Хвилина мовчання: згадаймо Богдана Хомовського, який загинув під час теракту в Оленівці
Чоловік добровільно пішов боронити Україну у складі полку «Азов» ще до повномасштабного вторгнення
Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Богдана Хомовського.
«Азовець» Богдан Хомовський, позивний Danger, загинув у ніч на 29 липня 2022 року під час теракту в селищі Оленівка на Донеччині. Воїну було 26 років.
Богдан народився та виховувався в родині істориків в селі Дмитрівка Кіровоградської області. Під час навчання в школі завжди любив дискутувати на уроках історії. Був ініціатором та учасником багатьох військово-патріотичних заходів, акцій, фестивалів. Активно працював у шкільному парламенті та очолював комісію з військово-патріотичного виховання.
Після школи вступив до Миколаївського національного аграрного університету. У 2018 році приєднався до лав окремого загону спеціального призначення «Азов», що у складі Нацгвардії. Вільний від служби час любив проводити з рідними, займатись вихованням донечки та ходити на риболовлю з друзями або допомагати їм у ремонті автівок.
Зі слів мами захисника, син не служив в армії, його комісували за станом здоров’я. Та коли він пішов в «Азов», вирвав сторінку з діагнозом з медичної картки: «Запальним був, але, разом з тим, дуже домашнім – завжди повертався додому. В університеті провчився рік і два місяці, а потім сказав, що не його це. А потім вивчився у залізничному училищі. Він спілкувався зі своїм другом дитинства, який був в «Азові» від початку його заснування – і я зрозуміла, що він дуже загорівся. 2018 року поїхав у Маріуполь і пів року був на випробувальному терміні».
На момент повномасштабного вторгнення Богдан був у Маріуполі та разом зі своїми побратимами став на захист України. Після запеклих боїв на вулицях міста потрапив на завод «Азовсталь».
У квітні чоловік отримав поранення правої руки й контузію, йому розтрощило суглоб одного з пальців, але він продовжував виходити на бойові завдання попри біль і обмеженість рухів. У травні стало зрозуміло, що становище захисників Маріуполя – вкрай критичне. Росіяни обстрілювали «Азовсталь» надпотужною забороненою зброєю.
Востаннє жінка розмовляла з сином 17 травня 2022 року, в день виходу українських військових з «Азовсталі»: «Сказав, що вони вимушені виходити. Ухвалили рішення здатися в полон. Сказав, що буде не на зв’язку, бо знищить після розмови свій телефон. У відео з автобуса, яким їх вивозили, ми побачили, як його везуть в Оленівку».
Українські оборонці потрапили у ворожий полон і перебували у в’язниці в тимчасово окупованій Оленівці. У ніч на 29 липня там стався вибух, унаслідок якого загинуло понад 50 воїнів, серед яких був і Богдан.
«Богдан був неймовірно щирою людиною, добрим, чесним і справедливим. Справжній чоловік, сталевий воїн та один із найкращих синів України», – розповіла кохана загиблого Віолетта.
Тільки 18 квітня 2023 року рідні змогли попрощатись з воїном та поховати його в рідному селі.
У Богдана залишилися рідні, друзі, кохана і донька.
На могилу сина батьки приносять яблука та енергетичний напій. За словами Наталії Хомовської, син воював і до повномасштабного вторгнення РФ в Україну: «Був біля Краматорська на завданнях, Маріуполя, Сєверодонецька, на Світлодарській дузі. Такий режим, знаєте – постійне недосипання. Завжди мав енергетик – на той випадок, коли відчує, що вибивається із сил. Тому ми йому приносимо енергетик. А ще син дуже яблука любив. Щоразу намагаюсь йому принести».
Удома на полиці у шафі зібрані фотографії Богдана, серед яких є світлини з «Азовсталі»: «Мав оберіг від донечки – качечку гумову для купання. Він її з собою забрав, вона є на багатьох фотографіях. Думала, коли поїдемо на впізнання, хоча б цю качечку біля нього можна буде знайти, та після Оленівки це нереально».
Наталія розповіла, що нині у війську боронить Україну молодший син, а з полону чекають на повернення друга Богдана.
«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув в боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.
Коментарі — 0