Про «молодих підприємців» і військових

Є така річ як ескапізм. Річ то взагалі корисна коли адекватна. Особливо у високостресових обставинах. Бо дозволяє трохи перепочити від реальності. Хтось серіали дивиться. Хтось книжки читає. Хтось в настолки грає чи в комп'ютерні ігри. У мене є знайомий снайпер, який читає романи по фентезійному Вархаммеру, наприклад. Настільки йому іноді потрібно ескейп. Але якщо в певних межах – то нічого страшного в цьому немає. Корисно навіть.

Є ескапізм поганий. Хтось занурюється у світ алкогольної чи наркотичної втечі. Це поганий ескапізм. Прям от зовсім.

Крайня стадія – це коли психіка ламається медично. Це буває у військових, це буває у цивільних. Це буває у всіх. Тоді в тебе формується інша реальність. І ти в ній. Втік від справжньої.

А ще є ескапізм довбнів. Це коли ти після 20 місяців повномасштабної війни настільки відірваний від реальності, що для тебе існує геть паралельна.

Та, де для тебе людина в одязі, який віддалено нагадує військовий, вдається загрозою.

Та, де замість сказати «Давайте поаплодуємо кожній людині в формі, яка дозволяє нам – цивільним – працювати і збиратися» просять «не дратувати».

Та, де замість влаштувати на такому зібранні масштабний збір та самостійно запросити військових у формі відбувається така крінжатіна.