Українці можуть писати секретний заповіт: як його правильно скласти

Серед безлічі форм заповітів найцікавішою можна назвати «секретну». Такий документ також містить у собі розпорядження спадкодавця, однак його зміст залишається абсолютно невідомим для всіх, окрім нього, до моменту смерті. Детальніше про те, що таке секретний заповіт та як його скласти, розказав адвокат, партнер адвокатського об’єднання BSB Partners Олексій Швидкий, пише «Сьогодні».

Зміст Цивільного кодексу України визначає секретний заповіт як розпорядження спадкодавця, яке визначає долю належного йому майна та містить вказівки немайнового змісту, зроблене у письмовій формі і підписане ним особисто, розповідає експерт.

Як скласти секретний заповіт?

Необхідно скласти заповіт на папері таким чином, щоб жодна особа не могла довідатись про зміст заповіту, та вкласти його в конверт.

Також потрібно зазначити місце і час його складання, надійно заклеїти конверт. Це і буде секретний заповіт.

Нотаріусу відводиться особлива роль у цьому випадку, оскільки заповіт посвідчується ним без ознайомлення зі змістом.

«Нотаріус повинен роз’яснити заповідачу, що текст такого заповіту має бути викладений так, щоб розпорядження не викликало неясностей чи суперечок після відкриття спадщини», – каже адвокат.

Секретний заповіт подається нотаріусу особою, що його склала, у заклеєному конверті. На конверті має бути особистий підпис заповідача.

Якщо підпис на конверті проставлений заповідачем не в присутності нотаріуса, заповідач повинен особисто підтвердити, що підпис на конверті зроблений ним.

Необхідно заздалегідь подбати про те, яким чином нотаріус зможе пересвідчитись, що вимоги заповіту виконані.

«Небажано вказувати вимоги, які неможливо виконати або перевірити, наприклад: поховати прах на горі Еверест, розвіяти його з літака над Атлантичним океаном або запустити у космос», – жартує Олексій Швидкий.

Нотаріус ставить на конверті, у якому міститься секретний заповіт, посвідчувальний напис про посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту, скріплює його печаткою і в присутності заповідача поміщає його в інший конверт та опечатує.

На конверті вказуються персональні дані, такі як:

• прізвище, ім’я, по батькові;
• дата народження заповідача;
• дата прийняття на зберігання цього заповіту.

Відповідно до статті 1255 Цивільного кодексу України та статті 8 Закону України «Про нотаріат», нотаріус не має права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.

Секретний заповіт приймається нотаріусом на зберігання без складання опису. Недотримання вимог зберігання заповіту є підставою для визнання його недійсним. Про прийняття секретного заповіту на зберігання нотаріус може видати заповідачу за його бажанням відповідне свідоцтво.

Якщо наміри заповідача змінилися і він бажає скасувати свій заповіт, достатньо подати заяву і отримати назад свій конверт із секретним документом. При цьому підпис заповідача на заяві про скасування секретного заповіту має бути нотаріально засвідченим.

Оголошення секретного заповіту

Після отримання достовірної інформації про смерть спадкодавця наступним кроком буде призначення нотаріусом дня оголошення заповіту.

Про це він повідомляє членів сім’ї та родичів відповідним листом, якщо місцезнаходження їх відоме, а якщо невідоме – шляхом відповідного оголошення у друкованих засобах масової інформації.

Після цього в присутності зацікавлених осіб і двох свідків нотаріус відкриває конверт, у якому зберігається заповіт, і оголошує його.

Про оголошення заповіту складається протокол, який підписують нотаріус і свідки. У протоколі зазначаються:

• дата, час та місце його складання;
• дата посвідчення та прийняття на зберігання секретного заповіту;
• прізвище, ім’я по батькові осіб, присутніх під час оголошення, у тому числі свідків;
• відомості про повідомлення осіб, які не з’явились на оголошення секретного заповіту, або відомості про повідомлення в друкованих засобах масової інформації;
• стан заповіту (закреслені місця, поправки, недоліки);
• стан конверта, в якому знаходився заповіт;
• також до протоколу записують весь текст заповіту.