«Байрактар» з сюрпризом. Легендарний безпілотник роками «тренували» обходити російську ППО

Коли говорять про безпілотники Bayraktar TB2, зазвичай захоплюються дальністю, висотою польоту, вагою вантажу, який він може взяти на себе. Утім є ще одна важлива деталь: ця техніка не просто непомітна для російських радарів – вона їх навмисне оминає завдяки рокам «тренувань». Американський військовий експерт Трент Теленко впевнений, що саме це є найбільшою небезпекою для ворогів турецької «пташки». «Тексти» переказують простою мовою насичений технологічними термінами тред.

Уявімо, що ваше спорядження для перехоплення радіохвиль точно визначає позицію ворожого радара. Додатково у вас є хороші цифрові карти місцевості, і ви можете передбачити, де радар «бачить» цілі, а де – не «бачить». При цьому хибно думати, що зона покриття радара – це правильне коло. Залежно від рельєфу місцевості та потенційних перешкод покриття може бути «пощербленим», як на цьому прикладі.

Це означає, що безпілотник або ракету можна «провести» через ці «шпарини» в покритті радарів – до самої цілі. Від себе додамо, що це чимось нагадує просочування через кімнату, повну лазерних променів, коли жодного з них не можна торкатися.

Розробляти такі маршрути «манівцями» – окрема наука. Найкраще нею володіють у Центрі роботи з боєприпасами ВВС США на авіабазі Барксдейл (Stand-off Munitions Activity Center, SMAC). Вони вибудовують траєкторії для ракет і безпілотників для всіх підрозділів, що стикаються з високотехнологічними загрозами у зонах забороненого доступу (Anti-Access Area Defense, А2AD).

Приклад таких зон – розміщена в Криму система С-400 з ілюстрації вище.

Фахівці SMAC, серед іншого, планували авіаудари по Сирії під час операції 2018 року, коли були підозри на використання там нервово-паралітичного газу. Для розуміння масштабів роботи цього центру – в 2017 році вони виконали планування для 1700 цілей «повітря-земля». Прокладання маршруту може зайняти кілька днів і потребує кількох «імітаційних запусків» ракет або безпілотників. При цьому ймовірність результативного потрапляння в ціль досягає 70–90%.

Утім, натякає Теленко, не лише хлопці та дівчата зі SMAC щодня удосконалюють свої навички «літати манівцями». Це роблять також турки на «Байрактарах».

«Найважливішою частиною комплексу є програмне забезпечення для планування місії цифрового картування для маршрутизації дронів і обходу інтегрованих засобів протиповітряної оборони. Турецькі безпілотні апарати уже п’ять років працюють в Лівії, Сирії та Вірменії – причому, проти російських ППО. Все це «прокачане» програмне забезпечення для планування таких місій передається зараз Україні разом із ТВ2», – пише Теленко.

«І будь-який цифровий «урок», який «вивчає» Туреччина під час своїх операцій, можна копіювати точно, дешево та в необмеженому обсязі. Саме це постійно оновлюване і майже ідеальне цифрове відтворення отриманих тактичних уроків є справжньою загрозою високотехнологічної війни безпілотників. Саме те, що українські військові зараз демонструють на російській армії», – додає він.