Чи спровокує скандальна стаття головнокомандувача ефект доміно?
Пошуки винних – явище, яке захопило Україну наприкінці другого року війни. Коли результат контрнаступу, за визнанням офіційних осіб, виявився скромнішим за очікування, акцент внутрішніх дискусій почав помітно зміщуватися...
Вже звільнено, причому в дещо «нетиповий» спосіб, командувача Сил спеціальних операцій Віктора Хоренка. Але якщо командувачів звільняли і раніше, то цілеспрямована десакралізація головнокомандувача ЗСУ Валерія Залужного – абсолютно новий тренд. Головком за час повномасштабної війни залишався дуже шанованим у військовому середовищі і був певною мірою міфологізований звичайними українцями. Справедливо чи ні, але саме з прізвищем Залужного багато хто асоціює відсіч, надану російському агресору в буремні перші дні війни, і подальші перемоги та ляпаси окупантам, які так підіймали моральний дух українцям. Власне, Збройні сили продовжують зберігати впевнену першість у всіх рейтингах довіри, а Залужний, принаймні за посадою, персоніфікує цю довіру. Народні хіти, присвячені талантам головнокомандувача, якого бояться та демонізують вороги, – тому підтвердження.
«Посіяв паніку»
Розмови про ревнощі Офісу президента до популярності головкома ходили давно, проте завзято спростовувалися та оголошувалися підступами ворога. Але несподівана відвертість не надто публічного Залужного на сторінках The Economist стала спусковим гачком для подій, які в політтехнологічних колах називають кампанією з «мінусування». Причому звинувачення на адресу головкома полилися не від блогерів-експертів, а від осіб, глибоко інкорпорованих у владу.
Нагадаємо, у своїй статті, яка наробила багато галасу, Залужний визнав нерайдужні справи на фронті і дійшов висновку: нинішніми ресурсами не може гарантувати виконання задач, публічно висловлених політичним керівництвом. Війна набула позиційного характеру, а простіше кажучи, зайшла у глухий кут. На думку головнокомандувача, Україна наразі перебуває не в такому вигідному становищі, як Росія. Залужний фактично надав право наступного ходу політикам: або вони знаходять способи надати українським військовим більше нових і технологічних ресурсів або (хоча це й не пролунало прямо) шукають «невоєнні» шляхи завершення війни.
Відповідь із владного табору на статтю головнокомандувача можна характеризувати як дратівливу: на Печерських пагорбах не оцінили такої публічності народного улюбленця. Хоча в Білому домі інтерпретували заяви Залужного як доказ важливості продовження допомоги Україні і скористалися цим приводом, аби зайвий раз вколоти республіканців, які цю допомогу гальмують.
Банкова ж відреагувала вустами заступника голови Офісу президента Ігоря Жовкви, який курує зовнішньополітичний напрямок. Жовква доволі безапеляційно заявив, що військовим не треба коментувати для широкої публіки те, що відбувається на фронті. Доносити позицію України до західних партнерів можна через більш ефективні канали комунікації – той же Офіс президента, Міноборони, МЗС. При цьому Жовква згадав, що йому після статті Залужного в паніці дзвонили з впливових західних кабінетів, хоча, якщо бути послідовним, цьому чиновнику також не варто було робити публічною таку чутливу інформацію.
Може, хто забув, але це не перша «проба пера» Залужного, в якій він викладає своє бачення ситуації на фронті. Так, у вересні минулого року на тлі звільнення окупованої Харківщини генерал в співавторстві з тодішнім першим заступником голови комітету Верховної Ради з питань національної безпеки, оборони і розвідки Михайлом Забродським написав аналітичну статтю «Перспективи забезпечення воєнної кампанії 2023 року: український погляд», яка була опублікована на державному порталі «Укрінформ». Ця аналітика отримала переважно схвальні відгуки за спробу серйозно поговорити з суспільством про війну за межами зведень телемарафону. У грудні 2022-го року головком вже поговорив із тим же The Economist про перебіг війни для західної публіки.
У липні цього року Залужний дав інтерв’ю The Washington Post, де розповідав про непростий хід контрнаступу і дорікав західним партнерам, які, очікуючи значних просувань від ЗСУ, не поспішають з наданням необхідних для цього ресурсів. Улітку те інтерв’ю пройшло практично непоміченим, хоча фактично це було «превью» для статті, яка спровокувала ефект вибуху на початку листопада.
Володимир Зеленський прокоментував цю публікацію, тільки коли його про це попросили журналісти під час спільного брифінгу в Києві з головою Єврокомісії Урсулою фон дер Ляєн. Президент не погодився з тим, що ситуація на фронті є патовою, і закликав не опускати руки. Але він більше казав про загальні речі, не даючи своїх оцінок ані деталям ситуації на фронті, ані «самодіяльності» Залужного.
Згадали про «Підрахуя»
Втім за Зеленського більше сказали його дії. Йдеться про згадане вище звільнення з посади головнокомандувача Сил спеціальних операцій Віктора Хоренка. Відбулося воно без подання Залужного, а сам Хоренко, за його словами, дізнався про своє усунення зі ЗМІ. До речі, це звільнення було заздалегідь «анонсоване» в західній пресі – у сумнозвісній статті у виданні Time, яку в Україні розкритикували як шкідливу та маніпулятивну. Анонімні джерела повідомили автору матеріалу, що в скорому часі буде звільнений великий чин, якого зроблять відповідальним за невдалий контрнаступ. І цього разу прогноз виявився пророчим, хоча формально Хоренка перевели на інший напрямок роботи.
Але коментарем Жовкви випади на адресу Залужного не завершилися. Причому ракурс для нових звинувачень був обраний несподіваний. Так скандальний блогер-розслідувач Володимир Бойко звернув увагу, що Залужний збирається в таємному режимі захищати кандидатську дисертацію в Одеській юридичній академії, яка є вотчиною одіозного ексголови ЦВК Сергія Ківалова. У разі успішного захисту дисертант отримає ступінь «доктора філософії». Бойко поглузував, що головнокомандувач, який вимагає технологічного прориву на фронті, сам готує юридичний прорив під керівництвом діяча епохи Януковича. Тут же блогер наводить список наукових праць, які Залужний знайшов час видати вже під час війни. Цікаво, що згодом Бойко… видалив свій хуліганський пост з «фейсбуку».
Бойко допис видалив, але естафету вже підхопила депутатка від «Слуги народу», заступниця голови парламентського комітету з питань нацбезпеки, оборони та розвідки Мар’яна Безугла.
Вона подала звернення до СБУ на «колаборанта Ківалова», який має нагороди від Путіна та Медведєва, та присоромила Залужного за те, що той пише у цієї «тварини» дисертацію. Безугла також звернула увагу, що дисертація, як і всі наукові статті, писалася головкомом якраз під час повномасштабного вторгнення.
Перед цим нардепка, яку вважають близькою до голови Офісу президента Андрія Єрмака, обурилася, чому Залужний не скоординував свою резонансну статтю в The Economist з Верховним головнокомандувачем, і опублікував її, ніяк не прокоментувавши свої висновки щодо ситуації на фронті для української аудиторії. Після публікації всіх претензій на адресу Залужного Безугла поскаржилася, що той її забанив і припинив особисту комунікацію.
Секретар Радбезу Олексій Данилов додав своїх «п’ять копійок». У його колонці «Війна у 2023 році – це принципово інша війна, ніж у 2022-му» особливо кидається в око фраза: «Людям, які не вірять у Перемогу, не місце у владі та в командуванні». Багато хто побачив в ній саме натяк на останні одкровення Залужного.
Навіть поверхневий моніторинг подібних заяв, публікацій та звинувачень, без посилань на загадкові джерела на Банковій, дає можливість зробити висновки. Скажімо м’яко, непорозуміння між політичним та військовим керівництвом є. Раніше чутки про цю напруженість активно мусували «ФСБшні» сітки телеграм-каналів, а тепер їх підхопили вже західні ЗМІ. Не встигли всі оговтатися від «холодного душу» в Time, як The New York Times днями вийшло зі своєю порцією «зради»: видання пише про те, що розбіжності між Зеленським та Залужним загострилися на фоні проблем, які Україна має і на військовому, і на дипломатичному фронті. І публічні суперечки, які викликала публікація Залужного про відсутність прогресу на фронті, тільки підтвердили ґрунт під цими чутками. Звільнення генерала Хоренка, як стверджує The New York Times, викликало здивування американських офіцерів, які з ними працювали і характеризували з найкращого боку. Опитані західними журналістами опозиційні нардепи Верховної Ради також стверджують, що у військовому керівництві – нездорові процеси.
Буданов unlimited
Показово, що поки Залужному в доволі жорсткій формі дорікають тим, що він виносить воєнну кухню на люди, такими обмеженнями не обтяжений інший генерал –улюбленець Банкової Кирило Буданов. Керівник Головного управління розвідки роздає інтерв’ю направо та наліво часто з протилежними тезами, і є вже цілі добірки його прогнозів, які не справдилися. Звісно, не всі заяви Буданова були лише струсом повітря, а його жага до яскравого креативу часто призводить до дійсно вражаючих операцій, але через таку «безлімітну» балакучість шефа розвідки ніхто з Офісу президента не радив йому «притримати коней».
Ба більше, прізвище Буданова як незамінного члена владної команди регулярно лунає при обговоренні кадрових рокіровок. Про Залужного ж Офіс президента та лояльні до нього ресурси згадують мінімально.
На цьому тлі іншими барвами заграли минулі події, які раніше ігнорували ЗМІ. Ознаки напруження між Офісом президента та головнокомандувачем виражалися в дрібницях. Взяти хоча б кількість нагород, якими глава держави осипав свого фаворита командувача Сухопутних військ ЗСУ генерала Олександра Сирського, в той час як Залужний отримав від Верховного Головнокомандувача тільки «Хрест бойових заслуг» та іменну зброю.
Ба більше, справу про окупацію Півдня на початку повномасштабного вторгнення, за чутками, вже прозвали у вузьких колах «справою Залужного». Головнокомандувача навіть викликали, аби почути версію торішніх подій, на профільний оборонний комітет. Співрозмовники «Главкома» в парламенті подейкують, що справою «здачі Херсона» Валерія Федоровича будуть стримувати від походу в політику, якщо він на такий крок наважиться поза командою Володимира Олександровича. Прямі контакти Залужного з керівництвом НАТО, представниками міністерств оборони та генштабів західних партнерів нібито тільки підсилюють підозри у його намірах піти у самостійне плавання. Зараз це не надто актуально через відсутність осяжної перспективи виборів, але саме існування такої потужної фігури з високим рейтингом довіри є зайвим фактором невизначеності. І не тільки для Банкової. Поки «лайтові» спроби «мінусувати» Залужного не надто спрацьовують, оскільки тут не підходять суто політтехнологічні прийоми.
«Кампанія проти Залужного ведеться незграбно, – констатує політтехнолог Андрій Золотарьов. – Навколо нього сформувалася стійка міфологема як успішного головнокомандувача. І всі інформаційні атаки розбиваються об цей «тефлон». А оскільки вони фактично робляться з коліс, виходить політтехнологічне «айкідо» – те, що спрямоване проти Залужного, навпаки працює на його підвищення. Тобто якщо проти нього плетуть політичні інтриги – значить він ефективний. І зверніть увагу: якщо табу на критику президента у західних медіа десь з серпня, як за помахом чарівної палички, фактично знято, то Залужного не чіпають».
На думку політтехнолога, недоброзичливці поки просто не змозі організувати системну антикампанію проти Залужного, який взагалі ніяк не реагує на такі спроби. «У мене відчуття, що дуже багато робиться на емоціях і абияк, – каже Золотарьов. – А в таких кампаніях варто набратися терпіння та не діяти поспіхом, бо це призводить до діаметрально протилежного результату».
Тим часом, розбіжності між президентською командою та Залужним проявилися навіть в інтерпретації трагічної загибелі його помічника Геннадія Частякова, яка трапилася цього тижні. Версія Залужного по гарячих слідах (невідомий вибуховий пристрій в одному з подарунків) не співпала з версією МВС (необережне поводження з бойовою гранатою).
Та попри висловлені заступником голови Офісу президента претензії до Залужного, а також мусування теми його зв’язків з Ківаловим депутаткою з провладної фракції, на Банковій продовжують запевняти: жодних розколів між Верховним головнокомандувачем та військовими немає. Радник голови Офісу президента Михайло Подоляк взагалі побачив шкідливе для країни «змагання» в соцмережах навколо цієї теми. На думку Подоляка, ініціатори розмов про розкол хочуть додатково деморалізувати суспільство, яке і так перебуває в тяжкому емоційному стані, показати партнерам, що в нас немає єдності, та активізувати переговори з Росією на її умовах. Сам голова Офісу президента Андрій Єрмак також відмітився лаконічним постом на цю тему: «Тактика розколу. Це те, що робить російський ворог зараз. Вони робили це і понад 100 років тому. Ми розуміємо кожен їх крок. У них не вийде».
І дійсно, російська пропаганда швидко зорієнтувалася в ситуації та розродилася грубо зліпленим фейковим роликом, в якому нібито Валерій Залужний, викриваючи «підступного Зеленського», закликає українців виходити з протестами на центральні площі міст, а військових – не підкорятися «злочинним наказам влади». Загалом протягом останнього тижня видання фактчекери звернули увагу на збільшення кількості фейків «за участю» Залужного. У фантазіях фейкоробів він «визнав» провал України у війні, «підготував» документ про поганий психологічний стан військових плюс був створений фальшивий телеграм-канал Залужного, звідки розповсюджувалася відверта маячня.
У провокації розколу влада звинуватила і українських опозиційних депутатів. Так, нардеп від ЄС Володимир Ар’єв 7 листопада поширив інформацію від «надійного джерела» про те, що міністр оборони Рустам Умєров вніс подання на Ставку Верховного головнокомандувача про звільнення Залужного. Умєров був оперативно змушений спростовувати цей вкид: «Деякі нечистоплотні політики сьогодні намагаються розколоти українське суспільство. Це нічим не краще того, що роблять російські пропагандисти. Інформаційна війна є складовою російської агресії проти України. Не варто ставати в ній пішаками і тим більше помічниками».
Можна палко погоджуватися і з Умєровим, і з Подоляком, і з Єрмаком, якби ж то представники самої влади не підкидали дрів в багаття розмов, які «розхитують єдність».
Згідно з жовтневим соцопитуванням КМІС, 32% громадян вважали, що конфлікт між військовим та політичним керівництвом існує. Цікаво було б подивитися на цей відсоток зараз.
Павло Вуєць, «Главком»
Читайте також:
- Чи є конфлікт між Зеленським та Залужним? Опитування зафіксувало тенденцію
- Що потрібно для перемоги над РФ? Залужний назвав п'ять пунктів
- Американська газета розтлумачила основні меседжі статті Залужного
- Колонка Залужного для The Economist – холодний душ для українців
- Стаття Залужного. Головні висновки
- Міністр оборони прокоментував звільнення командувача Сил спецоперацій
- Кремль відреагував на статтю Залужного
Коментарі — 0