Посол Василь Мирошниченко: Австралійці готові приймати ще більше українців

Новий посол України в Австралії Василь Мирошніченко приступив до виконання обов’язків на початку квітня 2022 року. Це нове призначення збіглось у часі з оприлюдненням Офісом президента стратегії оновлення посольського корпусу. Основна мета змін є активна залученість держав, до яких відбувають наші посли, до поставок Україні зброї та запровадження санкцій проти Росії.

Попри те, що Австралія (здавалось би) знаходиться надто далеко від України, вона вже передала Збройним Силам першу партію бронетранспортерів, гаубиць та дронів. Наскільки великим є потенціал подальшої співпраці з Австралією і коли чекати візиту нового глави уряду цієї держави до України? Про це у розмові «Главкома» із послом Василем Мирошниченком.

Пане посол, які завдання поставив перед вами президент Зеленський перед відбуттям до Австралії?

Завдання номер один – постачання з Австралії зброї для України. Зокрема, йдеться про передачу для наших Збройних сил бронетанкової техніки, протитанкової зброї, гаубиць, бойових, розвідувальних дронів. Це завдання було поставлено ще у квітні, коли я їхав в Австралію, і воно залишається сьогодні ще більш актуальним.

На сьогодні Австралія передала нам озброєнь приблизно на суму $230 млн., включаючи 40 бронетранспортерів Bushmaster, 14 гусеничних бронетранспортерів M113, шість гаубиць. Австралійці також передають боєприпаси до гаубиць, протитанкову зброю, бойові дрони та дрони для розвідки, обладнання для ядерної безпеки.

Бронетранспортери Bushmaster завантажуються у С-17 (Фото: Reuters)

Друге завдання – санкції проти Росії, зокрема заборона експорту товарів з Росії та Білорусі в Австралію, санкцій проти російських громадян та компаній. Канберра вже заборонила експорт глинозему до Росії. Саме такою була робота, яку ми проводили і рекомендували уряду Австралії, який пристав на наші пропозиції.

Третє завдання – мобілізація гуманітарної допомоги України. Австралія надала 70 тис. тонн вугілля, а також гуманітарну допомогу на суму 65 млн. австралійських доларів ($45-48 млн.).

І є четверте завдання. Я вже почав переговори щодо відбудови і відновлення країни: вже спілкувався з урядом і бізнесом про участь австралійських компаній.

До речі, Австралія має найбільші фонди в світі з інвестицій в інфраструктуру. Австралійці інвестують у порти, автобани по всьому світу. Це відбувається завдяки їхній пенсійній системі, яка практично діє з моменту працевлаштування будь-якої людини, що надає можливість створення величезних і потужних інвестиційних фондів. Потім інвестори вкладають ці кошти в інфраструктуру по всій Азії та всьому світу.

До початку війни в цьому напрямку активно працювали турецькі компанії, які реалізували інфраструктурні проєкти, те ж саме було у Грузії… Але про австралійців не доводилося чути…

Так, в Україні ще ніхто у цій сфері з Австралії не працює і до цього не працював. Річ у тім, що ці фонди займаються вкладанням коштів. Наприклад, австралійці мають активи у Польщі, зокрема, вони є власниками порту в Гданську, а також їм належить автобан в Італії. Насправді, ці фонди нічого не будують, а інвестують в активи, які будуть інші компанії, австралійці можуть купувати вже щось готове. Вони вкладають глобально. Подібні інвестиційні фонди є у Великій Британії, Канаді. Цими коштами розпоряджаються професійні менеджери, які вкладають в інфраструктурні активи.

Чи йде мова про конкретні проєкти в Україні?

Поки що йдеться не про проєкти, а про створення механізму, який зараз лише розробляється. Можливо, його буде розробляти Європейський Союз, Європейський банк розвитку та реконструкції, Світовий Банк. Зараз створюється система.

Якщо говорити загалом про фонд відбудови країни, то там буде десь 10% приватних грошей, приватних фондів, а все решта – державні установи, включаючи Міжнародних валютний фонд, Світовий банк, Європейський інвестиційний банк.

Пане Василю, а щодо військової допомоги Австралії, то вона відбувається за рахунок лише держави, чи приватний бізнес і австралійська діаспора долучаються також?

Згадані вище поставки озброєнь було здійснено за рахунок держави. Звичайно, є ініціативи зі збору коштів діаспори. Наприклад є Федерація українських організацій, яку очолюють Катерина Аргіру (в Сіднеї) і Степан Романів (в Мельбурні). Ця організація зібрала понад 4 млн австралійських доларів на гуманітарну допомогу Україні.

Існує також багато інших приватних ініціатив, створюються фонди в Австралії, зокрема, і українською діаспорою. Частина коштів йде на армію, хтось передає на потреби людей. Існують різні призначення цієї допомоги.

Згадана вами військова допомога Австралії прийшла до України за вашої ініціативи після початку роботи, після переговорів з представниками австралійського уряду?

Так. Але це не лише я розмовляв з урядом. Президент Зеленський мав телефонні перемовини з попереднім прем’єр-міністром. Найважливіше у цій історії, і про це варто було б написати, – це звернення президента Зеленського до австралійського парламенту 31 березня. Це був переломний момент. Саме після цього звернення вже наступного дня Австралія виділила першу партію бронетранспортерів Bushmaster. А про надання іншої партії Bushmaster і М113 Канберра оголосила два тижні тому. Фактично це відбулось за день до парламентських виборів у цій країні.

Весь мій період на посаді посла, починаючи з квітня, припав на передвиборчу кампанію. І за цей час відбулась передача двох військових траншів. Причому, кожного разу, правляча партія домовлялась з опозиційною і практично це було спільне рішення двох партій про надання військової допомоги.

Зараз після виборів змінився уряд, до влади прийшли лейбористи. Дуже сподіваюсь, що найближчим часом мені вдасться зустрітися з прем’єр-міністром, міністрами оборони та закордонних справ, щоб пожвавити виділення військової допомоги для України уже новим урядом.

Наскільки я поінформований, уже відбулась телефонна розмова міністра Дмитра Кулеби з новим міністром закордонних справ Пенні Вонг. Крім того, ведеться паралельно комунікація між міністром оборони Олексієм Резніковим і Пітером Даттоном, який донедавна був міністром оборони і дуже підтримує Україну. У них були зустрічі та телефонні дзвінки.

Міністр оборони Пітер Даттон оголосив про оборонну військову допомогу Україні на церемонії завантаження PMV Bushmaster в C-17 Globemaster у Брісбені, Австралія, 8 квітня 2022 року (Фото: AAP)

Уже є новий міністр оборони – Річард Марлс. І я сподіваюсь, що ми найближчим часом можемо організувати його телефонний дзвінок з Резніковим.

Останні два рази, коли міністерство оборони Австралії публікувало пресрелізи про виділення допомоги, там двічі згадувалось, що це відбувалось на прохання посла України в Австралії. Але це технічна річ. Так, я виступав в Австралії з проханням і спілкувався з міністром оборони, але це колективна робота, у тому числі медійна.

Я дав багато інтерв’ю, спілкувався з пресою, доносив інформацію через різні майданчики науково-дослідницьких центрів, виступав в університетах. Мабуть, ЗМІ – це головне. Я за цей період часу, два місяці, дав десь 40 інтерв’ю на телебаченні, радіо, численним газетам. Мене вже пізнають в обличчя в Канберрі.

«Сподіваюсь, що Албо швидко зрозуміє проблематику російської агресії в Україні»

У першому інтерв’ю нового прем’єр-міністра Ентоні Норман Албаніза (якого називають Албо) він не згадує Україну, лише побіжно Росію. Чи буде він таким жорстким до Путіна, якими були його попередники – Аббот і Моррісон?

Думаю, що так. Я не бачу причин, чому він не буде таким же жорстким, як його попередники. Можливо, йому ще потрібно ввійти у курс справ. Він недостатньо займався міжнародною політикою на попередніх своїх посадах в урядах. Але я сподіваюсь, що Албо доволі швидко зможе зрозуміти проблематику російської агресії в Україні.

Лідер лейбористської партії Ентоні Албаніз на теледебатах 8 травня (Фото: Reuters)

До речі, як австралійські медіа подають події в Україні?

Вони подають їх об’єктивно, як і більшість англомовної преси Великої Британії та Америки. Іноді з’являються ліві ідеї, які поширюють агенти Росії чи агенти впливу Росії, але вони не мають масовості, радше є маргінальними.

Чи будете ви вимагати, щоб на рівні парламенту назвали події в Бучі, Ірпені та Маріуполі геноцидом українського народу?

Я буду стосовно цього спілкуватись з урядом, який прийшов до влади минулого тижня. Так само планую зустрічі з керівництвом парламенту, лідерами опозиції та правлячої партії у нижній палаті парламенту, протестую цю ідею. Я не міг раніше над цим працювати, бо відбувались вибори. Зараз буде сформовано новий комітет дружби з Україною. Я обов’язково зустрінусь з депутатами, а також з членами комітету дружби у Сенаті.

Нещодавно в Києві були лідери української діаспори, з якими зустрічався заступник керівника Офісу президента Андрій Сибіга. Що, на вашу думку, може ще зробити українська діаспора в Австралії для підтримки нашої країни?

В Австралії існує потужна федерація української діаспори, яка об’єднує понад 30 різних організацій. Щодо очікувань від діаспори, то це, в першу чергу, інформаційна робота – організація демонстрацій, адвокація, робота зі своїми депутатами, урядом Австралії. Це дуже важлива робота, яку вони можуть робити і роблять.

Я вже був у п’яти основних містах: Мельбурні, Сіднеї, Брісбені, Перті та Аделаїді. У деяких – по декілька разів, зустрічався з громадами, в церкві, в освітніх центрах, в тому числі з українцями, які щойно прибули до Австралії. Ми максимально взаємодіємо, я відкритий і доступний.

«Українці приїжджають по туристичній візі, а потім її конвертують у гуманітарну»

Пане Василю, хто саме зараз прибуває з України до Австралії?

Українцям було видано понад 7,5 тис віз, а на сьогодні прибуло десь 3,5 – 4 тис. Сюди прибувають як правило ті, хто має родичів, або друзів, бо це дуже далеко. Австралійці їх тут радо приймають, і таких охочих тут велика кількість. Звичайно, важко порівняти 4 тис. українців з понад 3 млн., які прибули в Польщу. Але австралійці готові приймати ще більше українців. Візи видаються онлайн, українці приїжджають по туристичній візі, а потім її конвертують у так звану гуманітарну візу, яка дає право на роботу, освіту, соціальний захист.

А чи отримують вони фінансову допомогу, підйомні від уряду?

Так, українцям надають житло, грошову підтримку, психологічну допомогу, допомагають з оформленням дітей в садочки та школи. Більше деталей про те, що зокрема робить австралійський уряд я не знаю і за цим не стежу.

Я можу більше розповісти про приватні ініціативи. Майже у кожному місті тут проводять збір коштів, які потім роздають українцям, які прибули в країну.

Я був на одному з таких заходів у Адалеїді. Там є приватна фундація Руперта Мердока названа на честь газети The News, з якої він почав свій газетний бізнес. На цьому благодійному обіді з участю прем’єра штату Південна Австралія було зібрано 90 тис. доларів. Організатори оголосили, що кожна сім’я, яка приїхала з України, отримає по дві тисячі доларів.

Я виступав у різних містах, меріях, де збирали пожертви для України. Це були великі і потужні заходи.

«Я везу з собою оригінал запрошення прем’єру Албанізу відвідати Україну»

Ви сказали, що міністр Дмитро Кулеба розмовляв з новим міністром закордонних справ Австралії. А коли можна очікувати телефонних переговорів чи візитів на найвищому рівні?

Ми над цим дуже активно працюємо. Зі свого боку над цим працює і посол Австралії в Україні Брюс Едвардс.

А як щодо перспектив організувати перший в історії наших відносин візит австралійського прем’єра в Україну?

Я хотів би цього. До речі, я про це говорив публічно в Австралії і буду це повторювати при зустрічі з новим прем’єром. Президент Зеленський у своєму вітальному листі запрошує прем’єр-міністра приїхати в Україну і я передам при зустрічі оригінал запрошення прем’єру Албанізу. Сподіваюсь, це відбудеться найближчим часом. Думаю, таку поїздку можна запропонувати під час візиту австралійського прем’єра в Європу, а він обов’язково приїде в Париж, Лондон, Берлін. На мою думку, це була б хороша можливість відвідати і Україну.

Посол Василь Мирошниченко з Пенні Вонг, яка стала міністром закордонних справ Австралії (Фото зі сторінки Фейсбук Василя Мирошниченка)

«На тлі російської агресії Україна є дуже модною, нею всі захоплюються»

Пане Василю, ви входите до наглядової ради ДП «Українського інституту», тому питання: чи є проблеми з іміджем України в Австралії?

Зараз, на тлі російської агресії, Україною всі захоплюються. Всі захоплюються сміливістю українського народу, сміливістю президента Зеленського.

Я вам розкажу таку історію. На одній з акцій я тільки вийшов на сцену, а мені вже стоячи аплодували, хоч я ще нічого не сказав. І не тому, що я такий хороший, це така велика повага до України і таке велике бажання звичайних австралійців підтримати український народ у нашій боротьбі Давида проти Голіафа.

Якщо говорити загалом про імідж, то до війни про Україну мало хто знав. Об’єктивно, це дуже далеко, і Австралія мало цікавилась нами і Європою зокрема. Інтереси Австралії доволі обмежені в цьому регіоні. Але зараз є унікальна можливість вивести наші відносини на якісно новий рівень.

Посол Василь Мирошниченко бачить величезний потенціал у розвитку відносин між Австралією та Україною. (Фото: Reuters)

На своїй сторінці у Фейсбук, коментуючи можливості співпраці між Україною та Австралією, ви написали українським літерами «трімендос потеншел». Поділіться з нами, у чому саме ви бачите величезний потенціал?

Я бачу величезний потенціал в австралійських інвестиціях, які можуть зайти у видобувну індустрію, інфраструктуру, порти, дороги. Я бачу це також у підтримці сільського господарства, тому що Австралія – одна з найбільших сільськогосподарських країн світу. Вони можуть купувати у нас більше товарів, користуватись більше нашими ІТ-послугами. Тому я за те, щоб великий фокус робився саме на цьому.

Плюс, можливо, підписання угоди про вільну торгівлю між нашими країнами. Ми також можемо купувати більше австралійського вугілля, яке нам потрібно. До речі, американська компанія Westinghouse там закуповує уран для наших атомних станцій. Ми можемо більше купувати їхнього вина, тому що вони втратили китайський ринок. Я також закликаю австралійських виробників вина інвестувати у виробництво вина в Україні. Це може бути якась синергія. Іншими словами, тут багато можливостей в торгівлі, інвестиціях, військово-технічній співпраці.

Нещодавно Австралія заявила про великий дефіцит природнього газу. І, відповідно, на нього дуже зросли ціни. Чи не може це використати Росія, аби економічно посадити Австралію на свою газову голку?

Ні! Я переконаний, що Австралія на таке не піде. Більше того, вона скоріше піде на закупівлю у США, Катару чи, можливо, Брунеї.

Микола Сірук, для «Главкома»