Данило Гетманцев: Рекомендую заробляти гроші та економити

Економіка України – на воєнних рейках. У районах бойових дій підприємства не працюють і не всі з них можна перенести у безпечніші місця. Порти, через які відбувався експорт українських товарів, заблоковані, порушена логістика всередині країни.

При цьому курс гривні зафіксований, але вже відбувається певна лібералізація на валютному ринку, що мало би свідчити про стабілізацію ситуації.

Але за пряниками йдуть батоги. Комітет Верховної Ради з питань фінансів, податкової та митної політики схвалив законопроєкт 7311-д, який скасовує багато пільг, що були надані українським підприємцям на початку воєнного стану. Водночас підвищується військовий збір, що має наповнити бюджет, але створить додаткове навантаження на бізнес.

Голова комітету, «слуга» Данило Гетманцев в інтерв’ю «Главкому» пояснює, на які гроші живе зараз Україна, які покупки не варто робити і чому необхідно скасовувати послаблення для бізнесу.

«Ефект від підвищення військового збору – приблизно $1 млрд на рік»

Чому депутати скасували звільнення від ПДВ і мита при імпорті компаніями-спрощенцями? Хто лобіював цю норму?

Зазначена норма була прийнята наприкінці березня, коли існувала реальна загроза дефіциту в Україні товарів народного споживання. Проблему вдалося вирішити, перезапустивши економіку, перевівши її на військові рейки внаслідок прийняття урядом цілої низки своєчасних рішень. Проблема дефіциту вирішена і рішення про звільнення від ПДВ і мита вже не має сенсу. Ба більше, воно завдає шкоди державному бюджету та вітчизняним товаровиробникам, тому підлягає негайному скасуванню.

Чому підвищується ставка воєнного збору? Скільки грошей цей крок може принести до бюджету?

Мені здається, причини підвищення ставки військового збору у війну не потребують пояснення. Сьогодні абсолютний пріоритет – це потреби армії, тому відбувається консолідація всіх наявних резервів. Це один з них. Ефект – приблизно мільярд доларів на рік.

Внаслідок нових законодавчих змін і ваші «улюблені» євробляхи знову не можна буде безмитно завозити?

Ви дарма іронізуєте. Тільки ідіот може ставитися до дешевих автівок негативно, проблема ж не у цьому. Проблема у несправедливості, коли цілий бізнес отримував дохід за рахунок уникнення від оподаткування. Це абсолютно неприйнятно. Власне, ми це припинили ще до війни.

Дозвіл ввозити дешеві автівки для всіх був викликаний тим, що внаслідок бойових дій знищено величезну кількість транспортних засобів. Людям дали можливість їх поновити. Але це знову призвело до розквіту бізнесу на уникненні оподаткування та величезних черг на митниці. Виходить шокуюча для наших партнерів річ: з одного боку, ми просимо у всього світу гроші на війну, а з іншого – витрачаємо свої власні на кілометрові черги автівок біля кордону. Питання виникають також у військових, які не можуть ввезти автівку.

Данило Гетманцев: Курс досі зафіксований, але сам факт послаблення валютообмінних операцій свідчить про стабільність гривні

На які гроші зараз живе Україна? Бо ми ж розуміємо, що ВВП падає, надходження податків зменшується, багато підприємств не можуть працювати через бойові дії.

Бюджет березня ми перевиконали навіть за мирними показниками, бюджет квітня перевиконали у частині податкової служби, але істотно недовиконаємо за надходженнями з митниці. Причина – вже згадане рішення про звільнення від оподаткування товарів, які постачалися щоби уникнути можливого дефіциту.

Але витрати на війну коштують бюджету учетверо більше, ніж у відносно мирний час (до повномасштабного вторгнення – «Главком»). Мирного бюджету недостатньо навіть з урахуванням того, що ми урізали всі видатки розвитку, всі капітальні видатки. Тому нам необхідна допомога партнерів і розміщення облігацій внутрішньої державної позики. Під час останнього випуску ми розмістили таких військових облігацій на 13 млрд грн, але цього недостатньо.

З тих грошей, що нам позичають партнери, дуже невелика сума йде безпосередньо до бюджету і може бути використана на видатки. Більшість цієї допомоги – це військова, негрошова і допомога нашим країнам-сусідам на розміщення біженців. Ми працюємо над тим, аби обсяг цієї допомоги збільшувати. За розрахунками Мінфіну, недонадходження до державного бюджету на сьогодні складають $5-7 млрд на місяць. Ми маємо компенсувати цю діру за рахунок допомоги наших партнерів. Ситуація складна і змінюється щотижня. Боротьба йде за кожну копійку, що надасть нам можливість вистояти.

А як плани виконуються та перевиконуються плани податкових надходжень, якщо у нас купа підприємств не працює?

Поки що це вдається зробити за рахунок консолідації зобов’язань за минулі періоди. Безперечно, поточні платежі впадуть. Але з іншого боку, ми робимо все можливе, щоб перезапустити непрацюючі підприємства, евакуюємо їх на захід.

Раніше українська влада фактично воювала з МВФ, вибиваючи з нього кредити і торгуючись за реформи, на яких вони наполягали. Чи стало зараз простіше?

Зараз це – екстрена допомога. МВФ нам виділив вже $1,4 млрд і відкрив рахунок для допомоги, яка є безумовною. Йдуть перемовини про додаткові транші.

Але стосовно переважної більшості вимог МВФ та партнерів, я б врешті припинив ці одвічні торги. Ми повинні стати членами ЄС, це питання фізичного виживання. Вимоги партнерів – це приведення наших суспільних відносин у відповідність до елементарних вимог законності, верховенства права та антикорупції. Про що ми сперечаємося? Ми одночасно хочемо красти і жити за законом? Хочемо високі пенсії і відсутність податків? Мені здається, війна повинна нас зробити більш дорослими. Ми повинні перестати вірити у дива та намагатися перехитрити весь світ. Ми повинні вирішити: або нам потрібен ЄС за їхніми правилами, або потрібне гуляй-поле без правил, без законів, без грошей.

Які у вас прогнози щодо стану економіки у випадку, якщо війна затягнеться або, наприклад, закінчиться просто зараз? І щодо падіння ВВП, і щодо курсу гривні, бо ми бачимо, що зараз купівля валюти нібито лібералізується.

Деякі валютні обмеження знімають, тому що гривня стабільна і нема жодних передумов, аби вона знецінювалася. Навіть не курс, а стримування інфляції – це стратегічне завдання, яке ми тримаємо на контролі, Нацбанк цим займається щохвилинно.

Питання щодо конкретних цифр стану ВВП та його падіння наразі дуже спекулятивне, бо ми не знаємо, як завершиться війна і коли. МВФ прогнозує, що падіння ВВП складе 35%, прогноз від Світового банку – 45%. Але всі ці прогнози дуже умовні, ми не можемо зараз говорити точно про якісь конкретні цифри. У будь-якому випадку, я більш оптимістичний у прогнозах, бо знаю, як ми боремося за кожний відсоток ВВП.

Які наші експортні позиції зараз найбільше страждають через заблоковані порти?

Порти – головна проблема, бо перевалка через залізницю є меншою за обсягом. Тут ще проблема у тому, що ми не маємо залізничної колії як у Європі. Разом з тим, ЄС та Велика Британія повідомили про скасування квот для нашої продукції. Це означає, що ми зможемо постачати більший перелік товарів до ЄС. Проблема лише в логістиці, яку ми вирішуємо.

Поставки чого ми зараз можемо збільшити?

У першу чергу – сільськогосподарська переробка, товари харчування. Це рішення дає нам можливість розвинути промисловість і виробляти товари з високою доданою вартістю, які раніше ми не могли постачати до Європи.

Наприклад, біоетанол – паливо, що є продуктом переробки сільськогосподарських культур. Якщо ми можемо постачати його до ЄС без обмежень та мит, у нас з’являється можливість додаткової переробки кукурудзи.

Ми ж розуміємо, що для Євросоюзу це – політичне рішення. Раніше мізерні квоти на поставки того ж українського меду до ЄС вичерпувались за лічені дні. І це були для наших сусідів кроки для захисту свого ринку. Як тепер українська продукція може замістити європейську на їхньому ж ринку? І які тепер там будуть запобіжники проти експансії українських конкурентів?

Ми будемо працювати над тим, аби посунути їхніх виробників. Це питання вільної конкуренції, і слава Богу, що нам дали можливість вільно конкурувати з європейськими виробниками, включатися в їхні виробничі ланцюги. Тепер все залежить тільки від нас.

Але ж саме по собі це рішення не означає, що вал наших продуктів одразу піде до ЄС.

Ми дуже цього хотіли б, але це залежить від якості продукції, ціни, відповідності європейським стандартам. Це, до речі, питання тієї ж корупції – якщо сертифікація буде відбуватися у нас з порушеннями, ми втратимо ринок ЄС. Але сьогодні це питання вже тільки у наших руках.

«У нас нема механізму, аби надавати допомогу лише тим, кому вона дійсно потрібна»

Ви можете оцінити, наскільки Україна після 24 лютого втратила свій економічний потенціал?

Ми втратили багато у виробництві металу. Якщо до війни виробляли 20 млн тонн, то зараз – на 8 млн тонн менше, тому що знищені деякі заводи. Щодо

сільськогосподарського виробництва, ми засіяли 80% площі – непоганий результат, але все ж це 80%, а не 100%. Безперечно, внаслідок окупації ми втрачаємо економічний потенціал, але катастрофи немає. Як поки що немає і конкретних цифр.

Через війну Україна втратила майже половину виробництва металу (Фото: bukinfo.com.ua)

Наскільки активно відбувається евакуація підприємств з районів бойових дій?

Повернулися до роботи 60% співробітників, які працювали до 24 лютого. Дійсно, є знищені підприємства – наприклад, у Херсоні величезна фабрика з виробництва яєць. Але ми боремося за кожне підприємство – із зон бойових дій, де є загроза окупації, переміщуємо на захід України. Вже десь 450 підприємств переміщено і їхня кількість зростає щодня. Постійно у роботі у нас півтори тисячі компаній.

Ми ж розуміємо, що це не металургійні підприємства, а які саме?

Це різні підприємства – і великі, і малі. Так, металургійні евакуювати неможливо.

Ви розділяєте песимістичні прогнози Світового банку про невтішні наслідки для економіки не тільки України, а взагалі щодо ситуації у світі і з продовольством, і з падінням виробництва?

Якщо нічого не робити, песимістичні прогнози дійсно справдяться. Але ми робимо перевалки, сухі порти, тобто альтернативи традиційним портам.

Ба більше, ми розуміємо, що незалежно від того, як все завершиться, ми вже не будемо країною-транзитером, у нас буде інша філософія економіки. Ми перетворилися у країну, яка має максимально інтегруватися в економіку ЄС, включатися в їхні виробничі ланцюги і брати участь у виробництві.

Мер Дніпра Борис Філатов в інтерв’ю «Главкому» заявив, що пільги для ФОПів, введені на час війни, є шкідливими. Мовляв, у містах, де нема активних бойових дій, ресторани заповнені, а податки ніхто не платить. Чи не вважаєте ви за необхідне цю схему якось змінити?

Ми не бачимо великої втрати від того, що ми звільнили маленькі підприємства від сплати податків. А от через пільги на митниці бачимо великі втрати – десь приблизно мільярд доларів, і зараз їх будемо ліквідовувати. А малий бізнес нехай працює, забезпечує себе і не вимагає допомоги від держави.

Одноразову допомогу у 6500 грн від держави зараз отримують навіть ті, хто не залишився у країні. При цьому всередині країни зарплати урізаються через економічну ситуацію. Чи ви не бачите у цьому певного дисбалансу?

Люди отримують допомогу від держави за втрату роботи. На жаль, у нас була і залишається велика частка тіньової економіки і відсутні механізми, щоби надавати допомогу точково, саме тим, кому вона дійсно необхідна. І відсіювати тих, хто її насправді не потребує.

Тому використовуємо існуючі механізми. Більшість громадян отримує цю допомогу обґрунтовано, і це найголовніше. Якщо хтось отримує без належних підстав – це вписується у допустимі втрати з урахуванням обставин.

Є ж не тільки фінансова, а й гуманітарна допомога, яку роздають у регіонах, де і так є, умовно кажучи, все – електрика, газ, працюють магазини.

Я вам більше скажу – її продають. І це вже інша проблема, це мародерство. Війна сприйнята більшістю наших людей як зло, з яким треба боротися об’єднуючись, але є певні особи, які використовують її для власного збагачення. Це покидьки.

А щодо того, кому роздається гуманітарна допомога – переселенці в основному перебувають на заході України. Я б не робив тут якихось обмежень за територіальним принципом, але, безперечно, збільшив би контроль за розподілом цієї допомоги.

Яким чином?

Починаючи від митниці. Обов’язковий огляд і подальший контроль за рухом допомоги, аж до кінцевого споживача. І ми це повинні зробити, аби не дискредитувати гуманітарну допомогу як таку.

«Золотовалютні резерви вищі, ніж були до війни»

Зараз зі зрозумілих причин в українських підприємств нема такого попиту на газ. Чи не варто знову переглянути механізм сплати ренти на його видобуток всередині України?

Наше рішення щодо збільшення ставок ренти є абсолютно обґрунтованим. Якщо ціна на газ буде нижчою і попиту не буде, то і рента залишиться на тому ж рівні. Якщо ж буде вищою, то це буде приносити, і вже приносить, додаткові надходження до державного бюджету.

Що би ви порадили українцям у цій невизначеній економічній ситуації? Куди вкладати гроші?

Я б їм порадив не купувати автомобілі і не вкладати гроші у предмети довгострокового споживання. Рекомендую економити гроші, заробляти гроші, навіть якщо платять менше, ніж до війни, і планувати своє життя на поствоєнний період, коли економіка буде відновлюватися і зростати. Ми ж все одно будемо будувати європейську заможну країну так, як ми це планували до війни, але вже трошки в інших умовах.

Тобто, умовно, пральна машина зараз – це не той предмет, в який варто гроші вкладати?

Якщо у мене є певні заощадження, то, зважаючи, що військові дії ще не завершилися, логічно ці заощадження зберегти на крайній випадок. Якщо я буду купувати сьогодні пральну машину, напевно, для мене це буде інвестицією не досить розумною. Можна потерпіти і зі старою.

І в якій валюті ви радите ці заощадження тримати?

Гривня є стабільною валютою, на відміну, до речі, від рубля. Їй люди довіряють і правильно роблять.

Наскільки українське суспільство опанувало перший страх війни і як швидко буде відновлюватися бізнес-клімат, зокрема, у столиці, куди масово повертаються жителі?

Ну, от якщо на початку квітня продовжували працювати 40% людей (від тих, що працювали до повномасштабного вторгнення, – «Главком»), то зараз їх вже 60%, і буде ще більше.

Безперечно, є різниця між Києвом і, наприклад, Харковом. Київ вже відновлюється і бізнес там відновлюється, ми по податках це бачимо. А у Харкові все залежить від близькості до бойових дій і короткострокових прогнозів.

Харків був одним з основних донорів бюджету. Наскільки він просів?

Сьогодні надходження до бюджету від Харківської області складають 1,99 млрд грн або 94,3% від плану. Тобто є недовиконання.

Люди повертаються з-за кордону тому, що бачать, що життя тут налагоджується чи у них просто закінчуються гроші?

Мені здається, вони розуміють, що настала нова реальність. Що у цій реальності війна буде близько, незалежно від того скільки будуть продовжуватися активні бойові дії. І або їм треба назавжди залишатися за кордоном, або повертатися і перемагати у тилу так само, як наші бійці перемагають на фронті.

Уряд обіцяє не підвищувати ціну на газ для побутових споживачів і для теплокомунального сектору. Наскільки це реалістично та наскільки центральна влада буде їм у цьому допомагати?

Уряд зробив все для цього можливе, стабілізувавши тариф на енергоносії.

Чи планується ліквідація граничних цін на дизельне паливо, бо трейдери не можуть працювати у збиток?

Це питання до Міністерства економіки. По-воєнному жорстке питання. Очевидно, що досі дії міністерства на ринку пального важко назвати вдалими.

Лібералізація на валютному ринку може бути індикатором того, що ситуація якщо не стабілізується, то стає більш прогнозованою?

Курс досі зафіксований, але сам факт послаблення валютообмінних операцій свідчить про стабільність гривні і наявність відповідних передумов.

Можливо це прозвучить шокуюче, але краще ніж будь-де були готові до кризи у фінансовій площині. Бо ми пережили кризи у 2009 році, потім у 2014-му. Наші банкіри, наші державники у банківській сфері є експертами з криз. Тому, власне, вони так чітко і грамотно зреагували на все і зараз можна послаблювати валютообмінні операції і та інші валютні обмеження.

Тобто Європа менш готова до таких стресів?

І Росія, як ви бачите, також, хоча вони готувалися. Наша банківська система надліквідна, золотовалютні резерви Нацбанку вищі, ніж до війни. Кредитування йде, можливо, не так, як нам би хотілося, але достатньо жваво. Ми зараз кредитували посівну, і всі ці процеси проходять достатньо непогано. Як для війни – так точно.

Павло Вуєць, «Главком»