися. Для збройного звільнення Білорусі від режиму Лукашенка?

Так, я маю на увазі саме це. І сподіваюся, що цього разу все вдасться. Але навіть якщо після війни ми не зможемо одразу зайти і звільнити Білорусь, найближчим часом все одно буде підходящий момент. Фізично і морально ми вже готові. Порівняно з білоруськими військовими, наша підготовка буде значно вищою. Тому ми просто почекаємо, а потім із задоволенням закінчимо процес, який розпочався у 2020 році.


Білоруські добровольці, після перемоги України у війні з Росією, хочуть повернутися на батьківщину і скинути режим Лукашенка (Фото: Facebook-сторінка батальйону ім. Кастуся Калиновського)

Білоруські добровольці, після перемоги України у війні з Росією, хочуть повернутися на батьківщину і скинути режим Лукашенка (Фото: Facebook-сторінка батальйону ім. Кастуся Калиновського)

На вашу думку, як довго триватиме війна в Україні?

Я вважаю, що впродовж 3-4 тижнів активні бойові дії закінчаться. У Путіна немає нічого, що можна було би назвати перемогою. ЗСУ успішно стримують окупанта, на багатьох ділянках переходять у контрнаступ.

У нас є інформація, що Путін наказав економити техніку і так званий російський наступ буде продовжуватися саме за рахунок живої сили. Але російська армія демотивована, вояків «ЛДНР» кидають у бій без бронежилетів, з гвинтівками Мосіна-Нагана. Нам відомо, що росіяни розстрілюють дезертирів, ми бачимо, які щасливі ті, хто змогли здатися.

Активна фаза війни 3-4 тижні. А що потім?

Думаю, маршем-кидком буде звільнено окупований Донбас, українські війська вийдуть до адмінкордону з Кримом. Далі продовжуватимуться різного роду провокації з боку РФ. Думаю, зараз вони на загальну мобілізацію все ж не підуть.

Але, можливо, за пів року російська влада, щоби сублімувати невдоволення людей, розв’яже нову агресію проти України, оголосить загальну мобілізацію, спробує наступати на великих ділянках фронту, але буде швидко знищена. Ця фаза триватиме кілька тижнів. У підсумку – державний переворот і зміна режиму в РФ.

Михайло Глуховський, «Главком»


Якщо ви знайшли помилку в тексті, виділіть її мишкою та натисніть Ctrl+Enter
Коментарі ()
1000 символів залишилось

Читайте нас Google News Telegram

Про використання cookies: Продовжуючи переглядати glavcom.ua ви підтверджуєте, що ознайомилися з Правилами користування сайтом і погоджуєтеся на використання файлів cookies Згоден   Про файли cookies