Хвилина мовчання: згадаймо спортсмена Максима Чумака
На другий день повномасштабного вторгнення чоловік добровільно вступив до лав Національної гвардії
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Максима Чумака.
Максим Чумак, військовослужбовець тактичної групи «Еней» стрілецького батальйону Нацгвардії, загинув 3 січня 2023 року поблизу міста Сватове у Луганській області.
Максим займався однією з найбільш мирних справ у світі – очолював підприємство зі зберігання зерна на Київщині (елеватор «Таганча»). Готувався до ще однієї мирної професії – опанував навички з управління нерухомими об’єктами. Був серед тих, чиї ідеї та завзяття мали б збудувати кращу Україну.
3 січня 2023 року під час виконання бойового завдання в лісах Луганщини на Сватівському напрямку він загинув від влучання ворожого снаряду в автівку. Чоловікові навіки буде 38 років.
Народився Максим Чумак в Києві у квітні 1984 року. З дитинства хлопчик загартовував у собі справжній чоловічий характер – він професійно займався дзюдо та самбо, став майстром спорту за цими дисциплінами, володарем чисельних нагород всеукраїнських та міжнародних змагань.
Спорт мав би стати його професійною долею, хлопця запрошували вступати до університету фізичного виховання та спорту. Але він Державний податковий університет, де навчався на факультеті податкової справи, обліку та аудиту, і водночас закінчив кафедру військової підготовки, отримавши звання молодшого лейтенанта запасу.
26 лютого 2022 року Максим Чумак добровільно вступив до лав Національної гвардії України. Отримав позивний Дар.
– А ти як хлібний дар чи як Божий дар?
У відповідь з надзвичайною усмішкою він відповів:
– Я як Божий дар.
Для багатьох побратимів він справді був як Божий дар. «Найкращий командир», – згадують вони Максима.
Він із товаришами став легендою фронтового лісу під Кремінною, де у надзвичайно тяжких умовах вздовж лінії фронту виконував бойові завдання і рятував своїх.
У свій останній день Максим отримав поранення. Військовий лікар після огляду запропонував йому і побратиму із позивним «Хасан» виїхати для лікування на «велику землю». Але хлопці категорично відмовилися. Дар відповів, що не поїде з лісу, тому що у нього там «залишилися хлопці».
Повернувшись на лінію фронту, солдати продовжили свою роботу. Через кілька годин в автівку, у яку сіли Дар із Хасаном, влучив ворожий снаряд…
«Максима любили усі та будуть продовжувати любити, поважати та пам’ятати. Максим обрав шлях воїна. Війна забирає найкращих людей. Максим – наш Герой», – написала його дружина Ганна Литвиненко.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0