Про конфлікти між військовим і політичним керівництвом

Люди під час війни взагалі мають тенденцію параноїти, шукати зраду і підступний план у всьому, що відбувається.

Українці в цьому далеко не чемпіони, насправді. До шпигуноманії часів першої світової нам ще дуже далеко.

Але давайте я дещо поясню за те, як працюють відносини під час війни між політичною владою і військовим керівництвом приблизно всюди.

Так ось, політичній владі і військовим не обов’язково один одного любити. У США чи Британії часів Другої світової між урядами і військовими було дофіга суперечок, які переходили у ввічливе тикання один одного нецензурними образами. Навіть в СРСР так було.

Під час Першої все було ще гірше. Там ще Франція була і в неї генеральско-міністерські розбірки регулярно вели до кадрових рухів що серед перших, що серед других. Коли у французькій армії на третій рік війни почалися масові бунти (більше 200 в підсумку) політики не хотіли топити їх у крові, бо вибори. А військові – хотіли. І, до речі, топили. А після перемоги стосунки між військовими і цивільними елітами у Франції зіпсувалися настільки, що у підсумку докорінно підірвали боєздатність Франції перед Другою світовою. І ніяка лінія Мажино не врятувала.

Це я до чого.

Не сумніваюся що в офісі Зеленського є достатньо людей які не люблять Залужного, чи інших генералів. І вважають що військові не розуміють політику. От заява Жовкви саме про це. Бо Жовква дипломат, він так бачить. Його он і Милованов поправив в ефірі, що Жовква неправий. Але ніщо не зупинить думку, якщо людина її має і не може себе стримати.

Не сумніваюся, що серед генералів є ті, хто щиро переконаний, що впорається краще ніж Залужний. Це, взагалі то, нормально – мати кар’єрні амбіції.

Не сумніваюся, що рівень параної, який присутній у будь-якому суспільстві під час війни нормально собі чухає і в уряді, і в офісі.

Не сумніваюся, що вистачає людей які бігають що до Зеленського, що до Залужного і вкладають в уха різного рівня параноїдальні ідеї.

Знаю, як наші опозиційні політики і деякі медіа вкладаються в антагонізм Залужного та Зеленського, бо на цьому вони добре капіталізують свою опозиційність. Вони собі навіть інформаторів в ОП вигадують щоб виглядати солідніше.

Але я раджу всім учасникам цієї регати від влади, опозиції, військових, журналістів, які торгують панікою і зрадою, не забувати головне:

Єдині кому вигідний справжній розкол між політичним і військовим керівництвом держави – це росіяни. Бо їх ціль не змінилася. І всі хто намагається тактичні чи комунікаційні розбіжності (які є цілком нормальними) роздмухати у розкол і великий конфлікт – ідіоти або зрадники.