«Закон покладає обов’язок захищати Батьківщину, але не дає права цього зробити»
Для того, щоби ефективніше протистояти російській агресії, силам регулярної армії допомагають добровольці. І якщо на початку російсько-українського збройного конфлікту вони об’єднувалися самостійно і завзято чинили опір ворогові, то тепер влада намагається врегулювати цей процес. У липні 2021 року парламент ухвалив Закон «Про основи національного спротиву», він почав діяти з 1 січня 2021 року. Документ впроваджує механізм долучення до армії тих, хто бажає, а також створюється окремий рід військ.
«Главком» розбирався, про що ідеться у законі, кого він стосується і чому патріотам і добровольцям буде дуже складно виконати всі вимоги держави, яку потрібно захищати.
Що таке тероборона, національний спротив і які їхні завдання
Закон «Про національний спротив» визначає, як військові і насамперед цивільні зможуть приєднатися до армії у разі загострення збройного конфлікту з Росією. Причому ці люди зможуть не тільки відправлятися на передову, а й займати посади в тилу, відповідно до свого фаху.
Національний спротив – максимально широке залучення громадян України до сприяння обороні України, відбиттю збройної агресії.
Складовими національного спротиву є територіальна оборона, рух опору та підготовка громадян України до національного спротиву.
Територіальна оборона – система загальнодержавних, військових та спеціальних заходів, що проводяться у мирний час та в особливий період для протидії військовим загрозам, а також для надання допомоги при захисті населення, територій, навколишнього середовища та майна від надзвичайних ситуацій.
Сили територіальної оборони – окремий рід сил Збройних сил України.
За словами міністра оборони Олексія Резнікова, постійна чисельність Сил тероборони у мирний час передбачається на рівні 10 тис. військових, в особливий період – понад 130 тис. За рахунок резервістів кожен батальйон у підсумку налічуватиме до 600 осіб.
Завдання територіальної оборони:
- Оперативні заходів оборони та захисту населення до моменту розгортання там військ або ведення бойових дій;
- посилення захисту державного кордону;
- захист населення, територій, довкілля та майна від надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків бойових дій;
- підготовка громадян до національного спротиву;
- забезпечення безпечної роботи органів влади, військового управління;
- охорона та оборона важливих об'єктів та комунікацій, інших критично важливих об'єктів інфраструктури;
- забезпечення розгортання військ;
- участь у заходах із тимчасової заборони, обмеження руху транспорту та пішоходів в районах надзвичайної ситуації або ведення бойових дій;
- забезпечення громадського порядку у населених пунктах;
- участь у заходах режиму воєнного стану;
- участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами, іншими збройними формуваннями агресора;
- участь в інформаційних заходах для підвищення рівня обороноздатності та протидії інформаційним операціям агресора
Як приєднатися до Сил територіальної оборони
До сил територіальної оборони можуть приєднатися як військові чи правоохоронці, які мають досвід бойових дій, так і цивільні без такого досвіду. Граничний вік – 60 років. Можуть приєднатися також раніше засуджені, але за дрібні злочини. Не зарахують тих, хто скоїв тяжкий, особливо тяжкий злочин (крім реабілітованих), або осіб, які мали дві і більше судимостей за умисні злочини.
До останнього часу існували лише два офіційні шляхи служби в армії: призов або контракт через військкомат. На початку російсько-української війни у 2014 році це стало великою проблемою: не всі охочі стати на захист Батьківщини могли покинути роботу через відсутність гарантії збереження робочого місця. Новий закон передбачає можливість поєднання участі людини в обороні з основною роботою.
Кандидат до Сил тероборони має звернутися до райдержадміністрації за місцем свого проживання і надати доволі об’ємний перелік документів (список на фото).
Щоправда перелік документів і особливо форма, у якій їх слід подавати, уже викликала багато запитань у соцмережах. Багато з пунктів, очевидно, перекочували в українські нормативи з радянських і є, чесно кажучи, застарілими. «Для чого автобіографію у двох примірниках, один з яких рукописний, для чого довідка про реєстрацію місця проживання, а також з МВС, хіба цієї інформації у держави немає в електронному вигляді?», – резонно запитують користувачі соцмереж.
«Мав дискусію з цього приводу з Олексієм Резніковим (міністром оборони) і навіть почув аргументи, для чого це… Але ми втрачаємо такий важливий час, та і купа паперової роботи може відбити бажання у деяких охочих точно. Та й власноруч написана автобіографія мене особисто просто вбиває», – обурюється у Facebook економіст Ігор Ліскі. Натомість офіцер пресслужби бригади територіальної оборони №112 з Києва Владислав Степаненко переконаний: така кількість документів не стане завадою для тих, хто справді хоче долучитися до Сил територіальної оборони. В розмові з «Главкомом» він зазначив: процес переведення усієї документації в електронну форму забере від пів року до двох років. Степаненко переконує: у людей нині підвищився інтерес до служби.
Територіальна оборона на папері
Та чи не загасить бойовий дух сувора реальність? Ухвалений закон на сьогодні не узгоджується з практикою. Про це в один голос кажуть долучені до процесу військові і цивільні, з якими в останні дні активно спілкувався «Главком». Загалом всі позитивно ставляться до того, що держава легітимізувала народний спротив агресора. Але фахівці називають це лише першим кроком для побудови цивілізованих відносин між цивільними і армією. Далі має проводитись важлива робота, адже документ містить «білі плями», які вже почали провокувати конфлікти. Перший з них виник між головою Київської міської державної адміністрації (КМДА) Віталієм Кличком та Міноборони.
Наприкінці минулого року КМДА повідомила, що «столиця створює штаб територіальної оборони». Відповідно до закону, у випадку Києва керувати Силами територіальної оборони має голова КМДА. Тому такі заяви і дії міської влади цілком логічні. Натомість у Міноборони мають свій погляд на проблему. Там кажуть, що «Київ не може створювати штаб територіальної оборони, оскільки керівники громад не очолюють формування Сил територіальної оборони».
Ієрархія Територіальної оборони знизу догори:
- батальйон (командир батальйону, командир штабу району)
- бригада (командир штабу зони тероборони)
- район тероборони (керівник – голова райдержадміністрації)
- зона тероборони (керівник – голови Ради міністрів Криму, облдержадміністрацій, голови Київської і Севастопольської міських держадміністрацій або керівник військово-цивільної адміністрації у разі її створення)
Якщо поглянути на ієрархію підпорядкування, то вищі ланки тероборони мають очолити цивільні, а нижчі – військові. То хто ж створює і хто керує? Якщо спільно, то як саме? Усі ці питання висять у повітрі.
Конфлікт столичної влади і Міноборони – лише верхівка айсбергу, адже досі не впроваджені у життя нормативні документи, які узгоджують норми цього закону з раніше ухваленими, наголошують експерти.
Ще одна проблема, які «не помітив» ухвалений закон, – узгодження дій військових тероборони з іншими силовиками. «Я маю зібрати людей у формі з відзнаками, які носять зброю. Як їх будуть сприймати правоохоронні органи? Ніяк. Вони їх ідентифікуватимуть, як мінімум, як потенційну загрозу і перешкоджатимуть діяльності», – каже у розмові з «Главкомом» полковник у відставці, інструктор Юрій Матвієнко.
Що має робити у випадку воєнної загрози голова міста, селища, села:
- готувати громаду та територію до національного спротиву;
- взаємодіяти з органами державної влади, органами, які залучаються до територіальної оборони;
- сприяти створенню добровольчих формувань територіальних громад;
- сприяти реалізації заходів національного спротиву
Окрім того, відсутній порядок забезпечення Сил територіальної оборони речами і харчуванням на випадок мобілізації. За словами Матвієнка, військовий, який піднімається по тривозі і висувається на позиції, повинен мати із собою триденний запас речей першої необхідності, насамперед харчування. «За цей час (три дні) ми маємо розгорнути інфраструктуру, яка забезпечуватиме гарячою їжою, всім іншим, що військові витрачають, починаючи з патронів, закінчуючи одягом. Хто це постачатиме і звідки?» – риторично запитує Матвієнко.
Також залишається відкритим питання про те, яким чином Сили територіальної оборони зможуть залучати господарське майно. Наразі це можуть робити тільки представники тих родів військ, які уже діють і які «зав’язані» на міністерстві оборони. Натомість Сили територіальної оборони, відповідно до закону, є частиною місцевої влади.
Минулої суботи одразу у кількох локаціях у Києві пройшли тренування добровольців, які вирішили приєднатися до територіальної оборони. Волонтерські організації, принаймні в Києві, проводять подібні навчання вже багато років, відбувалось це задовго до ухвалення профільного закону. За словами Сергія, інструктора з позивним «Грім», кожен кандидат впродовж трьох місяців по суботах приходить на заняття, які поділені на теоретичні і практичні. Оскільки до останнього часу держава не займалася навчаннями, єдиної системи підготовки майбутніх бійців Сил територіальної оборони поки не існує. Тренування проводять волонтери з різним рівнем підготовки. Явно є проблема браку якісних інструкторів. І причин цьому декілька.
Перша. Закон «Про військовий обов’язок і військову службу» каже, що 60 років – це граничний термін перебування у війську. Відповідно, багато фахівців із досвідом служби ще в Радянській армії не можуть долучитися до Збройних сил України і стати інструкторами. Інша проблема – відповідність звань і посад. «Офіційно я не можу вступити до лав Сил територіальної оборони, оскільки у військових посада має відповідати званню. Вони (у райдержадміністрації) кажуть, що посад для полковників немає. Але ж не всі (після служби) знайшли себе у цивільному житті. Багато людей долучилися би, якби побачили можливість отримати якісь гроші від держави за свою роботу», – пояснює полковник у відставці Юрій Матвієнко.
Друга. В органах влади на місцях не визначені відповідальні за бюрократичні процедури тероборони, не сформовані команди інструкторів, відсутні оголошення і реклама батальйонів і бригад, які мають формуватися, пояснюють військові інструктори. «У нас в законі прописаний обов’язок захищати Батьківщину, але не існує права захищати Батьківщину…», – нарікає Матвієнко. Таким чином людина, яка хотіла б поєднати цивільне життя із зайнятістю в Силах тероборони як солдат чи як інструктор, на практиці поки не може цього зробити.
Тим часом міністр оборони Олексій Резніков повідомив, що сьогодні підрозділи Сил територіальної оборони, розташовані у прикордонних областях, вже на 70% укомплектовані. За його словами, Міноборони нині укладає договори оренди з обласними державними адміністрації щодо облаштування підрозділів на місцях. «Голови облдержадміністрацій отримали від мене відповідні листи, в яких викладені потреби в боєприпасах, зброї для розгортання сил територіальної оборони в режимі особливого періоду», – сказав Резніков. За його словами, нині іде підготовка до облаштування місць зберігання зброї. Міністр не виключає звернення до парламенту щодо необхідності виділення додаткових ресурсів на потреби Сил територіальної оборони.
Михайло Глуховський, «Главком»
Коментарі — 0