Щоб приховати російське походження нафти, формується непрозорий ринок
Останніми тижнями Росія збільшила поставки нафти ключовим споживачам і таким чином поставила під сумнів свій статус вигнанця на світових енергетичних ринках. Схема доставки товару вже відпрацьована: криваву нафту возять танкери з позначенням «пункт призначення невідомий».
За даними TankerTrackers.com, експорт нафти з російських портів до країн-членів Європейського Союзу, які історично є найбільшими покупцями російської нафти, у квітні зріс приблизно до 1,6 млн барелів на день. Хоча у березні, після вторгнення в Україну, цей показник був на рівні 1,3 млн барелів на день, пише The Wall Street Journal. Таку ж динаміку фіксує Kpler, інший постачальник даних про експорт нафти.
Щоб приховати російське походження нафти, на наших очах формується непрозорий ринок. Покупці не хочуть купувати російське, бо стурбовані репутаційними ризиками. Тому нафта з російських портів дедалі частіше відправляється до «невідомого пункту призначення». За даними TankerTrackers.com, з 1 по 24 квітня в танкери без запланованого маршруту було завантажено понад 11,1 млн барелів, це більше, ніж до будь-якої країни призначення.
Обсяг експорту російської нафти до європейських портів
Однією з причин того, аби приховувати походження російської нафти, є гострий дефіцит цієї сировини: країнам-імпортерам потрібно підтримувати економіку та запобігати подальшому зростанню цін на паливо. Зі свого боку компанії та нафтові посередники прагнуть торгувати нафтою спокійно, уникаючи будь-якого покарання за сприяння бізнесу, який фінансує військову машину Москви.
Нові реалії нафтового бізнесу
Використання схеми «невідоме призначення» означає: така нафта доправляється на більші судна в морі і вивантажується. Потім російська нафта змішується з іншою – не російського походження. Ця практика була відома у раніше, вона дозволяла експортувати нафту з країн, які потрапили під санкції – таких, як Іран та Венесуела.
За словами трейдерів, на ринку також пропонуються нові сорти нафтопродуктів, які отримали назву латвійської та туркменської нафти, розуміючи, що вони містять значну кількість російської продукту.
Продаж нафти для Росії є визначальним джерелом для економіки та державних витрат. Країна намагається продавати нафту в тих же обсягах, що й до війни, інакше це загрожує величезній нафтовій промисловості країни-агресорки. Вже у березні, коли експорт з Росії дещо просів, це відразу призвело до зростання запасів та зниження виробництва на деяких нафтопереробних заводах.
США, Великобританія, Канада та Австралія першими заборонили імпорт російської нафти. Але ЄС більше залежить від російських енергоносіїв, імпортуючи з Росії 27% потрібної йому нафти. Європейські лідери обговорювали, чи вводити ембарго також, але досі не діяли, оскільки намагаються балансувати між бажанням ізолювати Росію і не нашкодити власній економіці.
Проте падіння попиту вже відбилось на цінах на російський товар. За даними трейдерів, популярний сорт російської нафти, відомий як Urals, вже коштує на $20-30 нижче Brent. До вторгнення він, як правило, коштував на долар-два нижче Brent.
Велика частина російської нафти все ще чітко позначена місцем призначення на транспортних документах. Румунія, Естонія, Греція та Болгарія у квітні закупили російської нафти удвічі більше у порівнянні з березнем. Також значно зросли обсяги поставок нафти для Нідерландів, найбільшого покупця в Європі, та Фінляндії. «Йдеться про дешеву енергію, тому це може тривати, доки не буде повного ембарго», – вважає Саймон Джонсон, колишній головний економіст Міжнародного, валютного фонду професор економіки Массачусетського технологічного інституту, який досліджує нафтову геополітику.
Благородні плани
Чиновники ЄС розробляють план ембарго на російську нафту, яке, ймовірно, буде запроваджуватися дуже поступово. Не всім навіть такий хід до смаку: скажімо, Угорщина не збирається приєднуватися до санкцій Європейського Союзу проти російських нафти та газу. «Угорський народ не може платити за цю війну, тому ми не підтримаємо впровадження санкцій щодо постачання газу та нафти», – зазначав глава МЗС Угорщини Петер Сіярто.
Водночас Берлін, який дуже довго вагався і намагався знайти компроміс між совістю та гаманцем, схоже, схилився в бік України і заявив, що збирається стати незалежним від імпорту російської нафти до кінця 2022 року. Найближча мета – скоротити обсяги купівлі вдвічі до середини року.
Проте вже згодом міністр економіки і клімату Німеччини Роберт Габек зробив ще оптимістичнішу заяву. «Сьогодні я можу сказати, що ембарго стало прийнятним для Німеччини», – заявив урядовець, про що повідомила Süddeutsche Zeitung.
Багато компаній вже вирішили не продовжувати контракти з російськими виробниками і замінюють російський імпорт іншими постачальниками, повідомило міністерство економіки та клімату Німеччини.
Путін сподівається на Індію
Допомога Путіну в такій ситуації прийшла з Азії. Обсяги закупівлі російської нафти Індією після вторгнення в Україну суттєво зросли. За підрахунками Reuters, Індія закупила у Росії більш ніж вдвічі більше сирої нафти за останні два місяці (24 лютого-24 квітня), ніж за весь 2021 рік – щонайменше 40 млн барелів, тоді як за весь 2021-й – всього 16 млн барелів. Індійські нафтопереробники купували нафту зі знижкою, тоді як багато європейських трейдерів ігнорували російський товар.
«Ми намагаємося максимально ізолювати споживачів від цінових шоків, але ми також повинні захистити наші прибутки... тому ми купуємо російську нафту», – сказав представник одного з індійських нафтопереробних заводів, який відмовився назвати ім’я.
Політичний аспект таких купівель замовчується: хоча Нью-Делі і закликало до негайного припинення вогню в Україні, воно прямо не засудило злочинні дії Москви. Захищаючи імпорт Індії нафти з Росії, міністр нафти країни Хардіп Сінгх Пурі заявив, що закупівлі Індією в Росії «є незначною частиною загальної потреби країни в нафті».
Вашингтон уже заявив, що не заперечує проти того, щоб Нью-Делі купувало російську нафту за ринковими ставками, але застеріг від різкого зростання імпорту, оскільки це може перешкодити відповіді США на війну в Україні. Аналітики стверджують, що імпорт російської нафти в Індію може зменшитися, оскільки повномасштабне впровадження санкцій Європи та США з середини травня та кінця червня додатково ускладнить логістику цього бізнесу.
«Потужності індійських нафтопереробних заводів для переробки російської нафти обмежені, а крім того, можуть виникнути і логістичні проблеми внаслідок посилення санкцій Європи та США проти Росії», – сказав Джованні Стауново, сировинний аналітик UBS Group AG.
«Індія ніколи не була крупним імпортером російської нафти – у цьому не було необхідності, бо Індія, по суті, розташована недалеко від Близького Сходу (де розташовані інші потужні постачальники)», – зазначає у коментарі «Главкому» енергетичний експерт Михайло Гончар.
«По-перше, врахуйте, що і Індії, і Китаю РФ продає нафту не за ринковою ціною, а десь не третину дешевше. Тобто вже РФ з цього отримує менше, ніж могла б. По-друге, якщо подивитися на динаміку закупівель Індією російської нафти і припустити, що вона зберігатиметься такою впродовж наступних місяців і за рік становитиме близько 240 млн барелів (а це 24 млн тонн) за рік, то це не такі високі показники. Для порівняння: тільки Польща експортує 15 млн тонн на рік», – пояснив Гончар.
Ще один великий покупець російської нафти зі значними знижками – Китай. Але і з ним не все так просто…
Чи врятує Москву Пекін?
На початку квітня Путін зробив чітке повідомлення керівникам енергетичного сектору країни: потрібно спланувати скорочення західного імпорту, перемістивши фокус з Європи на Азію.
З точки зору Кремля, ця директива має сенс. США, Велика Британія та Австралія вже заборонили імпорт російських енергоносіїв. Європейський Союз перебуває під дедалі більшим тиском з боку США та таких членів, як Польща та Литва, щоб запровадити ембарго на російську нафту та газ у відповідь на війну Москви в Україні.
Водночас, на думку аналітиків, азіатські ринки не зможуть замінити РФ європейських покупців.
«Якщо ЄС все-таки запровадить повну заборону, я не бачу, як азіатські ринки зможуть компенсувати цей попит. Можливо, Росії до кінця 2022 року доведеться скоротити видобуток нафти на 30%», — коментує Харі Сешасаї, співробітник американського аналітичного Центру Вудро Вілсона.
На даний момент ЄС не має «єдиної позиції» щодо будь-якого ембарго проти російської енергетики, заявив глава дипломатії Євросоюзу Жозеп Боррель. Німеччина та Угорщина стурбовані можливістю різкого зростання вартості енергоносіїв, якщо вони перестануть купувати російські нафту та газ.
Тим не менш, Лідія Пауелл, старший науковий співробітник дослідницького фонду Observer Research Foundation зі штаб-квартирою в Нью-Делі, вважає, що «це питання часу, коли Європа введе ембарго на російську нафту та продукти». У підсумку це може призвести до скорочення світового ринку нафти на 4 млн барелів на день.
Є також суто технічний нюанс: різні країни виробляють нафту різної щільності, і, наприклад, старішим нафтопереробним підприємствам державного сектору Індії буде нелегко перейти з близькосхідної, американської та латиноамериканської нафти, з якою вони зараз працюють, на російську сказав Пауелл.
Південна Корея та Японія, які входять до десятки найбільших покупців нафти в Росії, також зіткнуться з жорстким осудом з боку США — їх основного союзника із безпеки — якщо вони спробують отримати більше нафти, кажуть експерти. «Сеул має нового проамериканського лідера в обраному президенті Юн Сук Йолі, що робить ще менш імовірним, що він ризикне вступати в протиріччя з Вашингтоном», — нагадує старший директор Корейського економічного інституту Америки Трой Стангароне.
Але ще є Китай. Найбільший у світі імпортер нафти в 2020 році придбав третину всієї російської нафти. Та, за словами президента та засновника Пекінського Центру Китаю з питань глобалізації Ван Хуяо, у країни є свої обмеження.
«Залежність Китаю від імпорту нафти означає, що Пекін повинен підтримувати хороші відносини з усіма своїми основними постачальниками, і не стане псувати цю дружбу, зменшуючи закупівлі в деяких країнах, щоб більше купити у РФ. Безстроковий карантин у Шанхаї та зростання випадків Covid-19 у Пекіні також гальмують економічне відновлення країни. У Китаї немає попиту на ще більшу кількість нафти», – запевняє Ван Хуяо.
Михайло Гончар додає: Китай намагається діяти обережно, аби не потрапити під вторинні санкції з боку Заходу. «Від цілої низки контрактів на закупівлю російської нафти китайські компанії вже відмовились. Так, Китай поки що буде видавлювати з РФ ще більші знижки, але разом із тим, діятиме обережно», – зазначає експерт.
Гончар також підкреслив, що у випадку запровадження ЄС ембарго на купівлю нафти у РФ чи, принаймні, суттєвому скороченні, Росія не зможе відновити довоєнні обсяги продажів. Кому ще продавати? «Йтиметься тільки про категорію країн із тоталітарною формою правління, де питання купівлі енергоресурсів вирішуються на вищому політичному рівні. От на таких покупців Росія може розраховувати», – зазначив Гончар.
Наталія Сокирчук, «Главком»
Коментарі — 0