Григорій Чапкіс був невиправним оптимістом, з нього дійсно хотілося брати приклад
glavcom.ua
Для мене Григорій Миколайович – назавжди! Як і його слова: «Треба рухатися до останнього подиху»
Пішов з життя Григорій Миколайович Чапкіс. Великий танцівник, людина, особистість. З незламним характером, із сильною енергетикою, з бажанням жити та неповторним «рухом на паркеті». Ніколи не забуду його школу, його внесок в історію українського танцю.
І завжди пам’ятатиму його «Пара номер п'ять сьогодні була, можливо, і кращою, але не настільки, як я».
Невиправний оптиміст, той, з кого дійсно хотілося брати приклад. Той, для кого танець ніколи не був роботою, натомість був його життям.
Для мене Григорій Миколайович – назавжди! Як і його слова: «Треба рухатися до останнього подиху». Раджу не забувати цю фразу всім нам.
Назавжди в наших серцях.
Григорій Чапкіс народився 24 лютого 1930 року в Кишиневі. Почав танцювати в десять років.
Виступав у ансамблі танцю під керуванням Павла Вірського. Згодом відкрив власну школу танців, був членом журі танцювальних шоу.
Автор книжки «Любов і танець – секрети довголіття».
Коментарі — 0